Образ Юди Іскаріота в сакральному мистецтві

Автор

Лесів Андрій – кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, член Спілки критиків та істориків мистецтва

Образ Юди Іскаріота в сакральному мистецтві

Анотація

Дослідження виявляє особливості іконографії Юди Іскаріота в українському малярстві XV–XVIII ст. та символіку його образу. Вперше в українському мистецтвознавстві центральним об’єктом дослідження обрано унікальний образ в іконографії – Юду Іскаріота, апостола-зрадника, антагоніста святості. На основі зібраних матеріалів – понад 120 збережених пам’яток іконопису та гравюр з музейних і приватних збірок, іконостасів та розписів храмів України й Польщі, здійснено широкий аналіз іконографії та символіки образу Юди Іскаріота в українському малярстві періоду від пізнього середньовіччя до бароко у контексті загальноєвропейського культурного простору. Означено специфіку формування образу Юди Іскаріота в українському мистецтві XV–XVIII ст. на стику пост-візантійської та західноєвропейської мистецьких традицій. Здійснено аналіз особливостей відтворення зовнішності Юди, простежено зв’язок символіки його образу з реаліями життя українського народу досліджуваного періоду. У дослідженні проаналізовано символіку жестів Юди Іскаріота в іконографії сюжетів «Тайна вечеря» та «Поцілунок Юди»; виявлено значення символіки кольору в трактуванні образу Юди Іскаріота і простежено спільні й відмінні риси застосування кольору в образі Юди в українському та західноєвропейському малярстві XV–XVIII ст., простежено відмінність в кольоровому трактуванні образу Юди в українському малярстві XVII–XVIII ст. поміж умовно названими народними та професійними малярськими осередками.

Образ Юди Іскаріота в українському малярстві XV–XVІII ст. розвинувся в оригінальний український тип зображення апостола-зрадника. Специфіка образу Юди Іскаріота в українських пам’ятках досліджуваного періоду полягає в наступному:

– в іконографічному сенсі образ Юди має багато спільних рис з європейськими зразками, проте в стилістичному плані проявляється його оригінальність – характерні риси зовнішності, міміки, елементи кінесики, кольорове трактування;

– з погляду символіки образу Юди можна засвідчити, що традиційне для європейської культури негативне ставлення і осуд Юди Іскаріота в українському мистецтві проявилося не так однозначно. В українських іконах образ Юди став своєрідним «дзеркалом», у якому відобразився універсальний і зрозумілий для простих людей образ грішної людини, кривдника.

В українському мистецтві образ Юди Іскаріота вийшов за межі іконографії і став складовим елементом культури. Окрім сакрального мистецтва, він знайшов своє відображення також у фольклорі і художній літературі. Актуальність образу Юди завжди була позачасовою і залишається такою донині. Складні історичні, суспільно-політичні події сприяють постійному зверненню культури і мистецтва до образу зрадника. Проте важливо, що образ Юди Іскаріота не сприймається поверхово, а все більше й більше провокує до роздумів, сумнівів і розважань над поняттями зради й вірності, добра і зла. Зрештою, на нашу думку, в українській ментальності проблема сприйняття Юди – зрадник чи жертва, все ж більшою мірою фокусується на другому значенні.

Ключові слова

Юда Іскаріот, іконографія, символіка, образ, колір, жест, кінесика.

Список використаних джерел

1. Борхес Х. Л. Алеф : прозові твори. Харків : Фоліо, 2009. 572 с.
2. Гелитович М. Ікони Старосамбірщини XIV–XVI століть зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Львів : Свічадо, 2010. 240 с.
3. Гелитович М. Українські ікони XIII – початку XVI століть зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Львів : Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2014. 348 с.
4. Дорофієнко І. Сорочинський іконостас / І. Дорофієнко, Л. Міляєва, О. Рутковська. Київ : Родовід, 2010. 168 с.
5. Лесів А. Іконографічні особливості зображення Юди Іскаріота в сцені «Поцілунок Юди» в українському малярстві XV–XVIII ст. Вісник ХДАДМ. 2015. № 2. С. 83–89.
6. Лесів А. Особливості зовнішності Юди Іскаріота в українському малярстві XVI–XVIII ст. Народознавчі зошити. 2014. № 6. С. 1263–1271.
7. Макойда О. Пасійні сюжети у ранньохристиянський період: генезис та особливості трактування. Мистецтвознавство’13/ Спілка критиків та істориків мистецтва ; Інститут народознавства НАНУ. 2013. С. 91–102.
8. Овсійчук В. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. Київ : Наукова думка, 1991. 400 с.
9. Овсійчук В. Українське малярство X–XVIII століть. Проблеми кольору. Львів : Інститут народознавства НАН України, 1996. 480 с.
10. 10. Сидор О. Традиції і новаторство в українському малярстві XVІI–XVІІI століть. Спадщина віків. Українське малярство XIV–XVIII століть у музейних колекціях Львова. Львів : Каменяр, 1990. С. 20–40.
11. Шмітт Ж. Сенс жесту на середньовічному заході / Ж.-К. Шмітт ; [пер. з фр. Н. Колибіна]. Харків : Око, 2002. 640 с.
12. Borzestowski W. Judasze. Ethos. Kwartalnik Instytutu Jana Pawła II KUL i Fundacji Jana Pawła II w Rzymie. 2004. № 65–66. S. 367–379.
13. Ewangelia Judasza / [wstęp, tłum. i komentarz W. Myszor]. Katowice : Księgarnia św. Jacka, 2006.
14. Gronek A. Ikony Męki Pańskiej. O przemianach w malarstwie cerkiewnym ukraińsko-polskiego pogranicza. Krakуw : Collegium Columbinum, 2007. 428 s.
15. Kobielus S. Ikonografia zdrady i śmerci Judasza. Ząbki : Apostolikum, 2005. 216 s.
16. Linder L. Judas, der Komplize. Die Wahrheit über den zwölften Junger. Gütersloh ; München : Gütersloher Verlagshaus in der Verlagsgruppe Random House GmBH, 2014. 222 s.
17. Mellinkoff R. Outcasts: Signs of Otherness in Northern European Art of the Late Middle Ages (California Studies in the History of Art) 2 Volume Set. Los Angeles : University of California Press, 1994. 886 p.
18. Rуżycka-Bryzek А. Ikonografia malowideł ściennych w kaplicy św. Trуjcy na zamku w Lublinie (1418): wątek starotestamentowy i hagiograficzny. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielońskiego. 1975. N 12. Т. 412 : Prace z Historii Sztuki.
19. Rуżycka-Bryzek А. Judasz zaprzedany diabłu (we freskach Kaplicy Zmkowej w Lublinie). Ethos. Kwartalnik Instytutu Jana Pawła II KUL i Fundacji Jana Pawła II w Rzymie. 2004. № 65–66. S. 148–154.