ЕТНІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ: ГЕНДЕРНА МОДЕЛЬ
(на матеріалах Республіки Молдова)

І. Бежан-Волк

Всесвітньовідомі французькі вчені-соціологи і психологи (Жан Амсель, Жан Базен, Жорже Хез, Н. Нікола та ін.) висунули тезу про те, що "у багатьох народностей різної численності, яких у світі нараховується понад дванадцять тисяч, їх єдність була визнана уявною, а місцеві традиції звелися до поширення помилкових думок, які стосуються як розсіювання, так і перегрупування внаслідок завоювань, міграції, утворення федерацій, союзів". Друга ідея цих вчених полягає в тому, що "усні перекази, які піддаються певним маніпуляціям, являють ідентифікацію членів етнії і усвідомлення ними подвійної належності, що вказує на народність як таку"1.

Для аргументації цих наукових тезисів відносно реальності міжетнічних взаємин у поселеннях Республіки Молдова нам доведеться розкрити тему під кількома аспектами, які беруть початок у соціолінгвістичній синтагмі, а саме - "колективна і індивідуальна ідентифікація. Зміст цього формулювання вміщує здатність деякої чисельності (спільноти) бути визнаною в якості групи, яка, звісно, має ще й принципову ознаку єдності, тобто етнічна ідентифікація, поява якої залежить і від колективної ідентифікації яка залучається з метою виявлення автономії. Індивідуально ідентифікація відноситься більше до національної свідомості, яка проявляється у поведінці індивіда та в його поглядах стосовно типу "Я - вартість - суспільство".

Варто підкреслити, що поняття автономії у сільських общинах провокує ще й ефект об'єднання (злиття) із середини, які стирають різні речі.

Таким чином, простежується найбільш стійка тенденція переходу із складної і закритої групи в групу з представниками, які бажають організуватися в рамках одного принципу - діяти в ім'я процвітання. Отож колективна ідентифікація асоціюється з почуттям солідарності, утворює вектори, спрямовані на соціальне оточення, тобто те, що складає регіональну сільську специфіку. Насправді ж у дійсності сільська етнічна тотожність позначає й інтеграцію факторів у створенні життєвих цінностей, а не в пізнанні якихось амфорних цілей.

Проблема ідентифікації народностей у сільському середовищі не виключає виникнення конфліктів у стосунках між членами спільноти, особливо змішаної. Наприкінці ХХ і початку ХХІ століть цей процес, у зв'язку з економічною кризою ймовірний і не має нічого спільного із ситуацією національної ознаки, а це означає, що існують тенденції оволодіння або управління матеріальними благами, нерідко замінюючи соціальну справедливість.

Соціальні зміни, які відбуваються в селах Молдови в цей перехідний період до ринкової економіки, прямо пропорційні темпам реформування країни, що базується на демократичних засадах. У демократизації соціальних процесів необхідно, передовсім, розкривати межі формальної демократії, у якій, якщо вона і ґрунтується на принципах вільного доступу і рівності у правах, простежується все-таки існування реальної нерівності та привілеїв. У цьому контексті завдання демократизації залежать від форм ідентифікації принципів свободи і повернення до форм соціальної справедливості незалежно від часу, простору, складу, національної приналежності і т. д.

Все це ще раз підтверджує, що сільське соціальне життя не виступає тільки як результат певних законів природи, а більш за все є наслідком людського волевиявлення, здатного діяти на нього, а також змінювати чи радикально його трансформувати.

Тут і виявляється важлива причина прогресу в стосунках між представниками різної національності - тобто причинний зв'язок, як наслідок між соціальним характером і людськими силами сучасності. Кінцевим завданням цих досягнень виступає зміст цінностей в гармонійному суспільстві.

Відносини за формулою "єдність - ідентичність" у сільських общинах залежать від сукупності передумов, здатностей навичок, інтелектуальних і моральних орієнтирів, вікових традицій і тому подібному, що стосується способу мислення, спрямованому на відтворення концепції світу, в першу чергу, і на колективне сприйняття, властиве певній культурі, певному народу, в другу чергу. Так бачиться формула "ідентичність - єдність".

Ситуація на місцях нерідко демонструє ряд внутрішніх змін, які є складовими індивідуального сприйняття і життєвого досвіду, набутого протягом багатьох віків.

У ХХІ столітті сільські соціальні процеси сфокусовані на зміні менталітету членів сільських общин. Це явище сильно залежить від концепції формування соціальної рухомості. А соціальна диференціація породжує одноманітні типи рухомості навіть усередині одного покоління, являючи собою рух індивідуума у різних соціальних групах (змінних), не задумуючись, до якої національності він належить.

Соціальні реформи, які все більше торкаються села, вимагають невідкладної перебудови у різних сферах діяльності, що також торкається і більш кваліфікованого персоналу. Тут стає очевидним поняття соціальної мобільності, яка перебуває у прямій пропорційній залежності від величини показників мобільності членів групи. Це воднораз доводить, що значна мобільність вимагає політичної стабільності та послаблює екстремістські політичні позиції, забезпечує спокійний спосіб життя для етнічних груп, стає фактором стабільності індивідуумів різних національностей. Отже освітній і професійний рівень, плюс сільський спосіб життя як провідник вікових людських цінностей, визначають єдність членів сільських общин і в цілому складають глобальну концепцію, призначену для сприйняття часткового і для змін у суспільстві.

Відповідно до цього пропонується ввести у лінгвістичний світовий обіг декілька синтагм, а саме - сільська єдність і сільська ідентичність, які відносяться до традиційної сільської концепції, успадкованої від історичного минулого, в основі якого лежить постійне утворення змішаних сімей (як сільська соціальна єдність), що не домагаються створення будь-яких дрібних автономій.

Етносоціологічні дослідження, які проводяться у ХХІ столітті у різних селах Молдови, підтверджують, що жінки різних національностей тяжіють до соціальної ідентичності завдяки соціопсихологічним факторам, які, в міру їх посилення, приводять до набору схожості й розходження в орієнтуванні цінностей.

На питання: "Чи зможе змішана сім'я бути щасливою?" - 71% респондентів відповіли, що щастя не залежить від національності, а на питання: "Як Ви вважаєте, Ваша сім'я щаслива?", відповіли так:

Таблиця № 1
(у % від числа усіх респондентів)
Національність респондентів
Перемінна (мінлива) Румунка, молдаванка Українка (гуцулка) Росіянка Гагаузка Болгарка
Так
Ні
Не дуже щаслива
Важко сказати
20
17
34
21
41
24
30
5
17
14
54
15
39
4
52
5
20
-
50
30

Що ж торкається рівня морально-духовних цінностей з точки зору селянок, то результати відповідно такі:

Таблиця № 2
(у % від числа усіх респондентів)
Національність респондентів
Які якості більше
всього цінуєте
в жінок
Румунка молдаванка Українка (гуцулка) Росіянка Гагаузка Болгарка
Мудрість
Скромність
М'якість, доброта
Трудолюбство
Тямущість
Господарність
48
41
49
36
26
49
35
50
46
33
46
59
40
57
37
26
31
63
17
17
39
4
8
30
30
-
50
50
20
10

Респонденти визначили кілька варіантів відповідей.

Таблиця № 3
(у % від числа респондентів)
Які якості найбільше цінуєте в чоловіків? Національність респондентів:
румунка українка (гуцулка) росіянка гагаузка болгарка
Гідність
Хоробрість,
Сміливість
Трудолюбство
Економність
Поважність
Люб'язність
Добрий сім'янин
31
25
-
51
-
45
72
33
30
-
57
-
37
59
31
29
-
37
-
43
83
4
4
-
9
-
17
70
20
20
-
40
-
30
50

Респонденти визначили кілька варіантів відповідей, а на інші - не відповідали.

У процесі проведення досліджень на місцях виявлена тенденція, яка нині стала постійною - бажання членів сільських сімей різних національностей повернутися до вікових традиційних цінностей, а саме: скромності та совісливості (52%), шанобливого ставлення до праці, до землі, до води, для молдованок і українок склали величину понад 70%, а для жінок інших національностей - 40%.

Економічна криза в Молдові дуже підвищила рівень невдоволення жінок-селянок. Понад 75% із них незадоволені матеріальним станом сім'ї, кожна четверта жінка морально невдоволена життям взагалі, кожна п'ята - не може самоствердитися.

Приблизно 22% респондентів української, російської та гагаузької національностей мають неприємності в сім'ї на основі стосунків між родичами. Близько 33% селянок конфліктують у сім'ї через розподіл домашніх обов'язків. Близько 50% болгарок стверджують, що найбільш серйозні конфлікти в сім'ї виникають на основі розладу з чоловіком. Жінки російської національності десь біля 63% мають сімейні конфлікти у зв'язку з вихованням дітей (особливо, коли їх кілька).

Сільська соціальна єдність стимулює процес хліборобської соціальної ідентичності і навпаки. Все це додаткові аргументи-доповнення наукових положень французьких вчених, про які згадувалося напочатку, на ці ж висновки і міркування ще накладається й роль етнодемографічних факторів (вік, освіта, спеціальність, національність, географічний ареал і т. д.), які мають вплив на формування сім'ї.


Використана література:

1 Laransse "Dictionar de sociologie". Buс. 1996. - 421 s.
2 Matei Dogan, Robert Pahre. "Noile stiinte sociale (interpenetrarea discipeinelor)" Editura Academici Romane, 1993. - 322 s.
3 Unitatea poprului Republicii Moldova si problema identitatii etnice. Chisinau, 2000. - 151 s.
4 Этнические стереотипы в меняющемся мире. - М., 199,. - 331 с.
5 Материалы этносоциологических исследований в Республике Молдова 1999-2002 гг. - Кишинев, 2003. - 160 с.

Переклад з молдовської