Повернутись до журналу2017 рiк №2

Усна народна творчість - важливе джерело вивчення сімейного побуту населення Слобожанщини

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Борисенко Валентина
Стор.:
27-33
УДК:
398:39(477.52/.62)
Бібліографічний опис:
Борисенко, В. (2017) Усна народна творчість – важливе джерело вивчення сімейного побуту населення Слобожанщини. Народна творчість та етнологія, 1 (365), 27–33.

Автор

Борисенко Валентина – доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України

 

Усна народна творчість - важливе джерело вивчення сімейного побуту населення Слобожанщини

 

Анотація

Переважно на архівних матеріалах 1920–1930-х років висвітлюються процеси трансформації в культурі та побуті населення Слобожанщини. Джерела свідчать, що в цей період урбанізації все ще зберігалася традиційна українська культура. Селяни відзначали за українськими звичаями Різдво, Великдень, співали українських народних пісень, молодь збиралася на вулиці, де проводила своє дозвілля під музичний супровід гармошки. Загострюються взаємини між батьками і дітьми на ґрунті пропаганди войовничого атеїзму. Протиріччя ці позначилися на дотриманні чи нехтуванні комсомольцями звичаєм церковного вінчання, хрестин. У частівках, піснях відображається нова, більш вільна поведінка у стосунках дівчат та хлопців. Зрозуміло, що акцентується увага на зростанні кількості позашлюбних дітей.

Особлива увага приділяється соціальним моментам. Це освоєння нових професій (шахтаря, будівельника) і ставлення до нового побуту. Так, у частівці співають, що «сорочку у шахтаря воші з’їли». Також мова йде про використання жіночої праці на шахтах. Приглядалися дівчата до більш вигідних наречених і бачили таких серед начальників ГПУ, студентів, бо у них побут кращий. У джерелах також зустрічаємо і етнічні протиставлення, які знову ж таки проходять через соціальні параметри, зокрема підкреслюється, що мій «милий большевик, а я україночка». Це свідчить про те, що більшовики, які встановлювали радянську владу на Слобожанщині, здебільшого не були етнічними українцями.

 

Ключові слова

Слобожанщина, побут, культура, дозвілля, професія, батьки, діти.

 

Список використаних джерел

  1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ). Ф. 1. Од зб. 502.
  2. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 1. Од. зб. 504.
  3. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 1. Од. зб. 505.
  4. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 1. Од. зб. 516.
  5. Воропай М. Весільна обрядовість українців Воронежчини, Курщини та Білгородщини у другій половині ХХ століття. Етнічна історія народів Європи. Київ, 2008. № 24.
  6. Гнатюк В. М. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності. Гнатюк В. М. Вибрані статті про народну творчість. Київ : Наукова думка, 1966.
  7. Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. Київ : Наукова думка, 1964.
  8. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-го по 1905-й год). Историческая монография проф.Д. И. Багалея и Д. П. Миллера. С приложением Альбома планов и рисунков / Издание Харьковского общественного управления. Харьков, 1912. Т. 2.
  9. Описи Харківського намісництва кінця ХVІІІ ст. Київ : Наукова думка, 1991.
  10. Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка. Харків : Акта, 2002.
  11. Чижикова Л. Н. Традиции в современной сельской свадьбе русско-украинской этноконтактной зоны. Русские народные традиции и современность/ отв. ред. Т. А. Листова. Москва, 1995.
  12. Юркевич В. Еміграція на схід і залюднення Слобожанщини за Б. Хмельницького. Київ, 1932.