Українці Румунії: етнокультурна історія і сучасний стан

Автор

Рендюк Теофіл   
доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Українці Румунії: етнокультурна історія і сучасний стан

Анотація

Проаналізовано історичні аспекти, пов’язані з появою предків українців на території сучасної Румунії. Достеменно доведено, що значна частина українців Румунії є автохтонним населенням регіону. Водночас продемонстровано, що українці Добруджі та дельти Дунаю є нащадками запорізьких козаків, а ті, що проживають у Банаті (Захід Румунії), є переселенцями з території нинішньої Закарпатської області України.

Зазначено, що українці в Румунії компактно проживають переважно в чотирьох історичних регіонах: на Марамарощині (північний регіон країни, який межує із Закарпатською та Івано-Франківською областями України – понад 31 тис. осіб), на Південній Буковині (північно-східний регіон, суміжний з Чернівецькою областю – 5,7 тис. осіб), у Добруджі (південно-східний регіон, розташований через Дунай від Одеської області – 1,3 тис. осіб) та у Східному Банаті (західний регіон Румунії – 8,6 тис. осіб). Упродовж ХХ – на початку ХХІ ст., унаслідок різних причин – політичного, соціально-економічного або освітньо-культурного характеру, сформувалася відносно незначна діаспора в Бухаресті: за даними перепису населення Румунії 2011 року, вона складала 318 осіб. Водночас слід підкреслити, що етнічні українці проживають у кожному з 40 повітів Румунії, що також засвідчили дані перепису населення. Так, у повіті Алба офіційно було зареєстровано 39 етнічних українців, Арад – 840, Арджеш – 29, Бакеу – 51, Біхор – 107, Бистриця-Несеуд – 104, Ботошань – 644, Брашов – 89, Бреїла – 21, Бузеу – 11, Васлуй – 9, Вилча – 29, Вранча – 15, Галац – 82, Горж – 33, Димбовіца – 18, Джурджу – 13, Долж – 26, Караш-Северін – 4118, Келераш – 16, Клуж – 129, Ковасна – 28, Констанца – 257, Марамуреш – 36 685, Мехедінць – 28, Муреш – 41, Нямц – 42, Прахова – 34, Сату Маре – 1362, Селаж – 39, Сібіу – 55, Сучава – 949, Телеорман – 5, Тіміш – 6468, Тулча – 3847, Харгіта – 29 та у повіті Хунедоара – 239 осіб українського походження.

Наведено офіційну позицію румунської влади стосовно розподілу українського етносу на власне українців, русинів та гуцулів (як окремих національностей), що не відповідає дійсності й спростовано навіть самими румунськими вченими. Офіційне визнання Бухарестом русинів і гуцулів окремими етнічними групами – це ні що інше, як спроба штучного «розмивання» української громади країни, прагнення до її організаційного роздроблення та зменшення її ролі, потенціалу і питомої ваги в румунському суспільстві. Така упереджена позиція була своєрідною реакцією влади на визнання Україною румунів і молдован окремими етносами. Стало очевидним, що через впровадження такої політики офіційний Бухарест вживає заходів, щоб легітимізувати розкол української меншини Румунії на різні етнічні групи шляхом легалізації результатів загальнонаціональних переписів населення, під час яких до переліку національностей штучно були внесені «гуцули» і «русини».

Представлено як негативне явище процес стрімкого скорочення чисельності українців Румунії, що є наслідком їх послідовної асиміляції, та визначено завдання української сторони, спрямовані на збереження їх національної ідентичності.

Ключові слова

українська громада Румунії, автохтонні українці, історичні та етнографічні регіони розселення та проживання, проблема ідентичності русинів та гуцулів Румунії, Союз українців Румунії, Демократичний союз українців Румунії, сучасний стан забезпечення культурно-національних прав українців Румунії.

Список використаних джерел

1. Аза Л. О., Попок А. А., Швачка О. В. Українці Румунії: сучасний стан та перспективи етнокультурного розвитку. Київ : Соціс ; Рівне : Ліста, 1999.
2. Вільне слово. Часопис Союзу українців Румунії, 1990. № 10. 16 трав.
3. Демократична Спілка Українців Румунії. Повсякденні аспекти. Lumea Carpatică. 2003. № 1 (5).
4. Марціновський А. Чи легко бути українцем у Румунії? Голос України. 2002. № 213. 15 лист.
5. Мінтянський І. Українці в Румунії. Вільне слово. Часопис Союзу українців Румунії. 1990. 16 лип.
6. Попик С. Українці в Австрії 1914–1918. Київ ; Чернівці : Золоті Литаври, 1999.
7. Рендюк Т. Г. Гетьман Іван Мазепа – відомий і невідомий... = Hetman Ivan Mazepa – known and unknown. Київ : АДЕФ-Україна, 2010.
8. Український вісник. Часопис Союзу українців Румунії. 2006. № 13–15.
9. Українці в Румунії та забезпечення їхніх прав. Час. 2004. 29 квіт. – 13 трав.
10. Cantemir D. Descriptic antique et modierni status Moldoviae. Bucureşti, 1975.
11. Costin M. Opere. Bucureşti, 1958.
12. Evenimentul zilei. 2004. 3 februarie.
13. Rendiuk T. Emigraţia ucraineană în România interbelica. Magazin istoric. 2009. № 4 (505).
14. Rezultatele finale ale Recensământului din 2011 : Tab 8. Populația stabilă după etnie – județe, municipii, orașe, comune / Institutul Național de Statistică din România. URL : http://www.recensamantromania.ro/rezultate-2/ (accesat în 20.06.2019).
15. Romania Business Journal. 2002. July 10–16.
16. Şeiciuc A. Problema ucraineană în Bucovina Sudică: punctul nostru de vedere. Bucureşti : Mustang, 2001.
17. Şeiciuc A. Ucrainenii din Bucovina Sudică: «quo vadis?». Верховина. 2006. № 1 (4).