Українська неолінгвістика: пошуковий простір, напрями, проблеми

Автор

ШЕВЧЕНКО ЛАРИСА

доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри стилістики та мовної комунікації Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Українська неолінгвістика: пошуковий простір, напрями, проблеми

Анотація

Сучасне мовознавство переорієнтовує лінгвістику на вирішення комунікативних завдань, стратегій і тактик, що свідчать про функціональний ресурс мови, її перспективу. Українська неолінгвістика покликана створити науковий простір, де вирішуються проблемні питання мовознавства. Навіть приблизний перелік інноваційних для лінгвістики напрямів науки є достатньо великим – нейролінгвістичне програмування, комп’ютерне моделювання, лінгвістична експертиза, медіалінгвістика, юридична лінгвістика, політична лінгвістика, бізнесова лінгвістика, лінгвістична іміджелогія, PR-лінгвістика та ін. – усі вони є синкретичними за природою і заповнюють вкрай важливі для розуміння процесів розвитку соціальної людини наукові лакуни.

У класичній українознавчій традиції відбуваються процеси, характерні для наукового знання взагалі – з одного боку, спеціалізація, що передбачає заглиблення в проблему, її докладне вивчення й аргументацію, з другого, – розширення спектра досліджуваної проблематики, вихід у суміжні сфери аналізованого питання, з відповідною постановкою нових завдань, іншого рівня наукової абстракції та можливих узагальнень. Фундаментальні теоретичні засади і сформований погляд на системно-структурну будову української мови, її історичні витоки, еволюційні зміни, аргументація щодо здатності національної мови вербалізувати мовну свідомість народу й бути універсальним інструментом соціальної та міжособистісної комунікації в новому часі вже сформовані. Залишається питання перспективи. Неолінгвістика постає як відповідь наукової спільноти на виклики часу, позначеного як інформаційна ера в сучасній цивілізації.

Київська медіалінгвістична школа продуктивно працює над різними загальними і частковими медіалінгвістичними проблемами. Відповіддю на виклики часу є відкриття в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка спеціалізації «Медіалінгвістика». Велику перспективу має проект, заснований академіком В. Широковим «Всеукраїнський лінгвістичний діалог». Мовознавчі завдання стимулюватимуть розвиток технологій, що й передбачає зміст неолінгвістики як синкретичного напряму в сучасному пізнанні світу.

Українська неолінгвістика є об’єктивною науковою реальністю, що відображає загальні тенденції інтелектуального розвитку людини, її можливості адекватно та перспективно будувати, конструювати й осмислювати проблеми суспільного розвитку. Співмірна зі світовим науковим пошуком, неолінгвістика в Україні має серйозну перспективу, хоча й потребує консолідації зусиль, вироблення наукової стратегії розвитку, визначення й обґрунтування пріоритетних завдань.

Ключові слова

неолінгвістика, медіалінгвістика, юридичне мовознавство, політичне мовознавство, українська мовна стилістика.

Список використаних джерел

1. Баранник Д. Х. Текст как высшая форма реализации коммуникативной функции речи и его основные единицы. Семантические и коммуникативные категории текста. Ереван : Издательство Ереванского государственного университета, 1990. С. 14–16.
2. Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов : Світ, 1997. 392 с.
3. Белецкий А. А. Цивилизация и культура. Collegium. 1993. № 1. С. 5–8.
4. Булаховський Л. А. Вибрані праці : у 5 т. Київ : Наукова думка, 1975.
5. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. Київ : Наукова думка, 1983. 219 с.
6. Гегель Г. Ф. Эстетика : в 4 т. Москва : Искусство, 1968–1973.
7. Голянич М. І. Внутрішня форма слова і художній текст. Івано-Франківськ : Плай, 1997. 178 с.
8. Дядищева-Росовецька Ю. Фольклор і поетичне слово Тараса Шевченка. Київ : Київський університет, 2001. 133 с.
9. Єрмоленко С. Фольклор і літературна мова. Київ : Наукова думка, 1987. 246 с.
10. Єрмоленко С. Нариси з української словесності. (Стилістика та культура мови). Київ : Довіра, 1999. 431 с.
11. Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918–1941). Київ : Наукова думка, 1991. 260 с.
12. Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры. Киев : Наукова думка, 1993. 216 с.
13. Левин Ю. И. Истина в дискурсе. Семантика и информатика. Москва, 1994. Вып. 34. С. 124–164.
14. Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм. Харьков : ХИМЭСХ, 1991. Вып. 1. Ч. 1. 239 с.
15. Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови. Харків : Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 1997. 131 с.
16. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні. Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харків : Майдан, 1998. Т. 6. С. 129–144.
17. Медіалінгвістика: словник термінів і понять / Л. І. Шевченко, Д. В. Дергач, Д. Ю. Сизонов ; за ред. Л. І. Шевченко. Київ : Київський університет, 2014. 326 с.
18. Мельничук О. С. Розвиток мови як реальної системи. Мовознавство. 1988. № 2. С. 22–34.
19. Мельничук А. С. Методологические поиски в современных подходах к исследованию язика. Методологические основы новых направлений в мировом языкознании. Киев : Наукова думка, 1992. С. 3–16.
20. Огієнко І. Історія української літературної мови. Київ : Либідь, 1995. 294 с.
21. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. Львів : Світ, 1994. 216 с.
22. Пещак М. М. Нариси з комп’ютерної лінгвістики. Ужгород : Закарпаття, 1999. 199 с.
23. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. Київ : Наукова думка, 1976. 288 с.
24. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». Київ : Академія, 2001. 150 с.
25. Після філософії: кінець чи трансформація? Київ : Четверта хвиля, 2000. 432 с.
26. Потебня А. А. Из записок по теории словесности. Харьков, 1905. 650 с.
27. Потебня А. А. Мысль и язык. Киев : СИНТО, 1993. 192 с.
28. Радзиевская Т. В. Дискурсивные формы фиксации опыта: дневниковые записи В. М. Голицына. Русская филология. 2016. № 1. С. 3–10.
29. Руденко Д. М. Имя в парадигмах «философии языка». Харьков : Основи, 1990. 299 с.
30. Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Київ : АртЕк, 2001. 392 с.
31. Семчинський С. В. Семантична інтерференція мов: на матеріалі слов’яно-східнороманських мовних контактів. Київ : Вища школа, 1974. 256 с.
32. Сизонов Д. Ю. Медична термінологія в мас-медіа: стилістичний потенціал : монографія. Київ : Київський університет, 2012. 198 с.
33. Слухай Н. В. Неоміфи у віртуальному просторі сучасної України. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2017. № 1 (21). С. 200–206.
34. Ставицька Л. О. Естетика слова в українській поезії 10–30 років ХХ ст. Київ : Правда Ярославичів, 2000. 156 с.
35. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических процессах. Київ : Наукова думка, 1989. 256 с.
36. Тищенко К. Метатеорія мовознавства. Київ : Основи, 2000. 250 с.
37. Ткаченко О. Б. Очерки языкового субстрата. Київ : Наукова думка, 1989. 205 с.
38. Українська мова. Енциклопедія. Київ : Українська енциклопедія, 2000. 752с.
39. Философия языка: в границах и вне границ : международная серия монографий. Харьков : Око, 1993–1994. Т. 1. 192 с. ; Т. 2. 176 с.
40. Шевельов Ю. Українська мова в перший половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус. Київ : Сучасність, 1987. 295 с.
41. Шевченко Л. І. Горизонтами модерної лінгвістики : монографія. Київ : Київський університет, 2014. 317 с.
42. Шевченко Л. І. Інтелектуальна еволюція української літературної мови: теорія аналізу : монографія. Київ : Київський університет, 2001. 478 с.
43. Широков В. А. Феноменологія лексикографічних систем : монографія. Київ : Наукова думка, 2004. – 327 с.
44. Широков В. А. Елементи лексикографії : монографія. Київ : Довіра, 2005. 304 с.
45. Юрислінгвістика: словник термінів і понять / Л. І. Шевченко, Д. В. Дергач, Д. Ю. Сизонов, І. В. Шматко ; за ред. Л. І. Шевченко. Київ : Київський університет, 2015. 348 с.
46. Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс. Мова, культура, влада. Київ : Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, 2000. 288 с.