Повернутись до журналу2019 рiк №2

Глобалізація та культурна ідентичність в Австралії

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Сенів-Макогон Наталка
Стор.:
6-16
УДК:
316.32+316.347](94)
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2019.01.006
Бібліографічний опис:
Сенів-Макогон, Н. (2019) Глобалізація та культурна ідентичність в Австралії. Народна творчість та етнологія, 1 (377), 6–16.

Автор

Сенів-Макогон Наталка (Мельбурн, Австралія)

доктор філософії, науковець, викладач вищої школи. Коло наукових зацікавлень: культурна ідентичність; новітні технології в освіті.

 

Глобалізація та культурна ідентичність в Австралії

 

Анотація

Джілонґ – сільськогосподарський, виробничий та індустріальний центр. Українські емігранти знайшли там заняття в місцевому бізнесі, але що найважливіше – вони принесли із собою власну культурну спадщину.

Наші перші джілонґці почали подорожувати з Галичини (нинішніх західних теренів України) до Австралії ще в 1890–1910‑х роках, за часів існування Австро-Угорської імперії. Життя в Галичині було складним, тому постав вибір, чи залишитися в скрутному становищі в Галичині, чи мігрувати в пошуках кращого життя.

Значна частина населення обрала другий варіант: люди мігрували до Аргентини, Бразилії, Сполучених Штатів Америки, Канади, Бельгії та Франції. Певна група мігрувала до Боснії, Сербії, Хорватії, Герцеговини. Мігрувати до Боснії було простіше, оскільки ця територія підпорядковувалась Австро-Угорській імперії. У житті людей було чимало пертурбації і змін.

На початку Першої світової війни склад населення змінився. Багато юнаків було мобілізовано до різних армій для підтримки військових амбіцій імперій. У 1914 році в Галичині волонтери після короткого періоду навчання були мобілізовані для боротьби на російському фронті. У Боснії молодих українців мобілізували в австрійську армію Українських січових стрільців. 1 листопада 1918 року зайняли Львів, однак постійна ворожнеча виявилася згубною для реалізації незалежності України.

Українські молоді чоловіки повернулися додому до Боснії, втративши товаришів у бою, і потрапили в осередок нової політичної та суспільної структури. До Другої світової війни українці залишалися в селах, де вони влаштувалися перед Першою світовою війною, працюючи на землі або займаючись торгівлею на околиці.

У 1939–1945 роках колишня Галичина була частиною Європи, що зазнала найбільших людських втрат. Війна гостро ставила перед українцями питання, як зберегти власне життя. Це самозбереження тривало на фермах та в трудових таборах Німеччини. Умови життя біженців були жалюгідними. Проте соціальна, культурна та політична діяльність розвивала почуття ідентичності. Культурне життя в цих таборах забезпечувало продовження передачі українських цінностей, мови та настроїв.

Водночас міграція з Югославії відбувалася з розв’язанням радянсько-югославського протистояння з приводу національної незалежності 1948 року та розколом між Сталіним і Тіто, тим самим відкривши шлях на Захід і заохочуючи міграцію у світ. Українці знову стали мобільними. У 1950 році вони емігрували в Італію (Трієст), де утворили спільноту, що активно піклувалася збереженням культурної спадщини та ідентичності.

Організація «Пласт» зіграла першорядну роль. Окрім проведення скаутських заходів, молодь вивчала українську мову та традиційну спадщину (наприклад, танцюючи або співаючи в хорі). Багато наших джілонґців були учасниками хору. Нарешті, наприкінці 1953 року українці з Югославії вирушили в морську подорож до Австралії, щоб приєднатися до емігрантів з України в Джілонґу. Хоча життя цих сімей було порушено, вони завжди вважали себе українцями. Вони знали свою культурну спадщину та традиції, що їх підтримували поколіннями.

Наші перші джілонґці створили і громаду, і релігійні центри, вони збудували власний Народний дім і церкву. Самі виконували всі будівельні роботи. У 1972 році була опублікована стаття про українських січових стрільців, що жили в Джілонґу, а також фотографія. Ці чоловіки в молодості були біженцями, бійцями українських січових стрільців, а через багато років зустрілися в Джілонґу.

Освіта, передача культури та спадщини були надзвичайно важливими для джілонґців. Комітет громади вважав, що Союз українок Австралії (Джілонґ), найкраще підходить для організації цієї роботи. Упродовж усієї української еміграції в Джілонґ, яка почалася 1948 року, було очевидно, що жінки та Союз українок Австралії в Джілонґу відіграли ключову роль у заснуванні української громади. Її унікальність виявляється в Джілонґу у двох гілках еміграції.

У 2018 році цей культурний центр відзначив 70-річчя безперервного розвитку й збереження української культурної самобутності та спадщини. Ця студія є даниною багатьом джілонґцям, яких умовно можна поділити на дві групи: перша група була власне вислана з України через Німеччину, а друга – емігрувала з Югославії через дії Тіто та Сталіна. Ці дві групи, або дві гілки, об’єднували зусилля та знання для побудови унікальної для них української ідентичності. Їхні здібності, поведінка й унікальні якості дали їм відчуття належності до української громади, хоча вони й належали до двох різних гілок. Вони мали бажання підвищити стандарти життя шляхом глобалізації і зв’язку між людьми, що створили можливість для сталого економічного розвитку та для обміну знаннями й ідеями серед різноманітних громад. Українці формували нові громади й об’єднували свої культурні знання та навички, перетинаючи територіальні кордони, щоб генерувати новий культурний досвід і покращувати досвід місцевих громад.

Наші джілонґці формували спільноту й розвивали культурну ідентичність протягом сімдесяти років в Австралії. Водночас ці люди створили унікальну культурну ідентичність для збереження власних традицій, мови та адаптації до стилів життя, що були невідомі їхнім попередникам.

 

Ключові слова

Австралія, Джілонґ, глобалізація, культурна ідентичність.

 

Список використаних джерел

  1. Blake,J. (2009) UNESCO’s 2003 Convention on Intangible Cultural Heritage: The implications of community involvement in «safeguarding». Smith, L., Akagawa, N. (eds.) Intangible Heritage. London: Routledge.
  2. Bogdan,R., Biklen, S. (1992) Quality Research for Education – An introduction to Theory and Methods. Boston: Allyn and Bacon.
  3. Burgess,R. (1984) In the Field: An introduction to Field Research. London: Allen and Unwin.
  4. Castells,M. (1997) The power of identity: The information age: Economy, society and culture. Oxford: Blackwell, Vol. 2.
  5. Darlington,Y., Scott, D. (2002) Qualitative Research in Practice: Stories from the Field. Australia: Allen and Unwin.
  6. Denzin,H., Lincoln, Y. (1994) Handbook of Qualitative Research. Thousand Oaks, CA: Sage.
  7. Hall,S. (1990) Cultural Identity and Diaspora. URL: http://sites.middlebury.edu/nydiasporaworkshop/files/2011/04/D-OA-HallStuart-CulturalIdentityandDiaspora.pdf (viewed on November 21, 2016).
  8. Holstein,J. (2003) The Active Interview. London: Sage Publication.
  9. Hottin,C., Grenet, S. (2012) Reflections on the Implementation of UNESCO 2003 Convention for Safeguarding of Untangible Cultural Heritage in France. Stefano, M. Davis, P., Corsane, G (eds.) Safeguarding Intangible Cultural Heritage. Suffolk: Boydell Press.
  10. Lachowych,T. (1966) Travelling to Australia. Ukrainians in Australia (The Federation of Ukrainian Associations in Australia). Melbourne, Australia.
  11. Lave,J., Wenger, E. (1991) Situated Learning: Legitimate Peripheral Participation. Cambridge: Cambridge University Press.
  12. Leader-Elliot,L., Trimboli, D. (2012) Government and Intangible Heritage in Australia. Stefano, M. Davis, P., Corsane, G. (eds.) Safeguarding Intangible Cultural Heritage. Suffolk: Boydell Press.
  13. Levitt,T. (1983) The Globalization of Markets. Harvard Business Review, May 1983.
  14. Miz R. (2008) Матеріали до історії українців у Боснії. Novi Sad, Vol. IV.
  15. O’Rourke,K. H., Williamson, J. G. (2002) When did globalization begin? European Review of Economic History. Cambridge University Press, Vol. 6 (01), pp. 23–50. URL: http://www.nber.org/papers/w7632.pdf (viewed on November 24, 2016).
  16. Patton,M. (2002) Quality Research and evaluation Method. USA: Sage Publication.
  17. Satzewitch,V. (2002) The Ukrainian Diaspora. London: Routledge.
  18. Senjov-Makohon,N. (2017) Two Twigs. Sydney.
  19. Senjov-Makohon,N. (2016) Geelongskis. You Tube. URL: https://www.youtube.com/channel/UCPB8PlQ­TKcdR9rgcXkc5SPw (viewed on May 11, 2018).
  20. Senjov-Makohon,N. (2016) Geelongskis. Wordpress. URL: https://geelongskis.wordpress.com (viewed on April 27, 2018).
  21. Senjov-Makohon,N. (2016) Digital Cultural Heritage in Australia. FaceBook. URL: https://www.facebook.com/profile.php?id=100013814192976 (viewed on March 23, 2018).
  22. Shevchenko,T. (1961) Works. Chicago: Mykola Denysiuk Publishing Company, Vol. II.
  23. Shulman,S. (1999) The Cultural Foundations of Ukrainian National Identity. Ethnic and Racial Studies, 22 (6), pp. 1011–1036.
  24. Siemens,G. (2004) Connectivism: A Learning Theory for the Digital Age. URL: http://202.116.45.236/mediawiki/resources/2/2005_siemens_Connectivism_A_LearningTheoryForTheDigitalAge.pdf (viewed on April 17, 2017).
  25. Smith,M. P., Favell, A. (eds.) (2006) The Human Face of Global Mobility: International Highly Skilled Migration in Europe. North America and the Asia-Pacific. UK: Transaction Publishers, Vol. 8.
  26. Stefano,M., Davis, P., Corsane, G. (2012) Safeguarding Intangible Cultural Heritage. Woodbridge, Suffolk: Boydell Press.
  27. Calwell, A. (2015) Populate or Perish. Sun Herald. URL: https://www.youtube.com/watch?v=NpCiGc-xdyE (viewed on February25, 2017).
  28. Taifel,H., Turner, J. C. (2004) The Social Identity of Intergroup Behaviour. Jost, J. T., Sidanius, J. (eds.). Political Psychology: Key Readings. New York: Psychology Press.
  29. Tomlinson,J. (2003) Globalization and cultural identity. The global Transformations Reader, 2, pp. 269–277. URL: http://www.polity.co.uk/global/pdf/GTreader2eTomlinson.pdf (viewed on October 24, 2016).
  30. (1964) Interview with Calwell. Ukrainian Settler in Australia (fortnightly newspaper) (December 27, 1964), Vol. 9, No. 26(194).
  31. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organisation (UNESCO) (2005) Convention on the Protection and Promotion of the Diversity of Cultural Expressions. Paris. URL: https://www.arts.gov.au/sites/g/files/net1761/f/149502E.pdf (viewed on April12, 2017).
  32. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organisation (UNESCO) (2003) Charter on the Preservation of Digital Heritage. URL: http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=17721&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html (viewed on July9, 2016).
  33. Vygotsky,L. (1978) Mind in Society. USA: Harvard University Press.
  34. Wilton,J., Bosworth, R. (1984) Old Worlds and New Australia. Victoria: Penguin Books.
  35. Zubrzycki, J. (1995) Making Multicultural Australia: Arthur Calwell and the Origin of Post-War Immigration. URL: http://www.multiculturalaustralia.edu.au/doc/zubrzycki_1.pdf (viewed on April 3, 2017).