Повернутись до журналу2020 рiк №3

Антропологічна концепція людини в поезії київських неокласиків

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Сірик Людмила
Стор.:
28-39
УДК:
130.2:82-1(477-25)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2020.02.028
Бібліографічний опис:
Сірик, Л. (2020) Антропологічна концепція людини в поезії київських неокласиків. Народна творчість та етнологія, 2 (384), 28–39.

Автор

Сірик Людмила

доктор габілітований, професор, ад’юнкт кафедри літературознавства Інституту неофілології, Університет Марії Кюрі-Склодовської, Люблін (Польща)

 

Антропологічна концепція людини в поезії київських неокласиків

 

Анотація

У статті розглядається ідейно-семантичний зміст антропологічної концепції людини, сформульованої у поезії літературного угруповання київських неокласиків Миколи Зерова, Максима Рильського, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари й Юрія Клена (спр. ім’я Освальд-Еккард Бурґгардт) – чільних представників неокласицизму і проєвропейського напряму в українській літературі ХХ ст. Питання досліджено на матеріалі творчості періоду 1914–1934‑х років. З’ясовано, що концепція ґрунтується на таких категоріях, як калокогатія (моральна і фізична досконалість, єдність прекрасного і доброго), істина, любов, мудрість, шляхетність, працьовитість, стоїцизм, пізнання (себе і світу), мужність, самовдосконалення, гармонія, свобода, суспільна активність, солідарність, діалог, співпраця, творчість, патріотизм, щирість, урівноваженість, поміркованість, спокій, радість, традиція, право й обов’язок. Ці позитивно конотовані категорії визначають передумову щастя людини. У розглянутій моделі промується антропоцентричний характер культури з приматом імперативу моральності й гуманізму. Концепція висуває перед людиною високі вимоги і водночас апелює до справедливого суспільного ладу, де вшановуються права на життя, свободу і гідність, а також демократичні права. Ідейно-аксіологічний зміст концепції був запереченням радянського тоталітарного режиму й одночасно сміливим викликом проти його антигуманізму, теорії «гвинтиків» і масовізму [1].

 

Ключові слова

київські неокласики, людина, антропологічна концепція, поезія, калокогатія, гуманізм, любов, стоїцизм, моральність, гармонія, діалог, спільнота, традиція.

 

Список використаних джерел

  1. Астаф’єв О. Вірш Юрія Клена «Сковорода»: спроба прочитання. Українська мова та література. 1997. Чис. 35.
  2. Астаф’єв О. У пошуках світової гармонії (Григорій Сковорода і Юрій Клен: діалог через віки). Ніжин : Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. Гоголя, 1996. 30 с.
  3. Вишневська О. А. Рецепція античності у творчості неокласиків, акмеїстів і скамандритів : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.05 «Порівняльне літературознавство». Тернопіль, 2001. 20 с.
  4. Драй-Хмара М. Вибране. Поезії та переклади. Київ, 1969. 302 с.
  5. Зварич В. З. Образ Саломеї у поезії неокласиків. Біблія і культура. Зб. наукових ст. Чернівці : Рута, 2000. Вип. 2. С. 50–52.
  6. Зеров М. Твори в двох томах. Поезії. Переклади. Київ : Дніпро, 1990. Т. 1. 843 с.
  7. Клен Юрій (Освальд Бургардт). Вибране. Київ : Дніпро, 1991. 461 с. : 1 л. порт.
  8. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст. : Україна і Польща. Київ : Основи, 2002. 327 с.
  9. Райбедюк Г. Інтимна лірика Павла Филиповича. Слово і час. 1993. № 7. С. 68–72.
  10. Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. Київ : Наукова думка, 1983. Т. 1. 535 с.
  11. Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. Київ : Наукова думка, 1983. Т. 3. 440 с.
  12. Соловей Е. Українська філософська лірика: Навч. посібник. Київ : Либідь, 1999. 368 с.
  13. Стеценко О. Тема кохання у творчості Рильського. Дивослово. 1995. № 10–11.
  14. Филипович П. Поезії. Мюнхен : Інститут літературознавства при Українському вільному університеті, 1957. 147 с.

 

 __________

[1] Під поняттям «масовім» авторка статті розуміє світоглядно-політичну тенденцію, у якій пріоритетом визнано людську масу, а не людину. Це поняття має негативну конотацію.