Повернутись до журналу2020 рiк №3

Наповнення перших класів українських шкіл у 1933–1940 роках як свідчення катастрофічних втрат дітей під час Голодомору-геноциду

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Сергійчук Володимир
Стор.:
68–86
УДК:
314.114:[94(477:341.485]“1933/1940”
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2020.02.068
Бібліографічний опис:
Serhiichuk, V. (2020) Filling the First Classes of the Ukrainian Schools in 1933–1940 as the Evidence of the Catastrophic Casualties of Children During the Holodomor-Genocide. Folk Art and Ethnology, 2 (384), 68–86.

Автор

Сергійчук Володимир

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Наповнення перших класів українських шкілНаповнення перших класів українських шкілу 1933–1940 роках як свідчення катастрофічних втрат дітейпід час Голодомору-геноциду

 

Анотація

Проблема підрахунку жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні, яка загострилася останнім часом, вимагає уважного вивчення всіх обставин цієї трагедії та її наслідків. З огляду на знищення в радянські часи багатьох статистичних матеріалів, що унеможливлює встановлення остаточних даних не тільки по Україні, але й по окремих населених пунктах, необхідно проаналізувати вплив цих жахливих наслідків на різні верстви населення.

Одним із таких напрямків досліджень може бути встановлення кількості жертв через підрахунок дитячої смертності, зокрема, завдяки порівняльному аналізу даних про народження в певному населеному пункті з набором до першого класу у відповідний час. Там, де збереглися свідоцтва про народження й дані про прийом дітей до школи, картина, як правило, катастрофічна. Є багато населених пунктів, у яких Голодомор-геноцид не пережили сотні дітей навіть одного віку. У Переяславському районі Київської області, наприклад, з 3487 дітей 1931 року народження до першого класу в 1938 і 1939 роках прийшло тільки 1591 (45,6 %), а в Таращанському – відповідно 2644 і 1073 (40,5 %). Якщо навіть врахувати природні втрати, які відбуваються в цьому віці, цифри все одно приголомшливі. Подібна картина встановлена і в інших регіонах Київської області, де збереглися документи, а також у тодішніх Оратівському, Плисківському і Погребищенському районах Вінницької і більшості районів Полтавської областей.

Це дає підстави стверджувати, що картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30–40 % дітей, народжених у 1924–1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924–1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 р. – 1 184,4 тис.; 1928 р. – 1 139,3; 1929 р. – 1 080,0; 1930 р. – 1 023,0; 1931 р. – 975,3; 1932 р. – 782,0 (цей приріст відбувався головно за рахунок села), то цілком вірогідною є втрата в 1932–1933 роках щонайменше 3 млн першокласників і майбутніх школярів початкових класів. Якщо ж додати до цих жертв Голодомору тих, хто в 1933-му належав до середнього й старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум пів мільйона жертв.

Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного й шкільного віку становили щонайменше 3,5 млн осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 млн населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932–1933 років.

 

Ключові слова

Голодомор-геноцид 1932–1933 років, дитяча смертність, наповненість перших класів.

 

Список використаних джерел

  1. Державний архів Вінницької області.
  2. Державний архів Дніпропетровської області.
  3. Державний архів Київської області.
  4. Державний архів Полтавської області.
  5. Державний архів Черкаської області.
  6. Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Черкаська область. Черкаси : Чабаненко Ю., 2008.
  7. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
  8. Центральний державний архів громадських об’єднань України.