Традиційне весілля Поворскля середини ХХ століття: від сватання до неділі (с. Ямне Великописарівського району Сумської області)

Автор

ГАВРИЛЕНКО ВІКТОРІЯ

аспірантка кафедри філософії Сумського державного університету, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв

ТРАДИЦІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ ПОВОРСКЛЯ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ВІД СВАТАННЯ ДО НЕДІЛІ (С. ЯМНЕ ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Анотація

У статті розглянуто традиційний весільний обряд Сумського Поворскля на прикладі села Ямне Великописарівського району. Метою дослідження є висвітлення підготовчого етапу та подій весільної суботи у селі Ямне, станом на середину ХХ ст.

Для опису традиційного весілля автором використано матеріали власних фольклорно-етнографічних експедицій, проведених у 2012–2016 роках у вказаному селі. Перш за все, окреслено особливості весільних пісень. Так, виявлено дві ритуальні поспівки, на які виконуються короткі тексти, прив’язані до конкретних ситуацій: обходу родичів із запрошенням на весілля, відвідин свекрухи, викуповування молодої, краяння короваю, пришивання квітки тощо. Окремий типовий наспів використовувався для ліричних пісень, присвячених прощанню молодої з дівочим життям, відходу з рідної домівки, посаду. Характерною рисою весільних пісень Поворскля, в тому числі й зразків з села Ямне, є відсутність «гуканок» – специфічних вигуків у кінці строф.

Після цього подається опис перебігу сватання, як необхідного підготовчого передвесільного дійства, що відбувалося у характерній формі торгування батьків нареченого або його старостів із батьками нареченої. При цьому для сватання й весілля відводилась найчастіше осіння пора.

П’ятниця в передвесільній підготовці присвячена випіканню короваю та шишок, як головного обрядового хліба. Загальна тенденція доручати цю справу одруженим, благополучним та щасливим у шлюбі жінкам, простежується й у селі Ямне.

Як підкреслено у статті, першим власне весільним днем інформанти вважають суботу. Цей день був досить насиченим і передбачав виконання ряду обов’язкових дій. Вранці молода наряджалася у традиційне вбрання, типовими елементами якого були спідниця, вишита сорочка, жакет, кролевецький («королевський») тканий рушник, багато намиста й пишний вінок зі стрічками. Разом зі старшою дружкою молода обходила домівки інших подруг, просячи їх дружкувати. Після цього всі разом йшли запрошувати родичів. На запросинах наречена говорила: «Просив батько, просила мати, і я прошу: приходьте до нас на весілля, на свайбу». Під час запрошення співалися відповідні пісні.

У суботу ввечері молода разом з дружками йшла до свекрухи, «до молодого на вечерю». Свекруха мусила благословити наречених хлібиною та дати дружкам по чарці та по шишці. Після цього молоду відводили додому, а іноді вона ночувала у старшої дружки.

Наступна частина статті присвячена опису та аналізу журливих весільних пісень, які у місцевій традиції мають назву «молодячі», адже виконувалися для молодих – наречених. Пісні такого типу присвячені тузі дівчини за домівкою, необхідності звикати до нової рідні, відносинам зі свекрухою тощо. Для окреслення музичних особливостей традиційних весільних пісень села Ямне, подано нотну транскрипцію зафіксованих зразків.

Результатом дослідження є опис сватання, підготовчого етапу та першого весільного дня – суботи. При цьому послідовність дій та зразки пісенного супроводу подаються у відповідності до того порядку, що побутував у селі Ямне станом на середину ХХ ст.

Ключові слова

«свайба», молоді, дружки, «молодячі» пісні, весільний наспів.

Список використаних джерел

1. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) / фольклор. записи та упоряд. В. В. Дубравіна. Суми : Університетська книга, 2005. 446 с.
2. Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. URL: http://enc-dic.com/word/jA/Jamnaja-5650.html.
3. Ямне. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki.