Повернутись до журналу2017 рiк №3

Образ скомороства в «Історії української літератури» Михайла Грушевського

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Кіндратюк Богдан
Стор.:
22-31
УДК:
398.54:821.161.2Гру
Бібліографічний опис:
Кіндратюк, Б. (2017) Образ скомороства в «Історії української літератури» Михайла Грушевського. Народна творчість та етнологія, 2 (366), 22–31.

Автор

Кіндратюк Богдан

доктор мистецтвознавства, професор кафедри методики музичного виховання та диригування Навчально-наукового інституту мистецтв ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (м. Івано-Франківськ)

 

Образ скомороства в «Історії української літератури» Михайла Грушевського

 

Анотація

Відображене у фундаментальному шеститомнику «Історія української літератури» Михайла Грушевського (1866–1934) різнобарвне життя народу засвідчило широке побутування мандрівних мистецьких об’єднань, рефлексії їх образів у фольклорі, писемній словесності як своєрідних джерелах відомостей про скомороство, зокрема, його діалектику в усій різноманітності форм. Нові знання про соціально-економічну базу подорожуючих митців, релігійний і світський феномен водночас, тематику й образи творінь, етимологію терміна скоморох тощо отримано завдяки широкій ерудиції М. Грушевського, його обізнаності з літературними джерелами, новаторству стосовно реконструювання давньої усної та писемної творчості. Походження й первинний зміст явища скомороства бачиться в річному колі життя прадавніх українців, їх господарюванні, ставленні до оточуючого світу й до себе. Сприяло розвою діяльності лицедіїв відзначення різних свят. Народний геній добре відобразив значимість творчих здібностей, зокрема, важливість володіння інструментом і голосом, мовою тіла, почуттям гумору. Серед скоморохів перебували, окрім музик, співаків, танцюристів, дресирувальників, ще й фокусники, комедіанти, міми, жонглери; вони в давньоруських текстах позначалися як ігреці, глумці, перелесники, сміхотворці, гудці, шпільмани та ін. Завдяки праці М. Грушевського не вперше змальовано образ скоморошки-музикантки. Узвичаєно артисти отримували винагороду. Вона сприяла веденню осілого способу життя. У кінці XVI – середині XVII ст. серед платників податків Дрогобича, що на Львівщині, віднайдено скоморохів як осіб окремого ремесла. Викладені міркування дослідника зі світовим ім’ям сприяють правильному тлумаченню отриманих фактів, глибокому пізнанню історичної ментальності та звичаєвої поведінки людей того часу, зокрема їхнього ставлення до скомороства, з урахуванням його еволюціонування. Серед широких функцій скоморохів і причин потреби в значній кількості менш відомих музик окреслена їхня сакральна, мистецько-естетична, возвеличувальна й гедоністично-розважальна роль. Значимість скоморохів підсилюється впровадженням ними нових музичних ідей, особливо в ХІІІ–XV ст., коли панував звичай мандрівних музик. Завдяки популярності їхніх лицедійств пропагувалися музичні інструменти, мистецькі жанри, творилися нові. Виступи артистів довго тримали в пам’яті, а породжені ними епітети влучно застосовували в спілкуванні. Скоморохи стали персонажами літературних творів, допомагали їх авторам краще себе виражати, доносити до читачів свої задуми. Однак скомороство поступово заборонялося, на зміну йому приходили нові жанри. Зібраний матеріал сприяє кращому усвідомленню значимої ролі в українському середньовічному мистецтві когорти скоморохів, їх різноманітного репертуару, зокрема, його гумористичної складової, що підтверджує оптимістичне сприймання українцями світу і його відображення в музикуванні, лицедійствах. Студіювання дев’ятикнижної «Історії української літератури» М. Грушевського викликає ряд дослідницьких питань, що потребують нових студій, зокрема, перспективним стане вивчення феномена скомороства в Літописі Великого князівства Литовського; важливим ілюстрованим джерелом про давніх лицедіїв є згаданий істориком Києво-Печерський патерик.

 

Ключові слова

«Історія української літератури», М. Грушевський, скоморохи, скомороство, функції, виконавське мистецтво.

 

Список використаних джерел

  1. Грамоти ХІV ст. / [упоряд., вступ. комент. і словники-покажчики Марії Пещак]. Київ : Наукова думка, 1974. 256 с. (Пам’ятки української мови).
  2. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 1 / [упоряд. В. Яременко] ; передм. П. Кононенка ; прим. Л. Дунаєвської. Київ : Либідь, 1993. 392 с. (Літературні пам’ятки України).
  3. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 2 / [упоряд. В. Яременко] ; прим. С. Росовецького. Київ : Либідь, 1993. 264 с. (Літературні пам’ятки України).
  4. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 3 / [упоряд. В. Яременко] ; прим. С. Росовецького. Київ : Либідь, 1993. 285 с. (Літературні пам’ятки України).
  5. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 4, кн. 1 : Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ–XVII / [упоряд. О. Таланчук] ; прим. С. Росовецького. Київ : Либідь, 1994. 336 с. (Літературні пам’ятки України).
  6. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 4, кн. 2 : Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ–XVII/ [упоряд. Л. Копаниця] ; прим. С. Росовецького. Київ : Либідь, 1994. 320 с. (Літературні пам’ятки України).
  7. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 5, кн. 1 : Культурні і літературні течії на Україні в XV–XVI вв. і перше відродження (1580–1610 рр.)/ [упоряд. та прим. C. Росовецького]. Київ : Либідь, 1995. 256 с. (Літературні пам’ятки України).
  8. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Т. 5, кн. 2 : Перше відродження (1580–1610 рр.) / [упоряд. О. Дідух] ; прим. С.Росовецького. Київ : Либідь, 1995. 352 с. (Літературні пам’ятки України).
  9. Кіндратюк Б. «Історія української літератури» Михайла Грушевського як органологічне джерело : монографія / [наук. ред. Ю. Ясіновський]. Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2016. 192 с. (Серія «Дзвонарська культура України». Дослідження, вип. 4 / Центр дослідження дзвонарства ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»).
  10. Кіндратюк Б. Дзвонарство на сторінках «Історії української літератури» Михайла Грушевського. Українська музика/ [ред.: І. Пилатюк, Ю. Ясіновський]. Львів, 2016. Чис. 3 (21). С. 5–17.
  11. Кіндратюк Б. Середньовічні музики на сторінках «Історії української літератури» Михайла Грушевського. Українська музика/ [ред.: І. Пилатюк, Ю. Ясіновський]. Львів, 2017. Чис. 1 (23). С. 5–15.
  12. Кіндратюк Б. Вокальні жанри на сторінках «Історії української літератури» Михайла Грушевського. Вісник Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : мистецтвознавство. Тернопіль, 2017. Чис. 1. С. 5–16.
  13. Корній Л. Історія української музики : у 4 ч. Ч. І : Від найдавніших часів до середини ХVІІІ ст. Київ ; Харків ; Нью-Йорк : Вид-во МП Кошиць, 1996. 315 с.
  14. Курочкін О. В. Скоморохи. Енциклопедія історії України/ НАН України, Ін‑т історії України. Київ : Наукова думка, 2012. С. 610–611.
  15. Полное собрание русских летописей. Т. 2 : Ипатьевская летопись. Изд. 2‑е. Санкт-Петербург : Типограф. М. А. Александрова, 1908. 938 стб. + 87 с.
  16. Тоцька І. Ф. Музика. Театральні видовища. Історія української культури: у 5 т. Т. 1 : Історія культури давнього населення України / [редкол.: П. Толочко, Д. Козак, Р. Орлов та ін.]. Київ : Наукова думка, 2001. С. 826–835.
  17. Ясіновський Ю. Пісенний фольклор і музичне мистецтво. Історія української культури : у 5 т. Т. 2 : Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ століть / [редкол.: Я. Ісаєвич, Ю. Ясіновський, Л. Войтович та ін.]. Київ : Наукова думка, 2001. С. 322–333.
  18. Busch-Salmen G. Spielmann. Das neue Lexikon der Musik: in vier Bänden. Stuttgart ; Weimar : Verlag J. B. Metzler, 1996. Band 4 : Reih bis Z. S. 353.