Повернутись до журналу2023 рік №2

Олесь Гончар у сучасному українському документальному кінотексті: духовна велич та незламність митця

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Мех Наталія
Стор.:
59–64
УДК:
791.229:929(Гон)]:39(477)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2023.01.059
Бібліографічний опис:
Мех, Н. (2023) Олесь Гончар у сучасному українському документальному кінотексті: духовна велич та незламність митця. Народна творчість та етнологія, 1 (397), 59–64.

Автор

Мех Наталія

докторка філологічних наук, професорка, завідувачка відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-5846-505X

 

Олесь Гончар у сучасному українському документальному кінотексті: духовна велич та незламність митця

 

Анотація

У статті звернено увагу на знакову постать української культури – Олеся Гончара. У 2023 році відзначаємо 105-ту річницю від дня народження славетного українця, чия творчість є актуальною сьогодні та надихає нащадків бути незламними й прагнути до вічних цінностей.

Наш і не лише наш, а й весь європейський культурний простір, зокрема й кінопростір, фіксує актуалізацію та запит на осмислення спадщини видатних українців, які творили українську культуру на різних часових зрізах та впливали на формування орієнтирів і ціннісних домінант. Особливо важливим є сучасне історичне тло – страшна та підступна агресія проти України північної недоімперії.

Сьогодні постать Олеся Гончара та його творчість як письменника варта уваги не лише фахівців філологів і культурологів, а й широкого загалу. Адже митець транслює ціннісні домінанти, характерні для українського культурного простору. Він є яскравим представником, який у своїй мовотворчості демонструє етичні та світоглядні устремління українського народу, його моральність.

У дослідженні здійснено спробу осмислити сучасні українські документальні кінотексти про Олеся Гончара, що були створені ще до початку повномасштабної війни 2022 року, зокрема «“Собор” О. Гончара» (1993), «Велетень степів», «Зодчий душі людської» (2001), «Олесь Гончар. Собор» (2008), «Світова зоря Олеся Гончара» (2011), «Олесь Гончар. Люди і Долі» (2014). Усі ці фільми особливо фокусуються на ролі роману «Собор» у житті митця, який розділив буття письменника на «до» та «після». І це не випадково, позаяк твір спрямовує до глибинних сенсів, до філософських роздумів про вічне, апелює до кожної душі, а це вже сфера трансцендентного, тобто того, що перебуває за межами можливого досвіду. У статті закцентовано увагу на постаті письменника у стрічках «Зодчий душі людської» та «Олесь Гончар. Собор».

Особливо наголошено на актуальності й надзвичайній своєчасності таких культурних продуктів, як фільм К. Стрельченко «Олесь Гончар. Слово як зброя» та інші документальні кінотексти, байопіки про видатних українців, що є і мають ще з’явитися в нашому й світовому культурному просторі.

 

Ключові слова

український культурний простір, духовні цінності, етос народу, ціннісні домінанти, свобода, воля, документальний кінотекст, кінооповідь.

 

Джерела та література

  1. Гончар О. Вибрані твори : у 4 т. Київ : Сакцент Плюс, 2005. Т. 1. 544 с.
  2. Сосновська Д. Камінь відкинутий стає наріжним. Високоліття: Олесю Гончару 75 : збірник матеріалів. Київ : Український письменник, 1993. 214 с.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ