МИКОЛА БІЛОЗЕРСЬКИЙ І ЙОГО УЧАСТЬ У ВИДАННІ КЛАСИЧНОЇ ЗБІРКИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ "НАРОДНІ ПІВДЕННОРУСЬКІ ПІСНІ" (1854)

Оксана Шалак

Микола Білозерський (1833-1896), дійсний член Південно-західного відділу Російського географічного товариства із 1874 р., належить до тієї когорти українських фольклористів, які чимало прислужились науці, проте не викликали згодом належного інтересу до своєї постаті та наукової спадщини. Принаймні, в найновішій "Бібліографії українського народознавства. Фольклористика"1 у розділі "Український фольклор і фольклористика. Історія. Діячі. Організація дослідження. Вивчення" імені М. Білозерського не згадано. І, певно, з тієї вагомої причини, що діяльність і спадщину фольклориста вивчено справді недостатньо.

Б. Кирдан, присвятивши М. Білозерському в збірнику "Собиратели народной поэзии" (М., 1974) короткий розділ, писав: "Микола Михайлович Білозерський - видавець українських літописів, фольклорист і етнограф. Діяльність його як збирача творів народної поезії висвітлена вкрай мало. Із записаного і зібраного ним фольклорного матеріалу було опубліковано всього тільки шість дум, декілька пісень, "Список кобзарей (бандуристов) и лирников", а із його праць - примітки до історичних пісень і дум і "Правила при записывании народных дум, песен, сказок, преданий и т. п." Все це було надруковано у збірнику А. Метлинського "Народные южнорусские песни" (К, 1854)."2 Ретельно переглянувши рукописні фонди ІМФЕ і ті матеріали, які зберігаються в Інституті рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, Б. Кирдан вивчив їх і констатував: "М. Білозерський серйозно займався збиранням фольклору"3.

Про М. Білозерського писав О. І. Дей, досліджуючи фольклористичну діяльність Опанаса Марковича і Марка Вовчка ("Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича". - К., 1983. - С. 19, 22-24) і частково торкаючись проблеми видання збірки, упорядкованої А. Метлинським.

Микола Михайлович Білозерський народився 1833 р. на хуторі Мотронівка (нині с. Оленівка Борзнянського р-ну Чернігівської обл.). Родина Білозерських дала українському світові ще двох відомих діячів культури: Ганну Барвінок (О. М. Білозерську-Куліш) - відому українську письменницю та В. М. Білозерського - громадського і культурного діяча, автора програми для сільських шкіл, редактора часопису "Основа", члена Кирило-Мефодіївського братства, за участь у якому він свого часу відбував заслання.

Наймолодший у сім'ї М. Білозерський здобував освіту в Петербурзькому кадетському корпусі, якого так і не закінчив. Із травня 1852 р. працював у редакції "Чернігівських губернських відомостей" помічником редактора і деякий час заступав редактора. Існує думка, що цікавитися народною поезією М. Білозерський почав під впливом П. Куліша, чоловіка своєї сестри О. М. Білозерської.4 Проте на одному із рукописів зазначено 1847 рік, що свідчить: збирати фольклор М. Білозерський почав ще чотирнадцятирічним.5

Пісні та думи, зібрані, упорядковані, прокоментовані М. Білозерським, увійшли до збірника А. Метлинського "Народные южнорусские песни" (1854 р.). М. Білозерський також уклав "Правила при записывании народных дум, песен, сказок, преданий и т. п." та "Список кобзарей (бандуристов) и лирников", опубліковані як додаток до збірника А. Метлинського "Народные южнорусские песни": "Написав і відіслав листа з правилами для записування билин та ін. і списком кобзарів (26) та примітками короткими до билин - Метлинському, останні в його розпорядження, а пр[авила]і сп[исок] - щоб розмістити у вигляді особливого додатка і віддрукувати для мене 100 відбитків."6 "Правила" М. Білозерського стали визначним явищем української фольклористики, в якій на той час відбувалось становлення наукових засад. Автор не тільки давав поради, які жанри, від кого записувати, але й просив нагадувати носіям фольклору про різні історичні події, готуючи їх до виконання дум і пісень. Він вважав, що список до співців та оповідачів треба складати заздалегідь. Вчений також твердив, що слід спочатку записувати пісні та думи "зі слів", а потім перевіряти, попросивши співця "проспівати" проказане кілька разів. А далі - перечитати усе записане і перевірене співцеві, щоб він міг і сам виправити помилки: "Записувати думи і пісні слід спочатку зі слів, тобто змусивши співця спочатку проказати думу чи пісню, так як вона співається, не поспішаючи, пригадавши те, що слід промовити. Записавши зі слів, просити проспівати, і, якщо можна, то декілька разів одне і те саме. Під час співу слід уважно стежити, чи так записано зі слів, як співається, і доповнювати пропуски, поправляти помилки"7.

М. Білозерський вважав, що необхідно записувати не тільки повні тексти, але й уривки. Наголошував на паспортизації записаних зразків: радив фіксувати імена, прізвища, вік, зазначати, від кого і коли вивчили думи, пісні, казки, хто ще знає зафіксовані зразки, де живе та ін.: "Співаків і оповідачів слід розпитувати: про їхні імена, прізвища, літа, звання, ремесло; де, від кого і коли вивчили думи, пісні або чули перекази; хто саме ще, крім нього, знає думи, пісні, перекази та ін. - які саме (тобто про що, або про кого), де мешкає та ін. Також не зайвим буде записувати і біографічні відомості про співців та оповідачів, які вони самі повідомляють"8.

Фіксуючи обрядовий фольклор, радив зазначати, коли його слід виконувати. Вчений закликав під час записів бути точним "до дрібниць": фіксувати усе "буквально", як вимовляє співець або оповідач, ставити наголоси, пояснювати незрозумілі слова та вирази. "Записуючи, загалом слід бути точним до дрібниць: записувати кожну букву, як її вимовлено співаком або оповідачем, ставити, де слід, на складах, наголоси, пояснювати, із зауваг співаків та інших, незрозумілі слова і вирази; а власні назви, імена та ін. пояснювати такими ж примітками"9.

Значення "Правил" М. Білозерського було оцінене тільки згодом, у 70-х роках ХХ ст.: "В період початку інтенсивного збирання творів усної народної поезії подібні "правила" були надзвичайно необхідні для великої кількості збирачів, які не мали спеціальної підготовки"10.

Короткий "Список кобзарів…" М. Білозерський склав за місцевостями: губернія, повіт, село. Описано таким чином Чернігівську, Харківську і Полтавську губернії. Це - свого роду зразок для записувачів, проте тут - справжні імена кобзарів та бандуристів, відомих М. Білозерському: "У м. Харкові, неподалік від Холодної гори - Гарбуз. Харківського повіту: в Олшані під Харковом - Левко і Петро Колибаби"11.

Неопублікованим залишився рукопис "Про кобзарів і список кобзарів" (ІМФЕ, ф. 3-6, од. зб. 377, арк. 1-108), де подано не тільки імена кобзарів та лірників, але й відомості про них. У цьому рукописі - короткі записи про багатьох кобзарів та лірників, розповіді самих кобзарів про їхнє мистецтво, які М. Білозерський зібрав упродовж 1851- 1893 рр. Порівняно зі "Списком…", опублікованим в "Народных южнорусских песнях", рукопис "Про кобзарів..." містить повнішу, розлогішу інформацію про співців народних дум та історичних пісень. М. Білозерський прагнув не тільки зафіксувати імена тих кобзарів, про яких доводилося чути або спілкуватися, але й записати про них усі відомості, що вдалося розшукати: "1) Ув Ични був кобзар Иван Яхно из Половои (Прилуцк. у.) Знав козацьких пісень тридцять сім. Умер годив пьять назад. (Ему было до 80 литъ). 2) Кобзар Марко (из Иваныци), Яхнив ученык - знав добре думы козацькыи. Умер годив пьять або шисть назад (50 лит) 3) Ув Охромієвци старець Левко знав про Дорошенка и Вдовыченка (Умер 10 лит назад, жил от роду 40 лит) 4) Гордій Богдан в Євтухах (40 литъ) - добре грав - кобзар і скрипач-музика. Умер в 1856 году. 5) Олексій Дяконенко або Рак - у Сосниці бандурист, знає думу про нетягу. Дум про нетягу дві…"12 Про кобзаря і лірника Романенка М. Білозерський зазначає таке (цю нотатку зроблено російською, попередні українською): "Кобзар і лірник Іван Романенко, який жив спочатку в Борзні, а потім в Британах, де й помер 1854 р. у великий піст, літ 60 від роду, - вчився в Янівці, Чернігів. пов. у кобзаря, що помер близько 1844 р."13 Про цього ж кобзаря Білозерський згадує ще: "В Британах - Романенко, який в грудні 1851 р. повідомив мені, що в селі недавно померла стара, що знала пісні про Хм[ельни]цького, Барабаша, Перебійноса (так у рукописі - О. Ш.), Нечая, Палія та ін."14

Власне, в сердині ХІХ ст. намагання М. Білозерського зібрати і укласти реєстр кобзарів та лірників було чи не єдиною спробою подати цілісну, повну інформацію про кобзарство як явище. М. Білозерський був чи не першим науковцем, який зрозумів важливість комплексного підходу у вивченні народного епосу. Другу таку спробу зібрати дані про кобзарів та лірників здійснили майже за п'ятдесят років - на ХІІ Археологічному з'їзді у Харкові 1902 р.

М. Білозерський готував етнографічний опис Борзнянського повіту Чернігівської губернії, частину якого складали історичні пісні. Українські прислів'я, зібрані М. Білозерським, опубліковано в збірнику "Українські приказки, прислів'я і таке інше" М. Номиса.

В особистому архіві М. Білозерського (ІМФЕ, ф. 3-6, од. зб. 130, 135, 391) - записи неопублікованих пісень, дум, зразків інших жанрів народної поезії, прислів'їв і приказок. У фонді М. Білозерського (ІМФЕ, Ф. 3-3, од. зб. 199, 201, 204, 205, 220 та ін.) пісні й думи, виписані збирачем із різних публікацій, в тому числі М. Цертелєва, І. Срезневського, М. Максимовича, П. Лукашевича, М. Костомарова, Д. Мордовцева, Я. Головацького, Вацлава з Олеська та ін.

Окремою малодослідженою сторінкою історії української фольклористики залишається видання "Народных южнорусских песен" (1854) та участь у цьому виданні М. Білозерського - на той час зовсім молодого 21-річного збирача, журналіста, дослідника архівів чернігівських монастирів.

На початку 1853 року (ймовірно, у лютому) М. Білозерський взявся допомагати Амвросію Метлинському - тоді вже відомому поетові й фольклористу - упорядковувати думи та пісні. У листі до професора А. Метлинського М. Білозерський пише, що згоден надсилати для нього неопубліковані та вже опубліковані думи й пісні. Він погоджується віддати упоряднику "Народных южнорусских песен" власні записи за умови, що той надішле йому 20 екземплярів видання пісень, 10 відбитків пісень історичного відділу та 10 відбитків дум та історичних пісень, записаних самим М. Білозерським. Записи, які не увійдуть до збірника, молодий фольклорист завбачливо просить повернути.15

Подальшу співпрацю М. Білозерського й А. Метлинського, процес підготовки пісень та дум до публікації можна простежити за листами та щоденниковими записами самого М. Білозерського.

Так, у листі до П. О. Куліша від 12 січня 1854 р. із Чернігова фольклорист пише: "М[етлин]ському я відсилаю всі свої пісні. Днями чекаю від нього інших історичних дум і пісень, і тоді візьмусь за підготовку їх до видання, що й тепер роблю" (Листування і щоденникові записи М. Білозерського - російською мовою, переклад наш).16 Що саме має на увазі М. Білозерський, пишучи про "всі свої пісні", дізнаємось із листа до О. Лазаревського: А. Метлинському уже послано близько 200 обрядових та інших пісень, кілька десятків історичних пісень і дум. До історичного відділу, який взявся готувати М. Білозерський, мало увійти 200 ніде раніше не публікованих або маловідомих зразків.17 Ще докладніше про це можна прочитати у листі до самого А. Метлинського, надісланого поштою із Чернігова до Києва 14 січня 1854 р.: "Ви отримаєте днями: 1)духовно-історичні і на теми моралі думи і пісні і 2) декілька обрядових, про кохання та ін. пісень, із яких 18 повідомлені були 1832-34 р.р. моєму братові М. В. Гоголем. Дуже багато обрядових пісень в праці "Об историческом значении русской народной поезии" Н. К[остомарова], Харків, 1843, але я виписую звідти самі історичні. Шкода, що П. О. К[уліш] не надіслав Вам дум про Коновченка, також про Матір та дітей; у мене вони є; остання навіть у двох різних списках, але перша з невеликими пропусками. До зібрання Вашого я перепишу нові варіанти про Кішку і Коновченка, розміщених в "Известиях", ІІ від. Акад. Н[аук] 1853, арк. ХІІІ, арк. ХІV, запис. Афанасьєвим. Чи пісні Лукашевича й іншу брошурку, його ж, дозволите мені залишити у себе, чи повернути Вам - коли зникне потреба?"18 А запис у щоденнику від 31 січня 1854 р. вказує на певні проміжні підрахунки в етапах роботи: "…неісторичних я йому (А. Метлинському - О. Ш.) доправлю - до 150, та історичних - до 30, крім того, укладаю до останніх приміт[ки] і готую їх до видання. Я працюю безкорисно: із любові до справи, як учений"19.

Щоденникові записи засвідчують: М. Білозерський планує свою роботу щодо видання "Народных южнорусских песен" - і дотримується планів. 17 січня 1854 р. він записує в щоденнику: "Отже, не раніше, як із 20 числа можу рішуче ...взятися за пісні для М[етлин]ського"20. А вже 20 січня фольклорист занотовує: "Ввечері укладав приміт[ки] до обрядових пісень для М[етлин]ського; із п'ятниці візьмусь за переписування духовн[их] дум і пісень та ін., укладу до них приміт[ки] і відішлю якнайшвидше; а там візьмусь за билини; до половини лютого сподіваюсь завершити. Праця сильна, важлива і безкорисна!!!"21

1 лютого 1854 р. М. Білозерський переписував "пісні неісторичні", 3 лютого збирався відіслати А. Метлинському до Києва до 120 пісень обрядових, а далі взятися за "відділ історичний", куди мало увійти до 200 зразків22. Проте наступні записи уточнюють ці цифри: "Здав на пошті паку з 115 обрядовими та ін. піснями Метлинському до Києва."23 Аж до травня 1854 р., коли "Народные южнорусские песни" з'явилися друком (невеликим накладом у 1000 примірників на 30 друкованих аркушах, або ж 500 сторінках), М. Білозерський щоденно готує пісні й думи до видання. Його цьогочасні записи в щоденнику схожі на ретельний звіт про роботу: "Впродовж дня і вечора переписував пісні для зібрання Метлинського. Працював дуже діяльно"24 (7 березня), "Вранці й увечері укладав примітки до билин25 і робив виписки"26 (26 березня). Працюючи над майбутнім виданням, молодий фольклорист розуміє, що така робота залишиться для нащадків: "Й істинно: тепер я живу минулим для майбутнього (підкреслення М. Білозерського)"27.

Навіть у Мотронівці, куди фольклорист приїздить для того, щоб побачитись із рідними, відпочити, він не припиняє роботи: "Мотронівка. Впродовж дня переписував пісні… Увечері співав пісень. Саша (сестра - О. Ш.) поклала на ноти із мого голосу ще дві пісні. - П[антелеймон] О[лександрович] (Куліш - О. Ш.) читав увечері "Мертві душі" Гоголя"28 (1 березня 1854 р.), "Співав у Мотронівці пісень, Саша ще поклала 3 на ноти; отже, з мого голосу 7 пісень"29 (2. 03. 1854).

Щоденникові записи засвідчують, що цей період для М. Білозерського сповнений плідної праці і наукових планів: він досліджує літописи, плекає надію видати "Северную старину", готує карту говорів Чернігівської губернії, обмірковує поїздку на Чернігівщину - "з метою збирання матеріалів статистичних, етнографічних, археологічних й історичних."30 Крім цього, очевидно, робота над думами й історичними піснями спонукає фольклориста вивчати історію козацтва: "Мені спало на думку написати статтю: про війни запорожців й укр[аїнських] козаків із невірними і особливо з метою звільнення християн…"31 Молодому вченому не вистачає літератури - в Чернігові не так просто знайти потрібні видання, він нарікає на "безвихідь" без книг: "Книги, книги! Якби кошти, насамперед би запастись необхідними книгами"32.

Готуючи пісні та думи до видання А. Метлинського, М. Білозерський переймається проблемами майбутньої збірки пісень не менше, ніж сам видавець. Він надсилає листа в Петербург до О. Лазаревського з проханням віднайти охочих "виписувати пісні" для "Народных южнорусских песен". А якось, повернувшись від Григорія Павловича Галагана (відомий український діяч-меценат, який разом із В. Тарновським матеріально допоміг А. Метлинському під час видання "Народных южнорусских песен"), він записує в щоденнику: "Каже (Галаган - О. Ш.), що цензура - в ставленні до народності - буде значно ліпшою ("гораздо лучше"). Дуже втішно!"33

Проте це стало ще однією ілюзією - і не тільки молодого фольклориста, а й загалом усієї української інтелігенції. Уже за кілька місяців М. Білозерський дізнався, як вчинив цензор Д. Мацкевич із зібранням пісень та дум, до якого був причетний і він: "Отримав листа від Метлинського від 12 травня. Видання пісень його коштує за 500 р. ср[іблом]. Він залишається в Києві до кінця травня. Із 90 билин відомого часу цензор пропустив тільки 20!!! Та із 30 занадто невідомих - 15; загалом із 120 билин пропущено тільки 35! Жахливо!!!"34

Гіркоти додавали і непорозуміння із А. Метлинським, у якого ще в травні 1854 р. виникали сумніви, чи друкувати "Правила" і "Список кобзарів" як додаток до "Народных южнорусских песен": "Правила про збирання пісень та іншого надрукують в програмі комісії (аркушах на 5). При його (виданні А. Метлинського - О. Ш) не будуть надруковані. Із моїх пісень (понад 150) увійшло до зібрання небагато, а билин майже і не було (!?!) (підкреслено М. Білозерським - О. Ш.). Тому із 50 екземплярів радить (очевидно, А. Метлинський - О. Ш.) поступитися П[антелеймону] О[лександровичу] (йдеться про П. О. Куліша - О. Ш.) 10-15 екз[емплярами]. Вишле мені сам моїм коштом частину зібрання. - Лист цей надзвичайно вразив мене: 1) невдале видання внаслідок непропуску ѕ билин; 2) правила та ін. не надрукують при виданні. В програмі нехай друкують, але, крім того, я відішлю у "Вісник" Геогр[афічного] Тов[ариства] або до іншого видання; 3) праця моя пропала, до видання увійшло пісень небагато; а билин майже й не було (це нісенітниця! Вигадка видавця)"35.

Усілякі непорозуміння між А. Метлинським і М. Білозерським виникали постійно. Відомо, що спочатку за планами видавця зібрання мали відкривати історичні пісні та думи36, але через те, що М. Білозерський, завантажений роботою в "Черниговских губернских ведомостях", затримував цей розділ, - його розмістили в кінці книги. Упорядковуючи пісні й думи, укладаючи коментарі до дум, М. Білозерський не встигав: "я тепер в дуже скрутному становищі з усіх боків: 1. заплутався в боргах… 2. примітки до билин М[етлин]ського не встигну укласти для нього…"37 (6 квітня 1854 р.). Очевидно, таке зволікання у роботі непокоїло А. Метлинського. 21-літній М. Білозерський на зауваження професора реагував дуже гостро. Лист від А. Метлинського вразив його, молодого фольклориста охопило сум'яття: "Лист вельми неприємний; М[етлин]ський думає, що причина моєї несправності (того, що М. Білозерський не зміг впоратися вчасно - О. Ш.) - бажання скористатися його зібранням билин. Як люди не розуміють мене! Я вчора написав пояснення"38. З іншого боку, був невдоволений редактор "Черниговских губернских ведомостей": його підлеглий "із таким запалом" працював для А. Метлинського - і "такий холодний до його видання"39. Проте М. Білозерський працює в шаленому темпі, про це свідчать і щоденникові записи від 29 березня по 1-е квітня 1854 р. повторені майже дослівно: "Впродовж дня укладав примітки до билин, робив виписки"40. Можна твердити, що саме завдяки наполегливості молодого фольклориста, його працелюбству, фаховій обізнаності "Народные южнорусские песни", незважаючи на цензурування, побачили світ саме такими, а не інакшими. "М. Білозерський... прагнув зробити публікацію повнішою і якіснішою"41. У передмові до "Народных южнорусских песен" подякував М. Білозерському і сам А. Метлинський: "я збирав пісні й інші твори народної словесності. В цьому допомагали мені і дехто з моїх знайомих. Вважаю обов'язком своїм за таке сприяння висловити тут найщирішу подяку всім їм, особливо М. М. Білозерському, М. О. Маркевичевій, С. Л. Метлинському, С. Д. Носову"42.

Паспортизація пісень у збірнику "Народные южнорусские песни" надзвичайно скупа: під кожним зразком вказано місце запису, подекуди дуже приблизно: "Левой. стор. Днепра", що означає, що пісню записано на Лівобережжі. Докладніше паспортизовано тільки пісні історичні та думи. Тому можна визначити, що М. Білозерському належать записи: пісні про Нечая - "С-пид темного лису, с-пид зеленого гаю…" (від кобзаря І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), пісні про Морозенка - "Завыдилы козаченькы, да мед-выно пьючы…" (від кобзаря А. Шута в м. Олександрівці Сосницького пов.), уривок думи про Івася Вдовиченка "Ой у городи у Крылови жыла соби удова Грыцыха…" (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про брата та сестру"43 (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про смерть Хведора Безродного" - вар. а, б (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.), "Про козака Голоту" (від І. Романенка в с. Британах Борзенського пов.). Не вказано, хто і від кого записав окремі пісні, під якими зазначено "Записано в Борзенском у.", "Чернигов". Можна припустити, що ці записи належать М. Білозерському (могли вони належати, наприклад, і П. Кулішу або ж В. Білозерському). Звичайно, це дуже невелика частка зібраного фольклористом. Так, у реєстрі "Думы и песни исторические моего собрания"44 М. Білозерський зазначає, що він із 1847 до 1881 року записав 33 думи, а пісень історичних 67.

Б. Кирдан, здійснивши текстологічний аналіз дум,45 записаних М. Білозерським, дійшов висновку, що М. Білозерський, переписуючи думу із чернетки і готуючи її до публікації, здебільшого намагався бути якнайточнішим. "Обидва рукописні тексти збігаються майже буквально,"46 - твердить дослідник і вказує тільки на незначні розбіжності в опублікованому зразку, що могли бути допущені при наборі. Думи, записані М. Білозерським, засвідчили: записувач дотримувався правил, розроблених ним для зібрання А. Метлинського.

Окремо слід сказати про "Примечания к былинам известных времен", укладені М. Білозерським (с. 432-433). У кожній з приміток - стисла інформація про осіб та події, згадувані в думах та історичних піснях. Пізніші упорядники дум часто одностайні із М. Білозерським. Так про "Хвеська Кганжу Андибера" фольклорист пише як про "невідомого по історії": "За часів війн Богдана Хмельницького згадується полковник (Уманський) Ганджа, який діяв на Поділлі. (Літ. Величка, І, 91, 99, 300 та ін. Памятники Киевской коммисии для разбора древних актов, Т. І, від. ІІІ; та ін.)" (с. 433). К. Грушевська, подаючи історію дослідження думи про Хвеська Ганжу Андибера, зауважує: "Костомаров відніс думу про Андибера до часу Хмельниччини, але не шукав в ній реальних історичних осіб, тільки загальний настрій невдоволених народних мас…"47 Б. Кирдан про Хвеська Ганжу Андибера пише так: "…узагальнений образ народного заступника; ім'я це епічне.

У період народно-визвольної війни 1648-1654 рр. був уманський полковник Ганжа - сподвижник Богдана Хмельницького (див., наприклад, Літопис Грабянки, 43, 51, 54), однак не він став прототипом героя думи. Такої ж думки дотримується історик В. Голобуцький…"48

Помітно, що, коментуючи думи, М. Білозерський не намагається вдаватись у подробиці, часто він покликається на літописи Самовидця, Грабянки, Величка - і цим обмежується. Чи такою була настанова видавця, чи фольклорист сам прагнув до такої стислості, - сказати важко, оскільки рукописних матеріалів із примітками розшукати не вдалось, нічого про це не зазначено і в щоденнику М. Білозерського. Проте слід гадати, що таких коментарів було значно більше - з огляду на те, що й дум та історичних пісень до публікації М. Білозерський готував більше (їх скорочено цензурою). Ці здогади можуть потвердити і щоденникові записи, де протягом кількох місяців фольклорист зазначає: "Впродовж дня укладав примітки до билин, робив виписки"49. Готував примітки М. Білозерський і до обрядових пісень: "Увечері укладав примітки до обрядових пісень для М[етлин]ського…"50, проте в самих "Народных южнорусских песнях" цього не зазначено.

Дещо розчарований виданням "Народных южнорусских песен", М. Білозерський вже на початку 1856 р. збирався видавати власну збірку пісень і дум. У вересні 1855 р., як засвідчує його лист до П. Куліша, у фольклориста уже було 850 пісень і дум, із яких він хотів відібрати 500 "найкращих"51. Крім власних записів, до майбутньої збірки мали увійти думи в запису П. Куліша; пісні, зібрані лубенським лікарем М. Ніговським; зразки, записані М. Костомаровим…

Проте задумові М. Білозерського не судилося здійснитися. Цьому завадили спочатку несподіване бажання вступити на службу в козачий полк (куди його так і не взяли), а згодом нестача коштів. Тому фольклорист передав своє зібрання пісень та дум П. Кулішу, а, оселившись у Мотронівці, надсилав йому й інші фольклорні матеріали. Він знову збирав відомості про кобзарів та лірників, додаючи нову інформацію до свого реєстру кобзарів. А 1857 р. М. Білозерський ще повертався до ідеї видання, як він сам зазначав, повного зібрання українських народних дум і пісень, розсилав до редакцій багатьох губернських відомостей прохання сповістити про числа газет, починаючи із 1838 р., у яких публікувалися фольклорні записи.

Мрія так і залишилася мрією, а зібраний матеріал - рукописним. Однак навіть та невелика частка опублікованого в "Народных южнорусских песнях", укладені "Правила при записывании народных дум, песен, сказок, преданий и т. п.", упорядкований "Список кобзарей (бандуристов) и лирников", "Примечания к былинам известных времен" - усе це засвідчує, що М. Білозерський був одним із надзвичайно талановитих, дуже працьовитих та глибоко обізнаних фахівців в українській фольклористиці середини - другої половини ХІХ ст.

м. Київ


1. Бібліографія українського народознавства у 3-х томах. Т. 1. Фольклористика / Зібрав і впорядкував М. Мороз. - Кн. 1. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. - 494 с.
2. Кирдан Б. П. Н. М. Белозерский (1833-1896) // Кирдан Б. П. Собиратели народной поэзии. - М.: Наука, 1974. - С. 247.
3. Там само, с. 248.
4. А. Л. Памяти Н. М. Белозерского // Киевская старина. - 1897. - январь. - с. 146-147.
5. ІМФЕ, ф. з-6, од. зб. 373, арк. 1: "Записанные и собранные мною (1847-1881)". Йдеться про думи і пісні, записані М. Білозерським.
6. Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 3382. Білозерський М. Щоденник за 1854 р., арк. 105.
7. Белозерский Н. Правила при записывании дум, песен, сказок, преданий и т. п. // Народные южнорусския песни. Издание А. Метлинского. - К.,1854. - С. ІІІ.
8. Там само, с. ІІІ.
9. Там само, с. ІV.
10. Кирдан Б. П. Н. М. Белозерский (1833-1896) // Кирдан Б. П. Собиратели народной поэзии. - М.: Наука, 1974. - С. 249.
11. Белозерский Н. Список кобзарей (бандуристов) и лирников // Народные южнорусские песни. Издание А. Метлинского. - К.,1854. - С. ІV.
12. ІМФЕ, ф. 3-6, од. зб. 377, арк. 6.
13. Там само, арк. 91.
14. Там само, арк. 5.
15. Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 3393. Лист М. Білозерського до А. Метлинського від 1. 08. 1853 р.
16. Там само, ф. І, од. зб. 3394. Письмення тетрадь на 1854 г. - Лист до П. О. Куліша 12. І. 1854 р., арк. 5 зв.
17. Там само, ф. І, од. зб. 3394. Письмення тетрадь на 1854 г. - Лист до О. Лазаревського.
18. Там само, ф. І, од. зб. 3394. Письмення тетрадь на 1854 г. -Лист до А. Метлинського. - арк. 8зв.-9.
19. Там само, ф. І, од. зб. 3382. Білозерський М. Щоденник за 1854 р., арк. 23.
20. Там само, арк. 13.
21. Там само, арк. 15зв.
22. Там само, арк 25, 25 зв.
23. Там само, арк. 30.
24. Там само, арк 51зв.
25. М. Білозерський часто думи називає билинами.
26. Там само, ф. І, од. зб. 3382. Білозерський М. Щоденник за 1854 р., арк. 59 зв.
27. Там само, арк. 32 зв.
28. Там само, арк. 48.
29. Там само, арк. 48.
30. Там само, арк. 34.
31. Там само, арк. 54-54 зв.
32. Там само, арк. 57зв. - 58.
33. Там само, арк. 51.
34. Там само, арк. 112 зв.
35. Там само, арк. 112 зв.
36. Див. про це: Б. П. Кирдан. Собиратели народной поэзии. - М.: Наука, 1974. - С. 157.
37. Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 3382. Білозерський М. Щоденник за 1854 р., арк. 67.
38. Там само, арк. 60 зв.
39. Там само, арк. 70.
40. Там само, арк. 61 зв.
41. Кирдан Б. П. Собиратели... - с. 248.
42. Народные южнорусские песни. Издание А. Метлинского. - К., 1854. - С. ІХ.
43. ІМФЕ, ф. 3-6, од. зб. 373, арк. 1а.
44. Докладний текстологічний аналіз дум, записаних М. Білозерським, переписаних ним і опублікованих в "Народных южнорусских песнях" здійснив Б. Кирдан у дослідженні "Собиратели народной поэзии" (М, 1974), с. 170-177.
45. Кирдан Б. П. Собиратели... - с. 171.
46. Українські народні думи / Тексти і вступ К. Грушевської. - Т. 2 корпусу. - Харків, 1931. - С. 133.
47. Украинские народные думы / изд. подготовил Б. П. Кирдан. - М.: Наука, 1972. - С. 470.
48. Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 3382. Білозерський М. Щоденник за 1854 р., арк. 65.
49. Там само, арк. 15 зв.
50. Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 3395 - лист М. Білозерського до П. Куліша від 12 вересня 1855 р.