Торгівля домашньою худобою у волинян: звичаї та повір’я

Автор

ПОЖОДЖУК ДМИТРО

аспірант кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка

ТОРГІВЛЯ ДОМАШНЬОЮ ХУДОБОЮ У ВОЛИНЯН: ЗВИЧАЇ ТА ПОВІР’Я

Анотація

Традиційне скотарство українські етнологи вивчили поки що недостатньо. Особливої уваги заслуговують елементи духовної культури, які в наш час збереглися поки що краще, ніж явища матеріальної культури. У пропонованій статті розглядаються звичаї, обряди та повір’я волинян, пов’язані з торгівлею свійськими тваринами. Дослідження підготовлене на основі польових етнографічних матеріалів, які автор зібрав особисто у Вінницькій, Волинській, Житомирській та Рівненській областях. Залучено також фактографічний матеріал з опублікованих джерел і літератури.

Для українських селян, зокрема й історико-етнографічної Волині, завжди важливе значення мало місце продажі худоби. Раніше волиняни торгувати нею на базарі. Протягом останніх десятиліть домашніх тварин часто продають безпосередньо з хліва. На відміну від корів, коней та дрібної рогатої худоби, свинями торгують на ярмарку і досі. Якщо покупець забирає свійську тварину з обійстя, то мусить дотримуватися ряду правил. До хліва він переважно не заходить. Водночас він має право оглянути тварину, яку йому пропонують. Після успішного завершення торгу дорогої тварини (коня) продавець і покупець частувалися, розпивали могорич. Купівельні угоди зазвичай укладали чоловіки.

Під час торгівлі худобою дотримувалися звичаю кидати гроші «на щастя («на талан», «на талант»). Вони мали конкретне призначення. У волинян покупець залишав їх продавцеві для того, «щоб щастя було», «щоб велося», «щоб жило». Ці гроші були певним відсотком від тієї суми, яку покупець платив господарю за придбану тварину, а їх номінали залежали здебільшого від вартості худобини. Гроші передавати з рук в руки, кидали під передні ноги тварини, залишали в хліву тощо. На південно-східній окраїні історико-етнографічної Волині (північні райони Вінницької обл.) монету кидали «з поли в полу», причому зважали на те, яким боком вона впаде. Без грошей «на щастя» («на талан») процес передачі тварини покупцеві був неможливий.

Мотузка, за допомогою якої вели придбану худобину від попереднього власника, здебільшого належала покупцеві. Продавець не віддавав живий товар із налигачем, оскільки, за народними повір’ями, після цього у нього могла звестися худоба. З цієї ж причини купували порося «зі своїм мішком». Словом, налигачем (мотузкою) для коней, корів, овець та кіз, як і мішком для поросят, покупець запасався заздалегідь.

Волиняни здійснювали цілий ряд заходів для того, щоб їм худоба велася. Зокрема, продаючи тварину, залишали у хліву кінчик її хвоста чи жмуток шерсті. Особливо остерігалися, щоби придбана худоба не втікала до попереднього господаря. Власник у жодному випадку не мав права жаліти за проданою твариною, оскільки це могло суттєво нашкодити її продуктивності на новому місці.

Назагал на теренах історико-етнографічної Волині звичаї, обряди та повір’я, пов’язані з купівлею-продажем домашньої худоби, не відзначаються особливою локальною специфікою. Здебільшого вони перегукуються з відповідними загальноукраїнськими та загальнослов’янськими явищами.

Ключові слова

етнологія, етнографічна Волинь, господар, покупець, гроші «на талан», мішок, налигач, свійські тварини, хлів.

Список використаних джерел

1. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 332-Е. 33 арк.
2. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. Ф. 119. Оп. 17, Спр. 345-Е. 78 арк.
3. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 486-Е. 122 арк.
4. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 532-Е. 64 арк.
5. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 590-Е. 91 арк.
6. АгапкинаТ. А. Веревка . Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. Москва : Международные отношения, 1995. Т. 1. С. 338–340.
7. Белова О. В. Свинья. Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. – Москва : Международные отношения, 2009. Т. 4. С. 573–578.
8. Глушко М. С. Історико-етнографічна Волинь: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ – початку ХХІ ст.). ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу». Луцьк, 17–19 травня 2006 р. : доп. та повідомл.: у 3 т. Луцьк : Вежа, 2007. Т. І. С. 111–119.
9. Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернигов : Типография Губернского Земства, 1895. Вып. 1. 308 с.
10. Дзендзелевский И. А. Запреты в практике карпатских овцеводов. Славянский и балканский фольклор. Этногенетическая общность и типологические параллели. Москва : Наука, 1984. С. 256–277.
11. Журавлев А. Ф. Домашний скот в поверьях и магии восточных славян. Москва : Индрик, 1994. 256 с.
12. Журавлев А. Ф. «Обмывание копыт» (из восточнославянской лексики и фразеологии, связанной с ритуалами купли-продажи скота). Славянское и балканское языкознание. Язык в этнокультурном аспекте. Москва : Наука, 1984. С. 109–114.
13. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / [пер. с нем. К. Д. Цивиной ; примеч. Т. А. Бериштам, Т. В. Стенюкович и К. В. Чистева ; послесл. К. В. Чистева]. Москва : Наука, 1991.
14. Зубрицький М. Годівля, купно і продаж овець у Мшанци Старосамбірського повіту. Матеріали до українсько-руської етнології. – Львів, 1905. Т. VІ. С. 1–40.
15. Колесса Ф. Людові віруваня на Підгірю. В с. Ходовичах Стрийського повіту. Етнографічний збірник. Львів, 1898. Т. V. С. 76–98.
16. КравченкоВ. Зібрання творів з архівної спадщини / [упоряд. О. Рубан]. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. Т. 2. 640 с.
17. Красиков М. Українські народні звичаї, пов’язані з купівлею корови: сучасна магічна практика. Народна творчість та етнографія. 2010. № 6. С. 62–67.
18. Кухаренко С. Худоба в повір’ях і магії селян сучасної України. Етнічна історія народів Європи. Київ, 2008. Вип. 27. С. 13–24.
19. ЛевкиевскаяЕ. Е. Пояс. Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. Москва : Международные отношения, 2009. Т. 4. С. 230–233.
20. Макаров С. С. Элементы магии при купле-продаже скота у украинцев Саратовской области. Живая старина. 2016. № 1. С. 34–36.
21. Мамакин И. Купля, продажа скота. (Из разсказов о народных поверьях). Живая старина. 1892. Год 2. Вып. ІІІ. С. 147–148.
22. Муравський шлях – 97: Матеріали комплексної фольклорно-етнографічної експедиції / упоряд.: М. Красиков, Н. Олійник, В. Осадча, М. Семенова. Харків : ХДІК, 1998.
23. Плотникова А. А. Вестись. Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. – Москва : Международные отношения, 1995. Т. 1. С. 355–357.
24. Плотникова А. А. Переступать. Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. Москва : Международные отношения, 2009. Т. 4. С. 13–16.
25. Плотникова А. А. Порог. Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. – Москва : Международные отношения, 2009. Т. 4. С. 173–178.
26. Пуківський Ю. Весняна календарно-побутова обрядовість українців історико-етнографічної Волині : монографія. Львів, 2015. 312 с. : іл.
27. Сумцов Н. Ф. Культурные переживания. Киевская старина. 1890. Т. ХХVІІІ. Кн. 2 (февраль). С. 320–333.
28. Труды этнографическо-статистической експедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским русским географическим обществом. Юго-Западный отдел / материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. Санкт-Петербург, 1872. Т. І. – 468 с.
29. Юрченко В. Народні звичаї на ярмарках України у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Етнічна історія народів Європи. Київ, 2008. Вип. 24. С. 21–25.
30. Юрченко В. Організація та проведення торгів у Подільській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Етнічна історія народів Європи. Київ, 2006. Вип. 21. С. 141–145.
31. Cisek M. Materyjały etnograficzne z miasteczka zołyni w powiecie Przemyskim. Zbior wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1889. T.XIII. – S. 54–83.
32. Kopernicki I. Przyczynek do etnografii ludu ruskiego na Wołyniu z materyjałow zebranych przez P. Zofije Rokossowską we wsi Jurkowszczyżnie w pow. Zwiahelskim. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1887. T. XI. S. 130–228.