Повернутись до журналу2024 рік №3

Естетичні підстави та практика екранізацій театральних постановок у світлі кіно- та телемови в 1970-х роках

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Єльчик Оксана
Стор.:
106–112
УДК:
792.094:379.823](47+57)“197”
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2024.02.106
Бібліографічний опис:
Єльчик, О. (2024) Естетичні підстави та практика екранізацій театральних постановок у світлі кіно- та телемови в 1970-х роках. Народна творчість та етнологія, 2 (402), 106–112.
Надійшло:
17.01.2024
Рекомендовано до друку:
11.06.2024

Автор

Єльчик Оксана

аспірантка Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2825-515X

 

Естетичні підстави та практика екранізацій театральних постановок у світлі кіно- та телемови в 1970-х роках

 

Анотація

У статті досліджуються естетичні основи й методи екранізації театральних вистав у контексті кіно- та телемистецтва в СРСР у 1970-х роках, а також вплив кіно- й телевізійних технологій на театральний жанр, особливості адаптації сценічних вистав у кінематографічне та телевізійне середовище. Увагу також зосереджено на виявленні особливостей кінематографічного мистецтва як синтетичного феномена та його взаємодії з театральною традицією. Ці питання розглядаються в контексті культурно-політичних реалій СРСР того періоду, висвітлюючи взаємозв’язок між естетичними пошуками та ідеологічними установками епохи. Загалом, запропоновано глибоке та систематичне розуміння процесу екранізації театральних вистав у рамках радянського кіно- й телемистецтва 1970-х років.

Фільми цього періоду стають часом розвитку екзистенціальних проблем людського життя. Типове життя радянської людини відходить на другий план, натомість основою сюжету стають пошуки спокою душі, її пориви до свободи, що зазвичай розгортається на тлі чогось несуттєвого.

На відміну від екранізацій літературних творів, коли класичним першоджерелам нав’язувався «актуальний ідеологічний зміст», екранізації кращих вистав провідних українських театрів пропонували глядачам досконале мистецтво, знайомили широку аудиторію з досягненнями майстрів сцени. Утім, екранізація вистави – це фіксація одного спектаклю, яка, зрозуміло, у незмінному вигляді демонструється на кіноекранах. Вистава не могла залишатися такою, як була задумана із самого початку, а тому поступово почала трансформуватися під вимоги телебачення. Однак такі трансформації також не завжди були вдалими.

Це був початок створення своєрідного посереднього жанру між кіно та театром, який був далеко не найкращим, оскільки естетичне наповнення такого специфічного жанру залишалося відкритим.

 

Ключові слова

екранізація, театр, кіно, телебачення, СРСР, 1970-ті роки, естетика, синтетичне мистецтво.

 

Джерела та література

  1. Алфьорова З. Кінематограф 1970 рр.: соціокультурний контекст. Нариси з історії кіномистецтва України. 2006. C. 267–288.
  2. Васильєв Є. Інтермедіальні виміри метадраматичності: дитячий кінематограф 1960–1980-х років. Питання літературознавства. 2018. № 98. 234 с. DOI: https://doi.org/10.31861/pytlit2018.98.229.
  3. Дай серцю волю, заведе в неволю. Харківський театр ім. Т. Г. Шевченка БЕРЕЗІЛЬ. 1987. URL : https://www.youtube.com/watch?v=4Q7WdIX0OjA.
  4. Новобранець О. Б. Досвітні вогні української літератури (драма-обробка Лесі Українки «Камінний господар»). Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. Філологічні науки. Житомир, 2006. Вип. 30. C. 143–147.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ