Автор
Курочкін Олександр
доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3365-7266
Символічні чинники державної ідентичності
Анотація
У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні.
Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоусвідомлення всіх етнокультурних спільнот, задіяних у формуванні політичної нації.
У конкретних умовах України утвердження в громадському побуті демократичних інститутів і цінностей відбувається одночасно з подоланням спадщини тоталітарного минулого. Уже не одне десятиліття триває процес декомунізації, реальні наслідки якого простежуємо в зміні назв багатьох населених пунктів, площ, вулиць, підприємств, установ тощо. Яскравим показником подолання радянської світоглядної матриці є «ленінопад» – звільнення громадянського простору від пам’ятників В. Леніну та іншим персонажам ідеологічного пантеону СРСР.
У розбудові позитивного іміджу державної ідентичності має бути задіяна традиційна і професійна культура. Важлива роль при цьому належить системі нових державних свят і ритуалів, що мають надихати і згуртовувати людей.
На всьому пострадянському й постсоціалістичному просторі кардинальні трансформації останніх десятиліть проходять під гаслами звільнення від тоталітарного минулого, деідеологізації всіх сфер духовного і громадського життя.
У посттоталітарній Україні свято Незалежності значною мірою перебрало на себе колишні функції свята Жовтневої революції.
Мілітарні загрози з боку Росії і значні економічні труднощі не завадили яскраво та урочисто відзначити 30-річчя незалежності України. Це святкування стало важливим показником зрілості української політичної нації, яка обрала шлях побудови демократичного суспільства європейського типу.
Загальновизнана система святкових традицій – становий хребет культури й духовності кожної нації. Задовільний стан цієї системи впливає на всі сфери життєдіяльності загального державного організму. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити активну роль святково-обрядової культури в процесах зміцнення української незалежності, консолідації політичної нації, утвердженні громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями.
Державна ідентичність української нації сьогодні перебуває в процесі формування. Етнологи мають досліджувати цей процес на рівні колективної та індивідуальної свідомості.
Ключові слова
держава, нація, ідентичність, візуальна культура, меморіал, свято, ритуал.
Джерела та література
- Генкин Д. М. Массовые праздники. Москва : Просвещение, 1975. 140 с.
- Грабовський С., ЛосєвІ. Українська ідентичність: проблеми і виклики. День. 2013. 13 листопада.
- Євтух В. Б. Етнічність : енциклопедичний довідник. Київ : Фенікс, 2012. 395 с.
- Козловець М. А., Ковтун Н. М. Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізації : монографія. Київ : Парапан, 2010. 348 с.
- Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. Київ : КМА, 1999. 32 с.
- КримськийС. Б. Запити філософських смислів. Київ : Парапан, 2003. 240 с.
- Курочкін О. Святковий рік українців від давнини до сучасності. Біла Церква : видавець Олександр Пшонківський, 2014. 390 с.
- Сміт Е. Національна ідентичність / пер. з англійської П. Таращука. Київ : Основи, 1994. 224 с.