Австрійські та єврейські німецькомовні українофіли від «Весни народів» до Голокосту: проблема європейської ідентичності

Автор

Юдкін-Ріпун Ігор

доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, провідний науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4616-302X

Австрійські та єврейські німецькомовні українофіли
від «Весни народів» до Голокосту: проблема європейської ідентичності

Анотація

Стаття присвячена проблемі так званої імагології, що стосується формування образу чужинця. Зокрема, у німецькомовному ареалі образ України як східного пограниччя Європи сягає епохи Просвітництва, де взірець становить роман Хрістіана Геллерта (1715–1759) про долю шведських вояків, засланих до Сибіру (1747). Одна з прикметних особливостей тут полягає в тому, що до кола героїв уміщено польського єврея як посередника між Європою та сибірським світом. Наступним письменником, що спричинився до творення німецького образу України, став Фрідріх Мартін фон Боденштедт (1819–1892), який зібрав антологію українського фольклору «Поетична Україна» (1845). У межах Австро-Угорської держави знаходимо особливо сприятливі умови для розвитку образів України, що засвідчено в другій половині ХІХ ст. такими постатями, як Леопольд Захер-Мазох (1836–1899) та Карл- Еміль Францоз (1848–1904). Істотною є та обставина, що галицькі українці та євреї розглядаються як представники етнічних груп з такими долями, які належить порівнювати. У ХХ ст. наявні принаймні чотири особистості, які варто згадати. Насамперед це Вільгельм Франц фон Габсбург (з імператорської родини, 1895–1948). Він мандрував потайки карпатськими землями й писав вірші українською мовою під псевдонімом Василь Вишиваний. Ще однією з них була Юліана Шнейдер (1860–1947), яка належала до кола знайомих Івана Франка й увійшла до української літератури з іменем Уляна Кравченко. Йозеф Рот (1894–1939) особливо посприяв просуванню образів України до Європи, постійно описуючи галицьких українців. Саме завдяки його повістям мешканець Європи дістав змогу запізнатися з особливостями українського повсякдення 1920-х років. Іона Грубер (1908–1980) став українським німецькомовним письменником і доклав зусиль до створення німецькомовних перекладів творчості Лесі Українки.

Ключові слова

імагологія, образ іноземця, ідентифікація, європейська інтеграція, пограниччя.

Джерела та література

1. Матузова Н. М. Празькі німецькі соціалістичні письменники. Літературні портрети. Київ : Наукова думка, 1971. 296 с.
2. Наливайко Д. С. Українська тема в творчості К.-Е. Францоза. Францоз К.-Е. За правду. Роман, повість, оповідання. Ужгород : Карпати. 1982. С. 5–20.
3. Наливайко Д. С. Очима заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVІІІ ст. Київ : Основи, 1998. 578 с.
4. Gellert Chr. F. Leben der schwedischen Gräfin von G. Leipzig : Insel, 1976. 172 s.
5. Roth J. Die Rebellion. Frühe Romane. Berlin, Weimar : Aufbau, 1984. 704 s.
6. Roth J. Radetzkymarsch. Berlin, Weimar : Aufbau, 1979. 338 s.
7. Yudkin-Ripun  I. The Correlation of Ukrainian Dramatic Literature with the European Stylistic Trends. Pygmalion. 2022. No. 14. P. 143–162.