ПЕРШІ КАЙНДЛІВСЬКІ ЧИТАННЯ

Олександр Курочкін

Історія Чернівецького університету віддзеркалює складну політичну ситуацію Північної Буковини. Він був заснований 4 жовтня 1875 року як "найсхідніший німецький університет" на землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії. У 1900 році на трьох факультетах Чернівецького університету - філософському, теологічному та юридичному навчалося 392 студенти: німці та євреї (218), румуни (89), поляки (41), чехи (3), серби (3), русини-українці (35)1. Вже з цього переліку видно, що місцеві українці - найчисельніша етнічна спільнота краю перебували в становищі пригноблюваної більшості, яка не мала рівного з іншими етнічними групами доступу до освіти і культури.

Внаслідок розпаду Габсбургської монархії у 1918 році й приєднання Північної Буковини до Румунського королівства університет до 1940 року вважався румунським вищим навчальним закладом.

Лише після возз'єднання Північної Буковини з Україною Чернівецький університет реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. Сьогодні у складі університету ім. Юрія Федьковича функціонує 13 факультетів, які готують фахівців з 56 спеціальностей. Загальний контингент студентів на денній і заочній формі навчання нараховує понад 15 тисяч осіб.

Чернівецький університет знаний в Україні та за її межами не лише як "кузня кадрів", а й великий науковий центр. Щорічно тут відбуваються конференції, симпозіуми, семінари різного рівня і тематичного спрямування.

22-23 травня 2004 року на базі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича проходив міжнародний науковий семінар "Кайндлівські читання", який зібрав вчених з різних міст України, а також з Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Румунії. Семінар був присвячений вшануванню пам'яті уродженця Буковини, видатного дослідника в різних галузях українознавства, вченого європейського рівня Раймунда Фрідріха Кайндля (1866-1930). Його життєвий і творчий шлях невіддільний від історії Чернівецького університету. Тут він навчався у студентські роки, працював професором і нарешті досяг академічної вершини, коли у 1910-1913 роках його обрали спочатку деканом філософського факультету, а згодом і ректором Alma mater Francisco-Josefina. Події Першої світової війни змусили Кайндля залишити рідні Чернівці й переселитися до Австрії, де з 1915 р. і до кінця життя він викладав гуманітарні курси в університеті м. Грац.

Австрієць за походженням, Р. Ф. Кайндль залишив помітний слід в українській культурі та науці. Він автор кількох сотень історичних, краєзнавчих та етнографічних праць про різнонаціональне населення Буковини, Галичини, Закарпаття. До головних здобутків дослідника належать: "Історія Буковини" (т. 1-3, Чернівці, 1888-1893), "Історія Чернівців" (Чернівці, 1908), "Русини на Буковині" (в співавторстві з А. Монастирським, Чернівці, 1889), "Гуцули" (Відень, 1894), "Буковина в 1848-1849 рр." (Відень, 1900), "Історія німців Прикарпаття" (Т. 1-3, Відень, 1907-1911) та ін. Плідна діяльність Р. Ф. Кайндля сприяла примноженню наукових знань про населення Карпатського регіону та їх популяризації серед європейських вчених. Ця діяльність "приятеля українського народу" була гідно оцінена: його обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, про нього позитивно відгукнулися М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк та інші.

У радянській історіографії праці Р. Ф. Кайндля були незаслужено забуті, а на самого вченого почепили ярлик "ідеолога австрійських панівних верств" й "прихильника расистських теорій". Такі категоричні характеристики за методологією "класового підходу" по суті цілком перекреслювали велику спадщину буковинського професора й не залишали можливостей для її об'єктивної оцінки.

В останнє десятиріччя відбувається процес "реабілітації" наукового доробку Р. Ф. Кайндля в Україні: його праці активно перекладаються з німецької українською мовою та перевидаються ("Гуцули", "Історія Чернівців" та інші) й дедалі частіше стають об'єктом зацікавленого вивчення з боку сучасних науковців. На хвилі цього зростаючого інтересу логічно "визріла" й сама ідея проведення "Кайндлівських читань".

Широкий діапазон наукових студій Р. Ф. Кайндля знайшов відображення в роботі чотирьох секцій семінару: "історіографія", "археологія", "всесвітня історія", "етнологія". Усього на них було заслухано близько 80 доповідей.

Матеріали Міжнародного наукового семінару "Кайндлівські читання" планується видати у двох частинах. Перша з них - "Р. Ф. Кайндль і українська історична наука" побачила світ ще до початку семінару.

Центральною подією пленарного засідання стали доповідь завідувача кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ ім. Ю. Федьковича, голови Буковинського етнографічного товариства, професора Г. Кожолянка "Раймунд Фрідріх Кайндль - австрійсько-буковинський історик, етнолог, народознавець". Значну увагу в ній було приділено висвітленню динаміки оцінок етнографічного доробку автора "Гуцулів" як у вітчизняній, так і в австрійській історіографії впродовж ХХ ст. На думку доповідача, Кайндль одним з перших досить точно визначив межі розселення гуцулів і ґрунтовно охарактеризував основні галузі їх матеріальної та духовної культури. Незаперечну цінність мають також праці австрійського вченого, присвячені питанням колонізації Буковини росіянами-липованами, німцями, словаками, вірменами, євреями та іншими етнічними групами. Спираючись на матеріали Р. Ф. Кайндля, доповідач охарактеризував релігійну ситуацію на Прикарпатті, де у ХVIII-ХХ ст. шляхом обмеження прав і утисків прибічників православної конфесії поширювалась сфера впливу греко-католицької та римо-католицької церков, а також різних протестантських віросповідань.

З історіографічною проблематикою були пов'язані й інші доповіді, виголошені на спеціальній секції. Дослідивши маловідоме листування Р. Ф. Кайндля та Ф. Вовка, нові сторінки вітчизняної етнології розкрила О. Франко (Львів). Автор цих рядків присвятив свій виступ аналізу досі ще не перекладеної українською мовою розвідки Р. Ф. Кайндля "Святковий календар руснаків і гуцулів", що була надрукована у VІ-VІІ зошитах австрійського часопису "Mitteіlungen der Geographischen Gesellschaft in Wien" за 1896 р. Реферат на тему "Весільна обрядовість у дослідженнях Р. Ф. Кайндля" підготувала О. Камінська (Чернівці). Її земляк - Д. Звоздецький за працями Р. Ф. Кайндля, Й. Полека, Г. Купчинка та інших подав культурно-побутову характеристику буковинських росіян-старообрядців.

Цікаві нові дані про життєвий шлях і наукову діяльність буковинського етнографа Дімитрія Дана узагальнив у своєму виступі А. Мойсей (Чернівці). З цікавістю були заслухані доповіді, що висвітлювали творчий доробок інших відомих дослідників, як українських (М. Костомарова, Ю. Федьковича, М. Біляшівського, Ф. Шевченка), так і зарубіжних (Й. Коля, Ф. Ржегоржа, С. Маріана, Т. Памфіліе).

Закономірною в рамках семінару була й секція "археологія", розвиткові якої на теренах Буковини чимало прислужився Р. Ф. Кайндль. Він одним з перших науково обґрунтував право українців-русинів називатися автохтонами Прикарпаття, оскільки вони з'явилися тут вже у V ст. н. е. Основний масив доповідей, виголошених археологами, торкався пам'яток давнього населення, що були знайдені на Буковині й території Карпато-Дністровського регіону. З результатами експедиційних знахідок останніх років колег ознайомили чернівецькі дослідники (С. Пивоваров, Ю. Мисько, О. Руснак, В. Ластюк, В. Михайлюк, О. Паук, С. Якубина та інші), а також фахівці зі Львова, Одеси, Криму, Польщі та Росії. Найбільший інтерес викликали нові археологічні матеріали про заснування м. Чернівців, історію зброї, зокрема появу вогнепальної артилерії на Буковині у ХІV ст., городища-святилища на Дністрі тощо.

Широкий спектр наукових проблем обговорено на секції "всесвітньої історії". Медієвістичний хронозріз представляли доповіді Б. Бондарюка (Чернівці) "Функції інституту старців у середовищі східного чернецтва у ІV-VІІ ст.", О. Масана (Чернівці) "Професійні об'єднання у містах середньовічної Прусії (ХІІІ-ХV ст.)", Ф. Пінтеску (Сучава, Румунія) "Польський вплив на військову справу в середньовічній Молдавії", А. Яремчука (Чернівці) "Політичні передумови розвитку фільварків у східних воєводствах Речі Посполитої в ХV-ХVІ ст." та інші. Тематичний пласт нової історії знайшов відображення у виступах В. Полторак (Одеса) "Напрямки взаємин запорізького та донського козацтва у 1648-1709 рр.", Й. Сележана (Чернівці) "Буковина в світлі проблем національностей", В. Ботушанського (Чернівці) "Чернівецька зернова біржа у системі торговельних зв'язків Буковини (70-ті рр. ХІХ-ХХ ст.), Ш. Пурича (Сучава, Румунія) "Переселення німецького населення з Південної Буковини" та інші. Утвердження сучасної парадигми гуманітарного знання, яка фокусує увагу на гострих і дискусійних моментах, яскраво продемонстрували повідомлення з кола питань новітньої історії. Під цим кутом зору дуже показові доповіді О. Сахновського (Чернівці) "Ірландія в "імперіалістичних" дослідженнях істориків СНД (кінець ХХ - поч. ХХІ ст.)", П. Яценка (Чернівці) "Деякі питання дослідження історії радянських профспілок. Історіографічний аспект", О. Ганчева (Софія, Болгарія) "Трансмісія соціального досвіду в період соціалізму: на матеріалах болгарських сіл Південної Болгарії" та інші.

Найбільше учасників зібрала секція "етнологія", де розглядалися різні аспекти матеріальної і духовної культури українців та інших народів. І. Воротняк (Чернівці) простежив інновації в культурі рільництва Буковини (друга пол. ХІХ - початок ХХ ст.), традиційні й сучасні мотиви в художньому оформленні молдавських осель проаналізувала Г. Головка (Кишинів, Молдова), Л. Звенигородська (Чернівці) на прикладі Вижниччини охарактеризувала мистецтво орнаментики народної вишивки Буковинського Прикарпаття та Гуцульщини, про результати вивчення зовнішнього вигляду та вбрання буковинського православного кліру за архівними матеріалами ХVІІІ - початку ХХ ст. цікаво розповів М. Чучко (Чернівці).

Як і завжди на наукових зібраннях етнологів, активно дебатувалися питання календарної та сімейної обрядовості. О. Кожолянко та І. Сандуляк (Чернівці) за результатами власних польових досліджень охарактеризували великодні ігри та забави буковинців, звернувши особливу увагу на традицію великодніх гойдалок - "колисок". Обряд новорічного маланкування з с. Нові Бросківці представила М. Маніліч (Чернівці). Г. Виноградова (Львів) зосередилась у своєму повідомленні на етносоціальному аспекті жниварських звичаїв та обрядів, а Л. Мафтин (Чернівці) детально розглянула особливості спасівських атрибутів і символів українців.

Весільній тематиці були присвячені доповіді Н. Петрової (Одеса) "Викрадення молодої як архаїчна форма шлюбу в українців Буджака" та Олени Кожолянко (Чернівці) "Особливості передвесільного циклу весільного обряду Прутсько-Дністровського межиріччя кінця ХІХ - початку ХХ ст." Велике зацікавлення аудиторії викликало повідомлення О. Сапеляк (Львів) про елементи народної релігійності в сімейних обрядах аргентинців українського походження, підготовлене за наслідками власної експедиційної мандрівки дослідниці до Латинської Америки.

З обрядовою проблематикою тісно пов'язана сфера народного світогляду та релігійних уявлень. Своїми здобутками на цьому терені поділилися чернівчани - І. Возний та О. Балух, які розповіли про практикуючих носіїв езотеричних знань або так званих "непростих людей", а також І. Чеховський, якому вдалося переконливо показати, що заняття магією є одним з найпоширеніших різновидів релігійної практики українців Карпат.

Ряд доповідей був присвячений культурі і побуту окремих етнічних та етноконфесійних спільнот. Актуальні проблеми дослідження народних традицій румунів проаналізував Н. Константінеску (Бухарест, Румунія), роздумами щодо етноконфесійної належності гагаузів поділилася Г. Мечкар (Одеса), про громадський і сімейний побут, релігійне мистецтво буковинських старообрядців - липован йшлося у виступах О. Пригаріна та Ю. Горбунова (обидва з Одеси), І. Пономарьова (Маріуполь) представила жіночі головні убори греків Приазов'я як джерело вивчення міжетнічних контактів.

Учасникам міжнародного семінару була запропонована цікава культурна програма. Вона включала: пішохідну екскурсію вулицями і площами старовинних Чернівців, яку блискуче провів місцевий історик і краєзнавець О. Масан; ознайомлення з виставкою польських витинанок, привезених із зібрання приватного Музею народного мистецтва в Отренбусах біля Варшави. Незабутнє враження на гостей справила колективна подорож в Карпати за маршрутом етнографічних експедицій Р. Ф. Кайндля по гуцульській Буковині.

На завершення слід відзначити, що успішна організація Перших "Кайндлівських читань" за умов сучасного "нульового фінансування" стала можливою лише завдяки ентузіазму й подвижницькій діяльності професора Г. Кожолянка й очолюваного ним колективу викладачів, аспірантів, студентів кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Хочеться вірити, що в майбутньому "Кайндлівські читання" матимуть необхідну державну підтримку й набудуть статусу традиційного загальноукраїнського і європейського наукового форуму.

Київ


1 Літературно-науковий вісник. - Т. ХІ. - Львів, 1900. - С. 133.