Кіноповість «Україна в огні»: спасительний жест митця

Автор

Тримбач Сергій

старший науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України (Київ, Україна)

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9724-4498

Кіноповість «Україна в огні»: спасительний жест митця

Анотація

Роки німецько-радянської війни (1941–1945) стали для видатного кінорежисера Олександра Довженка періодом особливих випробувань. Усі надії на відродження української нації, її культури виявились ілюзією. Перемога Радянського Союзу у війні призвела до згортання залишків політичної та культурної автономії в Україні, повного контролю імперського центру над процесами суспільного й культурного життя. Довженко пише кіноповість «Україна в огні», де продемонстровано чималі ресурси опору українців тоталітарним системам – як радянській, так і німецькій. Крім того, Довженко як автор виявляє інтенцію національного пророка, котрий вірить у свою магічну здатність порятувати народ. Особлива симпатія автора на боці українських дівчат, жінок. Їх убивають, ґвалтують, принижують. Проте вони лишаються особливими носіями ментальності народу, його культурної, мистецької пам’яті. Його краси! Відтак образи жінок пронизано фольклорно-літературними мотивами, які озвучують, матеріалізують світ українства, що протистоїть війні. Повість викликала велику критику з боку диктатора сталіна, критику, оприлюднену під час спеціальної наради в кремлі. Звинувачення зводилися до нібито проявів націоналізму, ревізії основ більшовицької імперії. Твір було заборонено до друку й постановки в кіно. Сьогодні, у контексті нового етапу війни російської імперії проти України, твір, у якому художник у час катастрофи, на краю прірви й небуття народу постає на його захист, набуває особливої актуальності та світоглядної виразності. «Україна в огні» вирізняється особливою пісенністю тексту; він пронизаний народним співом, фольклорними образами й навіть ритмікою. Дивовижна суголосність народному мелосу, потужне ліро-епічне охоплення народного життя. Завершення роботи над кіноповістю збіглося в часі з перебуванням матері Довженка, Одарки Єрмолаївни, у москві, у квартирі Довженка (після завершення німецької окупації Києва). Митець записує від неї низку народних пісень, які суттєво позначилися на роботі над наступними сценаріями, – «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море».

Ключові слова

 Україна, народ, народна культура, національний пророк, війна, тоталітаризм.

Джерела та література

1. Довженко О. П. Україна в огні: кіноповість, щоденник / упоряд. і авт. передм. О. М. Підсуха. Київ : Радянський письменник, 1990.
2. Тримбач С. Олександр Довженко. Загибель богів. Ідентифікація автора в національному часо-просторі. Вінниця : Глобус-Прес, 2007.