Повернутись до журналу2018 рiк №4

Історико-етнографічне районування України: сучасний стан і наукові перспективи

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Глушко Михайло
Стор.:
9-21
УДК:
911.3:39(477)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2018.03.009
Бібліографічний опис:
Глушко, М. (2018) Історико-етнографічне районування України: сучасний стан і наукові перспективи. Народна творчість та етнологія, 3 (373), 9–21.

Автор

ГЛУШКО МИХАЙЛО

доктор історичних наук, професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка

 

Історико-етнографічне районування України: сучасний стан і наукові перспективи

 

Анотація

Автор статті порушує низку важливих проблемних питань, що стосуються сучасного стану історико-етнографічного районування України. Найбільша проблема – відсутність «Етнографічного атласу України». Через це етнологи мають спиратися на інші надійні джерела – на «Атлас української мови», особливо під час локалізації різних етнографічних одиниць (етнографічних й історико-етнографічних районів) та з’ясуванні їхніх суперечливих меж. Такими є південна і східна межі історико-етнографічної Волині.

За даними «Атласу української мови», південна межа волинського говору проходить приблизно по лінії: Белз – Мости Великі – Буськ – Золочів – Збараж – Красилів – Хмільник – Калинівка – Тетеїв, східна межа – по лінії Тетеїв – Ружин – Коростишів. За даними найдавніших писемних пам’яток, локалізована українськими діалектологами територія побутування волинських говірок сформувалась переважно у XV–XIX ст. Так, південна межа поширення волинського діалекту наприкінці XIX – на початку XX ст. майже співпадає з південним кордоном Волинського воєводства XV–XVIII ст. та південним маршрутом пересування волинян-утікачів, які прямували до Київського і Брацлавського воєводств на постійне місце проживання. Зокрема, міщани і селяни Волинського воєводства мігрували у східному напрямку традиційним маршрутом, який склався ще до Люблінської унії (1569 р.) – понад волинсько-подільською межею. Східна межа побутування волинських говірок сформувалась внаслідок цього напрямку міграції мешканців Волинського воєводства та приєднання західної частини колишнього Київського воєводства до Волинської губернії наприкінці XVIII ст. Північні землі Подільського воєводства волиняни заселили, за історичними джерелами, в першій половині XVIII ст., після їх звільнення від панування Османської імперії (1699 р.).

Зважаючи на зазначені історичні обставини, а також на достовірні результати сучасних українських діалектологів та окремих етнологів, уважаємо, що наприкінці XIX – на початку XX ст. східна межа історико-етнографічної Волині проходила по лінії: Старосільці – Коростишів – Андрушівка – Ружин – Дзюньків – Тетеїв. Південна межа цієї етнографічної одиниці сягала північних окраїн таких населених пунктів: Тетеїв – Погребище Друге – Калинівка – Хмільник – Стара Синява – Красилів – Волочиськ – Збараж – Зборів – Золочів – Глиняни – Запитів – Жовква – Рава Руська.

 

Ключові слова

етнологія, Україна, історико-етнографічне районування, проблемні питання, «Атлас української мови», історичні джерела, південна і східна межі історико-етнографічної Волині.

 

Список використаних джерел

  1. Баглай М. В. Традиційна літня календарно-побутова обрядовість волинян: загальноукраїнські риси та локальні особливості : автореф. дис. ... канд. іст. наук. Львів, 2017. 20 с.
  2. Верменич Я. В. Волинська губернія. Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2003. Т. 1 : А–В. С. 606.
  3. Верменич Я. В. Волинське воєводство. Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2003. Т. 1 : А–В. С. 610.
  4. Глушко М. Етнографічне районування України: стан, проблеми, завдання (за матеріалами наукових досліджень другої половини XX – початку XXI ст.) Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2009. Вип. 44. С. 179–214.
  5. Глушко М. Етнографічне районування української Галичини (за матеріалами наукових досліджень XIX – початку XXI ст.). Галичина: етнічна історія. Тематичний збірник статей. Львів, 2008. С. 46–80.
  6. Глушко М. Історико-етнографічна Волинь: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини XX – початку XXI ст.). III Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу». Луцьк, 17–19 травня 2006 р. Луцьк, 2007. Т. 1. С. 111–119.
  7. Глушко М. Підгір’я – окрема етнографічна одиниця України? Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2013. Вип. 48. С. 299–318.
  8. Ґіль А. Церковна (парафіяльна) метрика Холмської православної єпархії на терені Белзького воєводства в XVIстолітті. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2000. Т. 240 : Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. С. 376–395.
  9. Давидюк В. Етнологічний нарис Волині за матеріалами експедиції Полісько-Волинського народознавчого центру «Волиняна–2003». Луцьк, 2005. 69 с.
  10. Данилюк А. Волинь: пам’ятки народної архітектури. Луцьк, 2000. 99 с.
  11. Інвентар Меджибізької волості 1717 року / [вид. підгот. М. Крикун]. Львів, 2009. 191 с.
  12. Кирчів Р. Етнографічне районування України. Етнографія України: навч. посібник / [за ред. С. А. Макарчука]. Вид. 2-ге, перероб. і доп. Львів, 2004. С. 123–148.
  13. Кирчів Р. Ф. Етнографічне районування України. Українське народознавство: навч. посібник. Львів, 1994. С. 56–78.
  14. Кирчів Р. Ф. Етнографічне районування України. Етнографія України: навч. посібник / [за ред. С. А. Макарчука]. Львів, 1994. С. 120–146.
  15. Кирчів Р.Ф. Етнографічне районування України. Українське народознавство : навч. посібник / [за заг. ред. С. П. Павлюка]. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ, 2004. С. 56–70.
  16. Кирчів Р. Ф. Етнографічне районування України. Українське народознавство: навч. посібник / [за ред. С. П. Павлюка]. 3-тє вид., виправ. Київ, 2006. С. 56–70.
  17. Кошіль Г. В. Житлово-господарське будівництво в селах Волинського Полісся в другій половині XX – на початку XXI століття : автореф. дис. … канд. іст. наук. Київ, 2017. 20 с.
  18. Кривенко А.–Д. О. Календарний пласт волинської демонології: світоглядні та обрядові прояви : автореф. дис. ... канд. іст. наук. Львів, 2017. 22 с.
  19. Крикун Н. Административно-территориальное устройство Правобережной Украины в XV–XVIII вв. Границы воеводств в свете источников. Киев, 1992. 150 с.
  20. Крикун Н. Границы Подольского воеводства в XV–XVIII веках. Подільське воєводство у XV–XVIII століттях : статті і матеріали. Львів, 2011. С. 37–82.
  21. Крикун М. Інвентар Меджибізької волості 1717 року. Інвентар Меджибізької волості 1717 року/ [вид. підгот. М. Крикун]. Львів, 2009. С. 3–26.
  22. Крикун М. Кам’янецькі земські книги про міграції населення на українських землях у першій половині XVII століття. Подільське воєводство у XV–XVIII століттях : статті і матеріали. Львів, 2011. С. 331–347.
  23. Крикун М. Г. Колонізація Подільського воєводства в першій половині XVIII століття. Український історико-географічний збірник. Київ, 1972. Вип. 2. С. 115–135.
  24. Крикун М. Кордони воєводств Правобережної України у XVI–XVIIIстоліттях. Львів, 2016. 304 с.
  25. Крикун М. Стан заселеності Подільського воєводства наприкінці XVIIстоліття . Подільське воєводство у XV–XVIII століттях : статті і матеріали. Львів, 2011. С. 379–398.
  26. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. Київ, 1984. 174 с.
  27. Лінгвістичний атлас – від створення до інтерпретації. 6. Діалектологічні студії. Львів, 2006. 431 с.
  28. МатвіясІ. Г. Українська мова і її говори. Київ, 1990. 164 с.
  29. Пуківський Ю. Календарно-побутова обрядовість українців історико-етнографічної Волині. Монографія. Львів, 2015. 310 с.
  30. Радович Р. Специфіка житлового будівництва на південному сході Волинського Полісся (за матеріалами Маневицького р-ну Волинської обл.). Народознавчі зошити. 2017. № 6. С. 1307–1322.
  31. Радович Р. Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIX – початку XX століть. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1995. Т. 230 : Праці Секції етнографії та фольклористики. С. 79–106.
  32. Савчук Б. Українська етнологія. Івано-Франківськ, 2004. 559 с.
  33. Kołodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejealet Kameniecki. 1672–1699. Warszawa, 1994. 260 s.
  34. Polski Atlas Etnograficzny. Warszawa, 1964. Zesz. 1. Karta 1–21. Mapa 1–57.
  35. Polski Atlas Etnograficzny. Warszawa, 1974. Zesz. 5. Karta 128–160. Mapa 251–304.