Повернутись до журналу2017 рiк №2

Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX - початок XX століття)

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Триняк Лілія
Стор.:
81-88
УДК:
316.344.32(=161.2):39(477.85/.87)
Бібліографічний опис:
Триняк, Л. (2017) Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття). Народна творчість та етнологія, 1 (365), 81–88.

Автор

Триняк Лілія – аспірантка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, науковий співробітник Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

 

Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX - початок XX століття)

 

Анотація

У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні записи, зроблені на Покутті місцевою інтелігенцією в другій половині XIX – на початку XX ст. З’ясовано, що початком етнографічного дослідження Покуття можна вважати 30–40 роки XIX ст. Цей період був пов'язаний з етнографічною діяльністю «Руської трійці». Вони вперше почали «ходити в народ» і записувати пісні, казки, оповіді та приказки. Зі сподвижників «Руської трійці» першим вирушив в етнографічну мандрівку Я. Головацький. Завдяки цим подорожам дослідник залишив нам цінні етнографічні матеріали з теренів Покуття. Зокрема, про народне харчування, одяг, спосіб господарювання. Також побіжно в інших його розвідках ми знаходимо вірування та фольклор покутян.

У ті ж роки народознавчою діяльністю на Покутті займався місцевий вчитель Г. Ількевич. Його етнографічні записи здійснені в Коломийському та Городенківському повітах. Найбільш продуктивною була робота дослідника у зібранні покутських народних приказок та прислів’їв. Зауважимо, що його збірка була однією з перших окремих етнографічних видань того часу.

У народознавчій діяльності 1850-ті роки були етапом стагнації. Проте з кінця 1860‑х років у середовищі української громадськості відбувся новий сплеск зацікавлення українською культурою. У першій половині 1870-х років продовжив досліджувати народознавчу спадщину Покуття відомий громадський діяч, юрист, науковець, фольклорист М. Бучинський. Ним була проведена велика робота у зборі фольклорного матеріалу. Найбільше етнографічного матеріалу ним було зібрано в селах Гринівці, Колинці, Марківці, Кутищі Тлумацького повіту. Неопубліковані матеріали зберігаються в різних фондах наукових бібліотек.

З кінця 1880-х років на сторінках періодичних видань «Друг», «Правда», з’являються розвідки інших вітчизняних народознавців. Такою є студія вчителя і громадського діяча М. Колцуняка «Весілля в Ковалівці». Його опис весілля містить розлогу інформацію щодо кожного моменту весільної церемонії, а також має чітку структурну визначеність. Дослідник виразно поділив урочистість на окремі складові частини, послідовно розкриваючи кожну. Опис супроводжується коментарями, в яких автор намагається розкрити семантику тих чи інших звичаїв, які побутували на Коломийському Підгір’ю.

Початок XX ст. відзначився новим етапом розвитку української фольклористики та етнографії. Цей період досить плідний у галузі етнографічних досліджень. Цьому посприяла Етнографічна комісія, яка була створена при НТШ. У цей період до збору народознавчого матеріалу активно залучилася інтелігенція з Покуття, серед них В. Равлюк, І. Волошинський, О. Іванчук, А. Онищук. Саме тоді матеріали з цього регіону значною мірою представлені у виданнях НТШ.

Таким чином, у результаті етнографічної діяльності української інтелігенції другої половини XIX – початку XX ст. було нагромаджено чималий пласт спостережень з різних ділянок духовної культури покутян. Їхні публікації з народознавства були чи не єдині на той час і до сьогодні залишаються актуальними для сучасних дослідників.

 

Ключові слова

Покуття, інтелігенція, етнографічні дослідження.

 

Список використаних джерел

  1. Арсенич П. Етнографічна діяльність Антона Онищука. Народна творчість та етнографія. 1989. № 4. С. 22–28.
  2. Арсенич П. Микола Колцуняк – один із просвітителів Гуцульщини. Гуцульська школа. 1994. № 2 (2 грудня). С. 62–65.
  3. Білоус В. Етнографічні дослідження на західноукраїнських землях у третій чверті ХІХ ст. Львів, 2000. 188 с.
  4. Волошинський І. Похоронні звичаї і голосіння в Городенщині. Матеріали до української етнології. Львів, 1919. Т. 19–20. С. 194–213.
  5. Волошинський І. Весілля в Делешеві Городенківського повіту. Матеріали до української етнології. Львів, 1919. Т. 19–20. С. 2–34.
  6. Галицькі приповідки і загадки / зібр. Г. Ількевич. Відень, 1841. 124 с.
  7. Головацький Я. Українські народні епічні пісні, «думи», побутові пісні (зібрані Мирославом Ількевичем (Григорієм)). Коломийського округу 1833 р. Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника (далі – ЛННБ ім. В. Стефаника), відділ рукописів. Ф. 36. Од. зб. 758. П. 52, 12 арк.
  8. Головацький Я. Матеріали до збірки «Народные песни Галицкой и Угорской Руси». ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 36. Од. зб. 738. П. 50.
  9. Головацький Я. Ф. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія / укл. Я. Ф. Головацьким. Київ : Довіра, 1991. 94 с.
  10. Головацький Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі, описана в листах до приятеля. Краєзнавець Прикарпаття. 2009. № 14. С. 63–69.
  11. Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси : в 4 ч. Москва, 1878. Ч. 1. 400 с.
  12. Збир І. «Руська трійця» і фольклор Покуття: до питання взаємозв’язків. Мандрівець : журнал гуманітарних студій. 2006. № 2. С. 43–48.
  13. Іванчук О. Листи до Гнатюка В. М. 1904–18 і б. д. Тростянець, Косів, Львів. ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 34 (Гнатюк). Од. зб. 230.
  14. Качкан В. Pia Detideria. Фрагмент до життєпису Олекси Іванчука. В. Качкан. Нехай святиться ім’я твоє. Івано-Франківськ, 2000. Кн. 4. С. 178–183.
  15. Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської трійці». Львів, 2011. 424 с.
  16. Кирчів Р. Історіографія етнографічного дослідження Покуття. Народознавчі зошити. 2015. № 1 (121). С. 70–90.
  17. Колцуняк М. Весілля в Ковалівці. Етнографічні записи Миколи Колцуняка (1889). Коломия : Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 2015. 126 с.
  18. Колцуняк М. Весілля в Ковалівці в повіті Коломийськім : етнографічний опис. Додаток «Лист автора до [О. Барвінського]». ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 4554 (Барвінського). П. 267.
  19. Народні пісні, зібрані з Коломийщини Попадюком, Анд. Слюзаром, Бірецьким, Яворським. ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 83. П. 10.
  20. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селі Карлові Снятинського повіту. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. 31–32. С. 315–338.
  21. Онищук А. Листи до В. Гнатюка. ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 34 (Гнатюк). Од. зб. 417.
  22. Равлюк Василь. Енциклопедія українознавства/ [перевид. в Україні]. Львів, 1998. Т. 7. С. 2431.
  23. Равлюк В. Весілля в селі Орельці Снятинського повіту на Станіславщині. Весілля : у 2 кн. / упоряд. М. М. Шубравська. Київ : Наукова думка, 1970. Кн. 2. С. 183–214.
  24. Сокіл Г. Фольклор Покуття у записах Василя Равлюка. Міфологія і фольклор. 2013. № 1. С. 72–79.
  25. Сокіл Г. Галицькі фольклористи та їх записи усної словесності. Народознавчі зошити. 2009. № 1–2. С. 147–158.
  26. Фольклорні матеріали, зібрані М. Бучинським на Прикарпатті 1866–1868 рр. с. Колинці, Кутищі, Марківці та ін. ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 265 (Буч.). П. 7.
  27. Франко І. Галицько-руські народні приповідки. Вступна стаття. Етнографічний збірник. Львів, 1901–1905. Т. 16.
  28. Mirosław [ІлькевичГ.]. Zabobony istnіеjącу mięndzy ludem prostym w Galicyi. Rozmaitości. Lwów, 1836. № 27. S. 217–218.
  29. M. z H. [Ількевич Г.]. Zabobony w niektórych cyrkułach Galicji. Rozmaitości. Lwów, 1835. № 42.
  30. Sobranyje Piseń ruskich historycznych czrez Mirosława Ilkіewicza. ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів. Ф. 106. П. 13.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ