Сучасна росія: ностальгія за імперією та спроби політичного й культурного реваншу

Автор

Даниленко Віктор

член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. Інституту історії України НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5317-3381

Сучасна росія: ностальгія за імперією
та спроби політичного й культурного реваншу

Анотація

У статті проаналізовано причини й наслідки російського великодержавного шовінізму, реваншизм і культурний колоніалізм, їх ідеологічне підґрунтя. Ідеологія та практика «домінуючої» російської нації призвели до того, що вже наприкінці ХХ ст. половина народів росії втратила свої мови через асиміляцію. Рідна мова як мова навчання збереглася в російській федерації лише у 18 етносів, за міжнародними стандартами – це моноетнічна країна. Спроби демократичного розвитку росії після 1917-го та 1991 років зазнали невдачі. Прийняття в 1993 році нової конституції, відновлення моделі «керованих виборів» призвели до встановлення єдиновладдя, починаючи з 1999 року. Контроль ринку і так званих еліт, нейтралізація опозиції та демократичних ініціатив, уніфікація історії під бачення її вождем стали поступовими кроками путіна, який заявив про свою «місію собіратєля русскіх зємєль». Програш у світовій конкурентній боротьбі у сфері сучасних технологій, архаїчність економіки, низькі якість і тривалість життя породили в російської правлячої верхівки прагнення взяти реванш за втрачені позиції. Трансформація шовіністичних ідей, укладених у формулу «самодєржавіє – православіє – народность», зумовила претензії росії на світове лідерство на ниві духовних цінностей. Ці тенденції з’явилися і в інших країнах, зокрема в Угорщині, де є сили, які прагнуть до відновлення «Великої Угорщини». Серед причин російсько-української вій­ни аналітики називають причини історичні. Надання Українській церкві Томосу, Україні – безвізу та європейської перспективи «обнулило» росію, позбавивши її історичного минулого й панорамного майбутнього. Історія стала зброєю. Російська імперіалістична культура, побудована на крадених цінностях, історії, привласнених іменах і прославленні війни, не може бути фундаментом державності. Для України нинішня війна має екзистенційний характер. Для всебічної перемоги, крім декомунізації та дерусифікації, потрібна ще й деколонізація економічного, політичного і культурного життя країни.

Ключові слова

російський реваншизм, культурна політика, деколонізація.

Джерела та література

1. Даниленко В. Володимир Вернадський: Життя в політиці й політика в житті. Київ : Парламентське видавництво, 2019. 512 с.
2. За ідентичність і незалежність. Війна Росії проти України: історичні передумови, геополітичні паралелі : у 2 кн. / відп. ред. Валерій Смолій ; упоряд. Геннадій Боряк, Олексій Ясь. Київ : Кліо, 2022. Кн. 2. 800 с.
3. Ткаченко В. «Путинизм»: шовинизм постсоветского реванша. Киев : Знання України, 2015. 115 с.