Мистецтвознавці про творчість Анни Миронової: враження та суперечності

Автор

Ламонова Оксана

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6937-421X

Мистецтвознавці про творчість Анни Миронової:
враження та суперечності

Анотація

У статті аналізується реакція української художньої критики на творчість однієї з провідних представниць сучасного вітчизняного мистецтва – Анни Миронової.

Анна Миронова – одна з найактивніших (близько двадцяти персональних виставок та більше сотні групових) і найтитулованіших сучасних вітчизняних молодих художниць. Зокрема, її ім’я фігурує у рейтингу Forbes (серед 25‑ти персоналій) «Найуспішніші представники сучасного українського мистецтва у віці до сорока років» (2016). Окремий феномен становить увага преси до творчості мисткині. Починаючи з «Тіні трави» (2012), кожен новий проект А. Миронової незмінно викликає жвавий інтерес у мистецтвознавців і журналістів. Статті про неї регулярно виходять друком в офіційному виданні Національної спілки художників України «Образотворче мистецтво», виданні Товариства «Знання» України «Наука і суспільство», часописі «Музейний провулок», на затребуваних інтернет-порталах, про неї пишуть провідні дослідники сучасного мистецтва. Але кількість текстів, їхня емоційність та щирість не можуть приховати певної розгубленості авторів. Адже творчості мисткині надаються навіть не різні, а протилежні за змістом коментарі та пояснення. Для тлумачення її проектів (як-от: «Посуха» (2012–2013), «Дез­орієнтири» (2013), «Спека» (2014), «Геральдика бідних» (2014), «Герби спогадів» (2014), «Тихий проект» (2015), «Прості дії, прості речі» (2015), «Фрагменти?» (2016), «Між штрихами» (2017), «Простір» (2018), «За течією» (2018), «ЗРІЗ» (2019), «Проти світла» (2020), «Геотексти» (2021) та ін.) використовують хайку та сонети Ш. Бодлера, філософію І. Канта і М. Гайдеггера, згадують О. Гакслі та великих художників минулого – Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Клода Моне. Її вважають вільною від соціальних питань або заангажованою на них, однією з найяскравіших представниць «екологічного мистецтва» в Україні, своєрідною, але безсумнівною урбаністкою. Зрештою, у її проектах вбачають глибокий духовний зміст, своєрідну образотворчу медитацію, спосіб зв’язку із силами та енергіями Всесвіту. Стаття виявляє основні шляхи та способи дослідження творчості А. Миронової, метою ж її є підтвердження чи спростування результативності та доцільності цих методів.

Ключові слова

 Анна Миронова, проект, екологічне мистецтво, українське мистецтво 2000–2020‑х років, українська художня критика 2000–2020‑х років.

Джерела та література

1. Белан І. Легенди та міфи древнього Канева. Pragmatika. 2020. 8 листопада. URL : https://pragmatika.media/legendy-i-mify-drevnego-kaneva/.
2. Гаврош О. На зламі зрізів. Образотворче мистецтво. 2019. № 4. С. 82–83.
3. «Геотексти» Анни Миронової у «ЧервонеЧорне». Esthete Газета. 2020. № 8. С. 5.
4. Єфремова В. «Фрагменти» від трьох відомих художників. Справи сімейні. 2020. 6 листопада. URL : https://familytimes.com.ua/mistectvo/fragmenti-vid-trokh-vidomikh-khudozhnikiv.
5. Золотнюк А. Позбуваючись зайвого. Збруч. 2020. 17 березня. URL : https://zbruc.eu/node/96313.
6. Золотнюк А. Графічні ландшафти Анни Миронової (інтерв’ю з художницею). Простір. 2021. URL : https://www.prostranstvo.media/uk/grafichni-landshafty-anny-myronovoyi/.
7. Історії мистецтва. Мистецтво на карантині. Щиро. Історії про… Національний центр «Український дім».Онлайн-проект. 2020. URL : https://uadim.in.ua/shyro-istorii-pro/mystectvo.
8. Корсунь Д. Ганна Миронова: «Від білого світла до білого світла». Музейний провулок. 2010. №2 (16). С. 134–139.
9. Ламонова О. «Проти світла» Анни Миронової. Наука і суспільство. 2021. № 5–6. С. 63–64.
10. Ламонова О. «Проти світла» Анни Миронової. Культура і життя. 2021. № 13–18 (липень-вересень). С. 20.
11. Ламонова О. «Тінь трави». Наука і суспільство. 2022. № 9. С. 62–63.
12. Ламонова О. «Вода одна»: творчі потаємини Анни Миронової. Наука і суспільство. 2023. № 3. С. 62–63.
13. Ліміна П. «Між штрихами». Анна Миронова у «Ya Gallery». Chernozem. 2017. 27 липня. URL : https://chernozem.info/event/mizh-shtrihami-anna-mironova-u-ya-gallery/.
14. Маричевська О. Інтимна рефлексія Анни Миронової. Образотворче мистецтво. 2016. № 3. С. 38–39.
15. Миронова А. Мой дневник – мои работы. ART UKRAINE. 2016. 17 февраля. URL : https://artukraine.com.ua/a/anna-mironova--moy-dnevnik--moi-raboty/#.ZCfzIPZByHs.
16. Мітякіна О. Канівський міф Анни Миронової. Образотворче мистецтво. 2021. № 1. С. 80–83.
17. Навроцька З. «Простір» Анни Миронової. Образотворче мистецтво. 2019. № 2. С. 50–51.
18. Рубльовська Р. Погляд знизу. У Voloshyn Gallery проходить виставка Анни Миронової. NV.ua. 2017. 4 грудня. URL : https://life.nv.ua/ukr/art/pogljad-znizu-u-voloshyn-gallery-prohodit-vistavka-anni-mironovoji-2315874.html.
19. Скляренко Г. «Листя, трави та луки» Анни Миронової. Chernozem. 2018. 26 липня. URL : https://chernozem.info/journal/180726/.
20. Хомченко М. Анна Миронова: «Все у Всесвіті має свій кінець, і все не має кінця» (інтерв’ю з художницею). Your Art. 2021. 17 червня. URL : https://supportyourart.com/conversations/anna-myronova-vse-u-vsesviti-maye-svij-kinecz-i-vse-ne-maye-kinczya/.