Символічні чинники державної ідентичності

Автор

Курочкін Олександр

доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3365-7266

Символічні чинники державної ідентичності

Анотація

У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні.

Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоусвідомлення всіх етнокультурних спільнот, задіяних у формуванні політичної нації.

У конкретних умовах України утвердження в громадському побуті демократичних інститутів і цінностей відбувається одночасно з подоланням спадщини тоталітарного минулого. Уже не одне десятиліття триває процес декомунізації, реальні наслідки якого простежуємо в зміні назв багатьох населених пунктів, площ, вулиць, підприємств, установ тощо. Яскравим показником подолання радянської світоглядної матриці є «ленінопад» – звільнення громадянського простору від пам’ятників В. Леніну та іншим персонажам ідеологічного пантеону СРСР.

У розбудові позитивного іміджу державної ідентичності має бути задіяна традиційна і професійна культура. Важлива роль при цьому належить системі нових державних свят і ритуалів, що мають надихати і згуртовувати людей.

На всьому пострадянському й постсоціалістичному просторі кардинальні трансформації останніх десятиліть проходять під гаслами звільнення від тоталітарного минулого, деідеологізації всіх сфер духовного і громадського життя.

У посттоталітарній Україні свято Незалежності значною мірою перебрало на себе колишні функції свята Жовтневої революції.

Мілітарні загрози з боку Росії і значні економічні труднощі не завадили яскраво та урочисто відзначити 30-річчя незалежності України. Це святкування стало важливим показником зрілості української політичної нації, яка обрала шлях побудови демократичного суспільства європейського типу.

Загальновизнана система святкових традицій – становий хребет культури й духовності кожної нації. Задовільний стан цієї системи впливає на всі сфери життєдіяльності загального державного організму. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити активну роль святково-обрядової культури в процесах зміцнення української незалежності, консолідації політичної нації, утвердженні громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями.

Державна ідентичність української нації сьогодні перебуває в процесі формування. Етнологи мають досліджувати цей процес на рівні колективної та індивідуальної свідомості.

Ключові слова

держава, нація, ідентичність, візуальна культура, меморіал, свято, ритуал.

Джерела та література

1. Генкин Д. М. Массовые праздники. Москва : Просвещение, 1975. 140 с.
2. Грабовський С., ЛосєвІ. Українська ідентичність: проблеми і виклики. День. 2013. 13 листопада.
3. Євтух В. Б. Етнічність : енциклопедичний довідник. Київ : Фенікс, 2012. 395 с.
4. Козловець М. А., Ковтун Н. М. Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізації : монографія. Київ : Парапан, 2010. 348 с.
5. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. Київ : КМА, 1999. 32 с.
6. КримськийС. Б. Запити філософських смислів. Київ : Парапан, 2003. 240 с.
7. Курочкін О. Святковий рік українців від давнини до сучасності. Біла Церква : видавець Олександр Пшонківський, 2014. 390 с.
8. Сміт Е. Національна ідентичність / пер. з англійської П. Таращука. Київ : Основи, 1994. 224 с.