Повернутись до журналу2022 рік №2

Сучасне баладознавство на південнослов’янських наукових теренах

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Карацуба Мирослава
Стор.:
72-79
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2022.01.072
Бібліографічний опис:
Карацуба, М. (2022) Сучасне баладознавство на південнослов’янських наукових теренах. Народна творчість та етнологія, 1 (393), 72–79.

Автор

Карацуба Мирослава

кандидат філологічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

ORCID : https://orcid.org/0000-0003-4836-9264

 

Сучасне баладознавство на південнослов’янських наукових теренах

 

Анотація

У запропонованій нижче розвідці пропонується аналіз актуальної й досі проблеми функціонування ліро-епічного жанру балади у межах південнослов’янського регіону, зокрема планується відстежити специфіку побутування цього жанру у південних слов’ян і його аналізу у дослідженнях науковців-фольклористів – сербів, хорватів, болгар, боснійців, македонців, словенців.

Термінологічний аспект при розгляді специфічних ознак жанру балади – пріоритетний напрямок дослідження.

Як наукова проблема народна балада і до сьогодні продовжує виступати об’єктом протиріч, дискусії торкаються основних питань: визначення поняття «балада», її поширення, жанрової специфіки, місця у системі фольклорних творів загалом і в ієрархії ліро-епічних творів, зокрема; побутування у баладі міжнародних сюжетів, національної своєрідності балад, класифікації баладних творів, поетики балад тощо. Загалом складно визначити спільну для європейських країн хронологію побутування баладних творів; оскільки сама назва «балада» має історичний характер, навряд чи можна говорити про єдину і закономірну схему розвитку балади як фольклорної жанрової форми. Термінологічна хисткість і невизначеність тут не є випадковим явищем, оскільки з цією назвою класично пов’язували ознаки, між якими найчастіше немає чіткого зв’язку і генетичної спадковості.

Балада визначається власною жанровою специфікою, і дослідники південнослов’янських народних балад встановлюють спільні ознаки баладного жанру. Балада скерована на зображення приватного світу звичайних людей, світу людських пристрастей, відтворених у трагічному ключі. І відповідно, основна увага скерована на розв’язування ключового конфлікту.

 

Ключові слова

народна балада, південні слов’яни, жанрова система, національні сюжетні версії, баладознавчі праці, традиції національного фольклору.

 

Джерела та література

  1. Гайдай М. М. Методологічні принципи вивчення слов’янської народної балади в сучасній фольклористиці. Слов’янське літературознавство і фольклористика: Науковий збірник. Київ, 1991. Вип. 19. C. 29–33.
  2. Грица С. Й. Мелос української народної епіки. Київ, 1979. 247 с.
  3. Милошевић-Ђорђевић Н. Српске народне епске песме и баладе. Београд, 2001. 265 с.
  4. ПутиловБ. Н. Славянская историческая баллада. Москва ; Ленинград, 1965. 176 с.
  5. Сенки из невиделица. Книга на българската народна балада/ Съставители : Божан Ангелов, Христо Вакарелски. Второ издание. Варна: LiterNet, 2005. 700 с.
  6. Delić S. Silva Hispanica. Komparativna stidija o žanru balade u modernoj hrvatskoj i španjolskoj usmenoj tradiciji. Zagreb, 2011. 325 p.
  7. Penušliski Kiril. Makedonski narodni baladi, Makedonska knjiga, Skopje, 1983, 376 s.
  8. Попова Ф. Македонската народна балада. Скопје, 1990. 200 p.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ