Повернутись до журналу

Владно-партійна вертикаль ВКП(б) та КП(б)У в період Голодомору-геноциду українців

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Стасюк Олеся
Стор.:
75-83
УДК:
321.64:341.485](477)“1932/1933”
Бібліографічний опис:
Стасюк, О. (2020) Владно-партійна вертикаль ВКП(б) та КП(б)У в період Голодомору-геноциду українців. Народна творчість та етнологія, 5/6 (387/388), 75–83.

Автор

Стасюк Олеся

кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду

 

Владно-партійна вертикаль ВКП(б) та КП(б)У в період Голодомору-геноциду українців

 

Анотація

Тоталітаризм радянської влади проявився із самого початку її встановлення. Після утворення СРСР усю повноту влади зосередила у своїх руках ВКП(б), що підпорядкувала собі комуністичні партії республік. Попри формальний демократизм з’їздів рад, які мали визначати політику партії, реальні повноваження належали ЦК, який делегував на з’їзди своїх представників для легітимізації своїх рішень.

Партійне керівництво встановило контроль над державним апаратом, підпорядкувало собі незалежні структури громадянського суспільства: суди, пресу, профспілки, кооперативи тощо. Влада належала політ­бюро ЦК ВКП(б), у наказах якого часто використовували військову термінологію, що призводило до мілітаризації суспільної свідомості. Наприклад, винищення голодом українців пояснювали як «битву за врожай», «боротьбу за виконання плану» тощо.

Функції ЦК КП(б)У полягали у впровадженні рішень, прийнятих загальносоюзним керівництвом. Й. Сталін не довіряв українському керівництву, тому оточував першого секретаря С. Косіора своїми ставлениками. Його залежне становище посилило повернення в Україну на початку 1933 року В. Балицького та П. Постишева. Останній обіймав посаду другого секретаря, унаслідок чого роль С. Косіора звелася, по суті, до номінальної.

Кадрова політика партії мала на меті не допустити формування «горизонтальних відносин», які могли б призвести до втрати контролю над окремими регіонами. Саме тому ключовими критеріями для претендентів на партійні посади були не професійні чи особисті якості, а походження, відданість партії та ідеології, уміння виконувати директиви, отримані згори.

Система органів на місцях, очолювана першими секретарями обласних комітетів партії, упроваджувала прийняті вищими інстанціями рішення. Крім того, щоб посилити вплив компартії в селах, при МТС було створено політвідділи, що підпорядковувалися не районним органам, а виконували особливі інструкції, які надходили із центру.

Отже, створення владно-партійної вертикалі, інституту уповноважених та загонів активу було необхідним для того, аби не допустити втрати контролю над українським селянством та вчинити Голодомор-геноцид.

 

Ключові слова

Голодомор-геноцид українців, ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У, владно-партійна вертикаль, сталінська диктатура.

 

Список використаних джерел

  1. Баканин А. Генезис советского тоталитаризма. Уральский исторический вестник. 1994. № 1. С. 104–105.
  2. Барсенков А., Вдовин А. Борьба за власть в последние годы жизни Ленина. История России. 1917–2009. URL : http://yourlib.net/content/view/2832/44/. (Дата звернення 30.06.2020).
  3. Коржихина Т. Основные черты административно-командной системы управления. Формирование административно-командной системы 20–30 гг. : сборник статей / отв. ред. В. Дмитренко. Москва : Наука, 1992. С. 146–165.
  4. Кульчицький С. Сталінська диктатура в період другого комуністичного штурму (1929–1938 рр.). Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2012. Вип. 21. С. 118–134.
  5. Лобач К. Політвідділи МТС у системі координат «влада-селянство». Історична пам’ять. 2009. № 2. С. 15–29.
  6. Партійно-радянське керівництво УСРР під час голодомору 1932–1933 рр.: Вожді. Працівники. Активісти / упоряд. В. Васильєв, Н. Верт, С. Кокін. Київ : Ін‑т історії України НАН України, 2013. 444 с.