Поліфонізм наративу в документальному кінотексті (на прикладі фільму «Poeta Maximus»)

Автор

Ганжа Ангеліна

кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2938-5306

Поліфонізм наративу в документальному кінотексті (на прикладі фільму «Poeta Maximus»)

Анотація

Наратив у кінотексті розглянуто як оповідь про взаємопов’язані події, що відбуваються в певних просторово-часових рамках і в яких беруть участь автор, наратор та персонажі. Інтермедіальна природа документального кіно ускладнює його аналіз у координатах будь-яких дослідницьких парадигм. Проте серед універсальних категорій варто виокремити поліфонізм як засіб створення цілісного уявлення про культурний продукт.

Специфікою поліфонічної нарації в біографічному фільмі-портреті є актуалізація сюжетотворчого мотиву пам’яті, зокрема створення спільного спогаду про життя героя. Власне прагматичний аспект використання поліфонічної оповіді – композиційно-сюжетна схематичність. Авторам стрічок, особливо в циклових документальних телепроєктах, технологічно зручно дотримуватися напрацьованої наративної схеми екранної оповіді. Такий процес виробництва / споживання медіапродукції належить до клішованих форм комунікації. Для деяких документальних цик­лів використання поліфонії стало частиною формату, а їх постійні глядачі звично «читають» такий аудіовізуальний поліфонічний наратив. Це дає змогу легко налаштуватися на сприйняття стереоскопічної картини подій, на об’ємну презентацію історії героя біографічного чи історичного документального фільму.

У статті запропоновано авторську візію реалізації поліфонізму кінонаративу в документальному фільмі «Poeta Maximus» (2008) із серіалу «Гра долі». Зроблено висновок про наявність певної сюжетно-композиційної схеми організації аудіовізуального поліфонічного наративу в серіалі. Серед специфічних фігур екранної нарації в аналізованій документальній стрічці зафіксовано транспозицію (перехід від прямої мови ведучої в кадрі до закадрового коментування), накладання (одночасне використання «хроніки епохи» із закадровим читанням уривка з художнього тексту), суміщення (одночасне використання на екрані фотографій і відеофрагментів). Івент-аналіз фільму «Poeta Maximus» (2008) дав змогу зробити висновок про значну подієву насиченість і мелодраматичні мотиви стрічки.

Ключові слова

кінотекст, документальний фільм, наратив, поліфонізм, М. Рильський.

Джерела та література

1. Астрахан Н. Поліфонія літературного твору: тео­ретичний аспект. Житомирські літературознавчі студії. 2013. Вип. 7. С. 175–183. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/gls_2013_7_23.
2. Бибик С. П. Оповідність в українській художній прозі. Київ ; Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010.
3. Бистров Я. В. Біографічний наратив у лінгвокогнітивному вимірі (на матеріалі англомовної прози кінця ХХ – початку ХХІ ст.) : дис. … д-ра філол. наук : 10.02.04. Київ, 2016.
4. Бугаева Л. О кинонарративе. Международный журнал исследований культуры. 2012. № 2. С. 6–10. URL : https://cyberleninka.ru/article/n/o-kinonarrative/viewer.
5. Драчова О. П. Засоби поліфонічної текстуальної організації документального фільму О. Фетисової «Вероніка і саксофон». Держава та регіони. Серія : Гуманітарні науки. 2012. № 4. С. 142–146.
6. Касян Л. Г. Кінообраз Максима Рильського в контексті комеморативних практик. Архіви України. 2015. № 1. С. 129–138.
7. Кондратенко Н. В. Карнавалізація як вияв мовної гри в художньому дискурсі. Лінгвістичні дослідження : зб. наук. пр. ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2012. Вип. 33. С. 61–65.
8. Пронин А. А. Документальный фильм как пуб­лицистический наратив: структура, функции, смысл  :  дис. ... д-ра филол. наук : 10.01.10. Санкт-Петербург, 2016.