Повернутись до журналу2017 рiк №3

Глибини народної мудрості в життєдіяльності та творчості Тараса Шевченка: взаємовплив «автор – реципієнт»

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Марченко Ніна
Стор.:
12-21
УДК:
82.091
Бібліографічний опис:
Марченко, Н. (2017) Глибини народної мудрості в життєдіяльності та творчості Тараса Шевченка: взаємовплив «автор – реципієнт». Народна творчість та етнологія, 2 (366), 12–21.

Автор

Марченко Ніна

кандидат філологічних наук, доцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Глибини народної мудрості в життєдіяльності та творчості Тараса Шевченка: взаємовплив «автор – реципієнт»

 

Анотація

Глибини народної мудрості у творчості Т. Шевченка, які простежуються в концептах «народ», «мова» та «пісня» і які є невід’ємними чинниками буття українців, були сформовані, як зазначають дослідники (І. Франко, О. Козачковський, М. Рильський, О. Лазаревський та ін.), у Кобзаря ще з самого дитинства. Особистість людини і поета, яка ввібрала в себе «поетичний світ українського народу» (І. Дзюба), не змогла залишитися байдужою до різноманітних концепцій його буття і всією своєю життєдіяльністю та творчістю прагнула допомогти народу постати із «румовищ минулого» (І. Крип’якевич), стверджуючи свій народ й розвиваючи його поступ у майбуття. Т. Шевченко, за словами М. Рильського, «обравши своєю зброєю українську мову», яку вважали «мертвими словами», всією творчістю зміг продемонструвати красу мовних засобів і прийомів, створених народом упродовж тисячоліть. Якраз українська мова «в її історичному розвитку», як зауважує М. Сумцов, і належить до основних мотивів творчості Кобзаря. Мова народу функціонувала і розвивалася в пісні, тому Т. Шевченко не тільки використовував народнопісенні форми у своїй творчості, але й неповторно «підпорядковував їх <…> своєму світогляду» і своїй «системі образів» (М. Рильський), демонструючи образність мислення, різносторонній аспект уяви (П. Чубинський) українця, використовуючи при цьому давно сформовані «коломийкові» та «колядкові» народнопісенні розміри (М. Рильський), що знову й знову підтверджує давню традицію екзистенції української мови, її побутування та поширення по всій етнічній території. Оскільки в народній пісні відображалися етично-естетичні цінності буття українців, то відповідно й реципієнти творчості Кобзаря сприймали їх як фольклорні твори у формі пісні чи казки, у чому простежується взаємовплив «поет – народ». З часом український народ продемонстрував сприйняття Шевченкових поезій у формі варіативності змісту пісень та мелодій (Б. Грінченко, І. Огієнко, М. Рильський), детермінуючи їх народними, а з часом і створюючи пісні-варіації на його поезію (М. Гордійчук, О. Правдюк), що й підтверджує нерозривність Кобзаря і народу в сьогоденні й майбутті.

 

Ключові слова

українська мова, український народ, українська народна пісня, мелодійність, традиція, фольклор.

 

Список використаних джерел

  1. Власюк О. С., Крисаченко В. С., Степико М. Т. Український соціум / за ред. В. С. Крисаченка. Київ : Знання України, 2005. 792 с.
  2. Воспоминания о Тарасе Шевченко. Киев : Дніпро, 1988. 606 с.
  3. Гончар О. Вічне слово . Шевченко Т. Г.Кобзар. Київ : Дніпро, 1987. С. 5–13.
  4. Гордійчук М. Народні пісні на слова Тараса Шевченка. Київ : Видавництво АН УРСР, 1961. 240 с.
  5. Грінченко Б. Шевченків «Кобзарь» на селі. Київ : Друкарня 1‑ої Київ. друк. спілки, 1914. 39 с.
  6. Грінченко Б. Д. Словарь української мови. Київ : Лексикон, 1996. Т. 1–2.
  7. Грушевська К. До питання про історизм в українських народних думах. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 19 арк.
  8. Дзюба І. Тарас Шевченко: життя і творчість. Київ : Києво-Могилянська академія, 2008. 720 с.
  9. Крип’якевич І. Велика історія України від найдавніших часів. Київ : Глобус, 1993. Т. 2. 400 с.
  10. Огієнко І. Тарас Шевченко. Київ : Наша культура і наука, 2003. 430 с.
  11. Рыльский М. «Кобзарь» Тараса Шевченко. Москва : Художественная литература, 1964. 80 с.
  12. Сборник Харьковского историко-филологического общества. Труды Харьковской комиссии по устройству ХІІІ Археологического съезда в г. Екатеринославле/ под ред. проф. Е. К. Редина. Харьков : Печатное дело, 1905. Т. 16. 722 с.
  13. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским русским географическим обществом. Юго-западный отдел / Материалы и исследования, собранные д.-чл. П. П. Чубинским. Санкт-Петербург : Типогр. П. А. Гильтебрандта, 1872. Т. 5. 806 с.
  14. Франко І. Літературознавчі, фольклористичні, етнографічні та публіцистичні праці (1876–1895). Франко І. Зібраннятворів : у 50 т. Київ : Наукова думка, 2008. Т. 53. 830 с.
  15. Чорнопиский М. Українська фольклористика. Словник-довідник. Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 448 с.
  16. Чубинський П. П. Мудрість віків : у 2 кн. Київ : Мистецтво, 1995. Кн. 1. 224 с. (Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського).
  17. Шевченко і світ. Київ : Дніпро, 1989. 316 с.
  18. Шевченко Т. Записи народної творчості. Шевченко Т.Усі твори в одному томі. Київ ; Ірпінь : Перун, 2009. С. 804–815.
  19. Шевченко Т. Щоденник. Шевченко Т.Усі твори в одному томі. Київ ; Ірпінь : Перун, 2009. С. 649–761.
  20. Щурат В. З життя і творчості Т. Шевченка. Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 1914. 68 с.