Повернутись до журналу2019 рiк №5

Боротьба української діаспори за багатокультурність Канади (1962–1971)

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Круковський Віталій
Стор.:
101-108
УДК:
316.72(71=161.2)"1962/1971"
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2019.04.101
Бібліографічний опис:
Круковський, В. (2019) Боротьба української діаспори за багатокультурність Канади (1962–1971). Народна творчість та етнологія, 4 (380), 101–108.

Автор

Круковський Віталій
студент кафедри історії світового українства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Боротьба української діаспори за багатокультурність Канади (1962–1971)

 

Анотація

Переломним моментом в інтеграції української діаспори в суспільно-політичне та культурне життя Канади стало запровадження в державі політики багатокультурності. Делегати VII Конгресу українців Канади 1962 року звернулися до державної влади з проханням усіляко сприяти зрівнянню прав українців Канади з тими, які мають англо- та франко-канадські спільноти в галузі освіти, культури й мистецтва. У резолюції форуму порушувалися питання про впровадження вивчення української мови в канадських школах і університетах, збільшення кількості українських студентів.

19 липня 1963 року федеральний уряд Канади призначив Королівську комісію двомовності та двокультурності, покликану дослідити проблему загострення протистояння англо-франко-канадців та запропонувати шляхи її вирішення. Від початку роботи комісії КУК розгорнув розробку бріфів, які представляв та захищав у всіх канадських центрах, наполягаючи на тому, що багатокультурність краще характеризує справжнє становище країни. І її суспільство формують не лише дві етнокультурні спільноти.

3 березня 1964 року у верхній палаті федерального парламенту сенатор Павло Юзик виголосив промову «Канада: багатокультурна нація», у якій він зазначив, що держава в етнічному розумінні складається не лише з англо- і франко-канадців, але й із «третього елементу». Ідеться про аллофонів – представників національних меншин країни, які живуть переважно в західних регіонах.

Першим успіхом Комітету українців Канади стало порозуміння із провінційним урядом Квебеку, коли українці визнали французьку спільноту як першопоселенців на цій території і погодилися на французьку як державну мову. Тим часом прем’єр-міністр провінції Жан Лесаж 3 жовтня 1965 року на зустрічі з керівниками КУК у Вінніпегу офіційно підтримав позицію про Канаду як радше багатокультурну, аніж двокультурну державу, тим самим ввівши україномовне навчання в початкових класах, де набиралася відповідна кількість учнів.

У грудні 1968 року за ініціативи сенатора та його комітету з культурних прав, за підтримки федерального уряду, провінційного уряду Онтаріо та кількох міжетнічних організацій, у Торонто була скликана конференція «Блоків з питань культурних прав». Делегати рішуче відхиляли поняття «бікультурність», як несумісне з ідеалом «рівноправного суспільства», і закликали уряд Канади до «офіційного визнання багатокультурного характеру Канади», відповідного переорієнтування фінансування громадських культурних організацій.

Завдяки наполегливій діяльності КУК та інших громадських організацій українська громада досягла прийняття рішення з урахуванням своїх інтересів. У 1970 році провінційні парламенти всіх степових провінцій, зокрема Манітоби та Альберти, прийняли закони, за якими шкільні ради мали можливість запроваджувати двомовне англо-українське навчання. 8 жовтня 1971 року прем’єр-міністр Канади П. Трюдо виклав у Палаті громад парламенту засади нової політики багатокультурності. На Х Конгресі українців Канади, що відбувся 8–11 жовтня 1971 року, він наголосив на важливості засад політики не лише для українців Канади, а й для всього канадського суспільства загалом, підкреслюючи той факт, що представники КУК сприяли перетворенню країни в багатокультурну державу.

 

Ключові слова

багатокультурність, Комітет українців Канади, «третій елемент», аллофони, Королівська комісія двомовності та двокультурності, національна меншина, ономастичний білінгвізм.

 

Список використаних джерел

  1. Балицька Ю. О. Суспільно-політична діяльність Конґресу українців Канади: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 ; Чернів. нац. ун‑т ім. Ю. Федьковича. Чернівці, 2009. 213 арк.
  2. Баран З. А., Кипаренко Г. М., Козицький А. М. та ін. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки (1945 р. – початок ХХІ ст.) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. Швагуляка ; Львів. нац. ун‑т ім. І. Франка. Львів : Тріада плюс, 2011. 699, [1] с., [18] арк. фото.
  3. Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891–1991). Монреаль ; Оттава : Українська Могилянсько-Мазепинська академія наук, 1991. XIV. 485 c.
  4. Ладжун Ю. Діяльність Комітету українців Канади щодо формування політики багатокультурності у Канаді (60–80‑ті роки ХХ ст.). Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. 2011. Вип. 20. С. 260–270.
  5. Сухобокова О. Інтеграція української діаспори у політичне життя Канади. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2011. Вип. 105. С. 52–56.
  6. Bociurkiw B. The Federal Policy of Multiculturalism and the Ukrainian-Canadian Community. Ukrainian Canadians, Multiculturalism, and Separatism : An Assessment/ еd. by Lupul M. R. Toronto : The University of Alberta Press, 1978. Р. 98–129.
  7. Yuzyk P. Ukrainian Canadians: their place and role in Canadian life. Toronto ; Ontario : Ukrainian Canadian business & Professional federation, 1967. 104 p.