Повернутись до журналу2020 рiк №5-6

Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Сергійчук Володимир
Стор.:
11–25
УДК:
94:341.485](477)“1932/1933”
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2020.04.011
Бібліографічний опис:
Сергійчук, В. (2020). Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Народна творчість та етнологія, 4 (386), 11–25.

Автор

Володимир Сергійчук

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років

 

Анотація

У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зокрема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років, оскільки міграційні процеси за цей період досі не реконструйовано, насамперед не вивчено питання про кількість завезеної робочої сили з радянських республік, яка під час перепису 1937 року була врахована в УСРР. Донині не встановлено й кількості померлих голодних українських селян у прикордонних з УСРР районах РСФРР і БСРР, а також тих з них, хто був розстріляний під час втечі на радянському кордоні або втопився в Дністрі й Збручі. Не є переконливими і пропозиції включити в рамки цієї трагедії 1934 рік, коли влада Москви вже не видавала розпоряджень геноцидного характеру щодо українців, а смертність сільського населення УСРР різко знизилася в порівнянні не тільки до трагічних 1932–1933 років, а й до передголодових 1930–1931 років.

За таких обставин реалістичним у підрахунку жертв Голодомору-геноциду виглядає історико-правовий підхід, коли на основі архівних документів є можливість одержати статистичні дані про кількість населення УСРР на 1 січня 1932 і 1 січня 1934 років. Різниця між цими показниками на вказані дати і є мінімальною кількістю втрат в 1932–1933 роках, що становить 7 121,4 тис. осіб.

Реальність названої цифри стверджується й зафіксованими показниками дитячої смертності, що сягала в згідно з аналізом документів в окремих населених пунктах від 38 до 52 відсотків. Крім того, на користь такого підходу в підрахунку втрат промовляє і статистика з наповненістю початкових класів: 1 вересня 1932 року до перших класів Петриківського району Дніпропетровської області влилося 1737 дітей, а через рік до другого класу перейшло, за уточненими даними, лише 867. Така сама тенденція виявилася й щодо другокласників і третьокласників: відповідно 1275 і 695, 1126 і 693.

Особливо підкріплює версію стосовно катастрофічної дитячої смертності в цей період порівняльний аналіз народжених у відповідних населених пунктах з наповненістю перших класів через вісім років у школах Оратівського, Плисківського і Погребищенського районів Вінницької області, Баришівського, Іванківського – Київської, Іркліївського – Полтавської (тепер – Черкащина).

Подальше дослідження первинних документів українських архівів дасть можливість установити більш близькі до реальних втрати української нації від Голодомору-геноциду 1932–1933 років.

 

Ключові слова

Голодомор-геноцид 1932–1933 років, підрахунок загальних втрат, дитяча смертність.

 

Список використаних джерел

  1. Державний архів Вінницької області.
  2. Державний архів Дніпропетровської області.
  3. Державний архів Запорізької області.
  4. Державний архів Київської області.
  5. Державний архів Полтавської області.
  6. Державний архів Харківської області.
  7. Державний архів Черкаської області.
  8. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
  9. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
  10. Вісник Служби безпеки України. Спеціальний випуск. За матеріалами кримінальної справи про Голодомор-геноцид 1932–1933 років в Україні. Київ, 2010. Ч. 57.
  11. Воловина О., Плохій С., Левчук Н., Рудницький О., Ковбасюк А., Шевчук П. Регіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні. Український історичний журнал. 2017. № 2. С. 76–116.
  12. Геноцид в Україні 1932–1933 рр. За матеріалами кримінальної справи № 475. Київ, 2014.
  13. Левчук  Н., Боряк Т., Воловина О., Рудницький О., Ковбасюк А. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр. : нові оцінки. Український історичний журнал. 2015. № 4. С. 84–112.
  14. Левчук Н. До питання про «старі» та «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. Український історичний журнал. 2018. № 2. С. 179–193.
  15. Природний рух людности України в 1929 р. Статистика України. Серія I.Демографія. Т. 4. Вип. 10, № 213. Харків : Господарство України, 1932.
  16. Українські вісті (Новий Ульм). 1950. Ч. 11.
  17. Цаплин В. Письма в редакцию. Статистика жертв сталинизма в 30-е годы. Вопросы истории. (Москва). 1989. № 4. С. 175–181.
  18. Часопис. 2020. № 2.