Повернутись до журналу2022 рік №2

Графіка Андрія Левицького

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Ламонова Оксана
Стор.:
46–57
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2022.01.046
Бібліографічний опис:
Ламонова, О. (2022) Графіка Андрія Левицького. Народна творчість та етнологія, 1 (393), 46–57.

Автор

Ламонова Оксана

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

 

Графіка Андрія Левицького

 

Анотація

Андрій Левицький – цікавий сучасний український графік, широко відомий як в Україні, так і за кордоном, володар низки престижних міжнародних відзнак за найкращі твори в галузі графічного мистецтва. На межі 1980–1990‑х років художник виконав серію офортів, присвячених Києву, де поєднав загальновідомі архітектурні пам’ятки із символічними та алегоричними образами («Будинок Городецького», «Київська Лавра», «Андріївська церква», «Богородиця» (усі – 1987–1990 р?.)). Тему було продовжено в серіях «Мій Київ‑1» та «Мій Київ‑2» (об. – 1996). Найвиразнішими творами Андрія Левицького стали «панорами» – довгі горизонтальні фризи, техніку виконання яких митець визначає як інталіо («Road to Town», «Love Comes in The Town» (об. – 2002), «Talking to myself» (2004), «Pine Spirit», «Dreamscape» (2005)); різновидом «панорами» можна вважати також вертикальний «сувій» («Geografica Nova» (2007)). «Панорами» є своєрідними уявними пейзажами, в яких фентезійна архітектура гармонійно поєднується з прекрасними природними мотивами, особливе місце серед яких належить улюбленим графіком деревам. Також «панорами» містять численні музичні асоціації, натяки на особисті спогади та враження автора, що надає їм особливої відвертості та інтимності. Тематично до «панорам» примикає й робота «Мій острів» (2010). Тема техніки, яка підкорює різні стихії – землю, воду, повітря – але при тому не псує та не знищує навколишнє середовище, а радше стає його продовженням та органічною частиною, виникає в інталіо «Railroad», «АВІА», «Комети», «Польоти» (усі – 2009), «Aerostation» (2013), серіях «Вітрильники» (2017) і «Вітрильники‑2» (2018). Чимало творів Андрія Левицького присвячено також деревам («Дерево» (2013), «My Trees», «My Life» (об. – 2014), «My Greece» (2018), «Дерево жука. Сад» (2019)). Своєрідний підсумок своєму розумінню гармонії художник підводить в аркушах «Гіпопотам і ромашка» (2012) і «Равлик» (2013), де всі без виключення живі мешканці землі, а також вітрильники та ретро-літаки, співіснують у щільному, але мирному та дружньому сусідстві.

 

Ключові слова

Андрій Левицький, українська графіка 1980–2020 років, інталіо.

 

Джерела та література

  1. КатериненкоН. Поїзд – константа руху. Магістраль. 2011. 30 черв.–5 лип. (№ 50). С. 12.
  2. Квітка Г. Портрет дерева. Інталіо Андрія Левицького. Образотворче мистецтво. 2013. № 2. С. 78–79.
  3. Лагутенко О. Трієнале «Графіка – 2000». Образотворче мистецтво. 2001. № 1. С. 47–49.
  4. ЛамоноваО. Сонеты к Инталио: графика Андрея Левицкого. Freetime. 2003. Ноябрь. С. 94–97.
  5. ЛамоноваО. Глубокое «шаманство». День. 2004. 18 февр.
  6. ЛамоноваО. Художественные возможности топографии. День. 2004. 16 декаб.
  7. ЛамоноваО. Графічні простори Андрія Левицького. Демократична Україна. 2004. 21 груд.
  8. ЛамоноваО. Графические знаки. Киевские ведомости. 2009. 17 декаб.
  9. Ламонова О. Художні можливості топографії. Образотворче мистецтво. 2010. № 2–3. С. 30–31.
  10. Ламонова О. Четыре взгляда на офорт. День. 2010. 1декаб.
  11. Ламонова О. Київ Андрія Левицького. Наука і суспільство. 2022. № 2.
  12. d’Arcy Hughes Ann, Vernon-Morris Hebe. Printmaking: Traditional and Contemporary Techniques. Definitive resource book for printmakers, artists, and students. London: Rotovision., 2008. 416 p.