«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери

Автор

Богданова-Дашак Ірина

кандидатка мистецтвознавства, молодша наукова співробітниця відділу музикознавства та етно­-
музикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9608-0169

«Балада війни» Олександра Білаша як національний зразок жанру моноопери

Анотація

У статті досліджено монооперу видатного українського композитора-пісняра Олександра Білаша «Балада війни» (1971), написану за поемою Івана Драча «Балада про гени». Підкреслено, що твір О. Білаша – І. Драча винятково актуальний сьогодні, адже розкриває болісну і трагічну тему війни та її руйнівного впливу на людські долі.

Визначено, що моноопера О. Білаша стала частиною загальної тенденції в українському музичному театрі 1960–1970-х років, пов’язаної з тяжінням до камернізації та психологізації опери, що зумовило виняткову «популярність» жанру одноактної монодрами серед композиторів-сучасників (В. Губаренко, Г. Жуковський, Ю. Іщенко та ін.).

Встановлено, що поетичний текст І. Драча було покладено в основу моноопери з незначними модифікаціями (зміни торкнулися назви та лише декількох фраз). Структура поетичного тексту здійснила значний вплив на композицію моноопери (центральний епізод – розповідь героїні про обставини, що супроводжували її народження, крайні розділи – звертання її коханого).

Виявлено зв’язок системи лейтмотивів опери та ключових фраз у поетичному тексті. Лейтмотиви відіграють надзвичайну роль у «цементуванні» форми моноопери – саме в їх повторності виявляється об’єднавча роль принципу наскрізної рефренності. У «Баладі війни» наявні дві образно-інтонаційні сфери: «війни» (скерцозність, різка дисонантність, кластерні співзвуччя, хроматизація, гротескні синкоповані ритми, «холодне» оркестрове начало) та «миру» («тепле» вокальне начало, аріозність, мелодизований речитатив, пісенність, вокалізи, розкішні Білашеві мелодії).

О. Білаш активно використав різні побутові жанри: колискова (образ невпинності Життя), марш («військова» героїка), канкан (уособлення образу агресії й бездуховності), вальс-бостон (лірична рефлексія та психологічна розв’язка). Композитор застосовує прийом стилізації церковного співу. Не менш важливим є прийом звуконаслідування (рух паровоза, хлопки пари).

Моноопера О. Білаша «Балада війни» постає яскравим, самобутнім твором і відіграє визначну роль у становленні жанру моноопери як у творчості самого композитора, так і в українській музиці 1960–1980-х років загалом.

Ключові слова

опера, українська опера, моноопера, монодрама, лейтмотив, Олександр Білаш, Іван Драч.

Джерела та література

1. Зарудко В. Характеристика вокальной сферы в советской камерной опере 60–70-х годов. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 13. Чотири століття опери. Оперні школи ХІХ–ХХ ст. Київ, 2000. С. 132–136.
2. Зинькевич Е. А. П. Чехов и украинская опера. Київське музикознавство. 2001. Вип. 6. С. 57–74.
3. Історія української радянської музики : учбовий посібник. Київ : Музична Україна, 1990. 296 с.
4. Кононенко П. Іван Драч. Дніпрова хвиля : хрестоматія нововведених творів до шкільної програми/ за ред. П. П. Кононенка. Київ : Радянська школа, 1990. С. 635–639.
5. Муха А. Композитори України та української діаспори. Довідник. Київ : Музична Україна, 2004. 351 с.
6. Немирович І. Олександр Білаш (Творчі портрети українських композиторів). Київ : Музична Україна, 1979. 69 с.
7. Немирович І., Сікорська І. Дві музи – два крила. Київ : Музична Україна, 2001. 80 с.
8. Станішевський Ю. Обрії музичного театру. Київ : Музична Україна, 1968. 201 с.
9. Станішевський Ю. Український радянський музичний театр (1917–1967). Нариси історії. Київ : Наукова думка, 1979. 291 с.
10. Толошняк Н. Українська моноопера. Музика. 1984. № 1. С. 13–14.
11. Толошняк Н. Украинская камерная опера (к проблеме эволюции жанра) : дис. … канд. исс-ния. Киев, 1991. 180 с.
12. Щириця Ю. «Листи кохання». Музика. 1972. № 2. С. 7–8.