Повернутись до журналу2021 рік №2

Стародубщина – зрусифікована історично українська порубіжна земля

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Рендюк Теофіл
Стор.:
5-15
УДК:
341.223.14(477.6-192.2)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2021.01.005
Бібліографічний опис:
Рендюк, Т. (2021) Стародубщина – зрусифікована історично українська порубіжна земля. Народна творчість та етнологія, 1 (389), 5–15.

Автор

Рендюк Теофіл

доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

 

Стародубщина – зрусифікована історично українська порубіжна земля

 

Анотація

У статті вперше досліджується тривалий і негативний для національних інтересів України процес цілеспрямованої експансіоністської політики (спочатку Московського князівства (XVI–XVII ст.), а пізніше Російської імперії (XVIІІ–XХ ст.) та радянської Росії (1918–1920)) щодо Стародубщини як споконвіку української етнографічної території.

Особливо наголошується на виявленні ролі багаторазового російського військового чинника в насильницькому захопленні регіону, а також кадрової, релігійної, освітньої, мовної та культурної експансії з боку Москви. З’ясовано, що в кінцевому підсумку русифікаторська й окупаційна політика, яка послідовно проводилася Москвою та Санкт-Петербургом упродовж половини тисячоліття стосовно споконвіку української території Стародубщини, призвела не лише до втрати Україною значної території, але й до фактичного зникнення українства в цьому етнографічному регіоні.

Акцентовано увагу на тому, що сьогодні територія колишньої української Стародубщини входить до складу Брянської області РФ, а це – Гордіївський, Злинківський, Климівський, Клинцівський, Красногорський, Мглинський, Новозибківський, Погарський, Почепський, Стародубський, Суразький та Унецький райони. Загальна площа цієї несправедливо відібраної більшовицькою Росією в 1919 році частини української території, яка межує з Чернігівською областю нашої держави, становить близько 15 тис. кв. км.

Зроблено висновок про те, що, екстраполюючи досліджений у статті процес на нинішню анексію Російською Федерацію Автономної Республіки Крим, гібридну російсько-українську війну в східних районах Донецької та Луганської областей і експансію «руского міра» на культурне, освітнє, мовне, релігійне та ідеологічне життя незалежної України, можна здогадатися, що в основу сучасної окупаційної політики Москви покладено давні відпрацьовані сценарії, один з яких повною мірою стосується історичної долі споконвічної української території Стародубщини.

 

Ключові слова

Київська Русь, Чернігівське князівство, Чернігово-Сіверська земля, місто Стародуб, Стародубщина, Польща, Литовське князівство, Московське царство, Російська імперія, радянська Росія, Стародубський козацький полк, український порубіжний етнографічний регіон, русифікація.

 

Список використаних джерел

  1. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кордони, населення, право. Київ, 1996.
  2. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 2. Українська Гетьманська Держава 1918 року. Київ, 2002.
  3. Історико-політичні уроки української державності. Енциклопедичний словник. Київ ; Донецьк, 1998.
  4. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760–1830. Київ, 1996.
  5. Лаєвський А. С. Передумови утворення Стародубського полку 1648–1663 рр. Сіверщина в історії України : збірник наукових праць. Київ ; Глухів, 2014. Вип. 7. С. 97–100.
  6. Летописи белорусско-литовские. Полное собрание русских летописей. Москва, 1980. Т. 35.
  7. Олексіюк Т. Соборна Україна. Наукові розвідки і спомини. Київ, 2004.
  8. Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII – XVIII ст.). Київ, 1995.
  9. Рожанківський В. Українське художнє скло. Київ, 1959.
  10. Сергійчук В. Українська соборність. Відродження українства в 1917–1920 роках. Київ, 1999.
  11. Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. Полтава, 2011.
  12. Ситий І. Забута Україна, або місто Почеп 250 років тому. Пам’ятки України: історія та культура. 2005. № 1. С. 104–113.
  13. Стародубський полк. URL : / https://uk.wikipedia.org/wiki/ Стародубський_полк.
  14. Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / ­упоряд. І. Бутич. Київ, 2002.
  15. Чухліб Т. «Стародубщина чекає на повернення…»: історичні, історіографічні та політичні проблеми українського субрегіону Російської Федерації. Сiверянський лiтопис. 2014. № 5. С. 230–255.
  16. Щербак В. Деулінське перемир’я 1618. Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ, 2004. Т. 2. С. 371.