Повернутись до журналу

Обрядові танці-ігри – малодосліджені компоненти традиційного весілля українців

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Курочкін Олександр
Стор.:
78-91
УДК:
793.31:392.51(=161.2)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2019.06.078
Бібліографічний опис:
Курочкін, О. (2019) Обрядові танці-ігри – малодосліджені компоненти традиційного весілля українців. Народна творчість та етнологія, 6 (382), 78–91.

Автор

Курочкін Олександр – доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

 

Обрядові танці-ігри – малодосліджені компоненти традиційного весілля українців

 

Анотація

Місце і значення танцю у весільному ритуалі українців на сьогодні досліджено ще недостатньо. Весільні танці правомірно розділити на дві групи: обрядові та необрядові. Останні належать до художніх явищ пізньої формації, вони не пов’язані з генезисом і структурою ритуалу й можуть входити до програми різноманітних святково-розважальних заходів і подій. Натомість обрядові танці-ігри, розглянуті у нашій розвідці, належать до більш глибоких шарів народного побуту і культури й становлять органічну й структурно-утворюючу домінанту весільного дійства. Яскраво проглядає в них первісна синкретична природа народного мистецтва, де танець тісно переплітається з іншими видами мистецтв: драмою, пантомімою, співом, музикою, грою, публічними розвагами. По суті, мова йде про уламки обрядової хореї – магічного танцю-співу-гри, що дожили подекуди в традиційному середовищі до ХХІ ст.

На основі міждисциплінарного підходу, шляхом системного аналізу літературних, документальних, етнографічних і фольклорних матеріалів здійснено першу спробу визначити ролі, функції та семантику обрядових танців-ігор як невід’ємної частини традиційного весільного ритуалу українців.

Розглянута група танців («Журавель», «Зайчик», «Танці на рядні», «Чоботи») відрізняється національною самобутністю, яскравістю, екзотичністю, карнавальною свободою і гумором. Разом з тим їх характеризує громадська значимість, націленість на виконання важливої соціальної місії-єднання родового колективу.

Обрядові танці-ігри потребують подальшого вивчення із застосуванням сучасних методів і прийомів науки етнохореології.

 

Ключові слова

танець, гра, обряд, весілля, карнавальний сміх, сороміцький фольклор, хореографічна традиція.

 

Список використаних джерел

  1. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России. Репринтне видання. Київ : Час, 1993. 656 с
  2. Брижко М. Весілля в містечку Дубовій Уманського повіту в Київщині. Матеріяли до української етнології. Львів, 1919. Т. ХІХ–ХХ. С. 51–74.
  3. Вовк Хведір. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Студії з української етнографії та антропології. Київ : Мистецтво, 1995. С. 219–323.
  4. Волошин І. О. Джерела народного театру на Україні. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1960. 228 с.
  5. Гриша Он. Весілля у Гадяцькому пов. у Полтавщині. Матеріяли доукраїнсько-руської етнології. Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 1899. Т. І. С. 240–256.
  6. Грушевський М. Історія української літератури. Київ : Либідь, 1993. Т. І. 391 с.
  7. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. Київ : Видавництво Академії наук України, 1963. 236 с.
  8. Гура А. В. Символика зайца в славянском обрядовом и песенном фольклоре. Славянский и балканский фольклор. Москва, 1978. С. 159–189.
  9. Котляревський Іван. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. Київ : Наукова думка, 1982. 320 с.
  10. Кримський Аг. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектичного. Черкаси : Вертикаль, 2009. ХVІ+438+10*с., іл.
  11. Курочкін О. Архаїчний весільний танець-гра «Журавель» («Бусел»). Українці в сім’ї європейській. Звичаї, обряди, свята. Київ : Бібліотека українця, 2004. С. 25–34.
  12. Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. Киев : Добровольное общество любителей книги УССР, 1991. (репринтне видання 1860 р.). 171 с.
  13. Олянчин Домет. Опис подорожі шведського посла на Україну 1656–1657 р. Записки НТШ. Т. СLIV. Львів, 1937. С. 41–69.
  14. Прохорчук Олена. Танцювальний фольклор Рівненського Полісся. Проблеми успадкування зимових народних звичаїв та обрядів. Збірникматеріалів і тез Другої науково-практичної конференції. Рівне : Рівненський обласний краєзнавчий музей. 1996. С. 60–68.
  15. Словник української мови : у 11 т. / редкол. : І. К. Білодід (голова) та ін. : Т. П. : Г–Ж / редактори тому : П. П. Доценко, Л. А. Юрчик. Київ : Наукова думка, 1971. 550 с.
  16. Ящуржинский Хр. Свадьба малорусская как религиозно-бытовая драма. Відтиск ж. «Киевская старина». Киев, 1896. С. 1–40.
  17. Moszynski K. Kultura ludowa slowian. T. II. Kultura duchowa. Cz. 2. Warszawa : Ksiazka I Wiedza, 1968. 736 p.