Традиційне весілля Поворскля середини ХХ століття: неділя (с. Ямне Великописарівського району Сумської області)

Автор

ГАВРИЛЕНКО ВІКТОРІЯ

аспірантка кафедри філософії Сумського державного університету, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв

Традиційне весілля Поворскля середини ХХ століття: неділя (с. Ямне Великописарівського району Сумської області)

Анотація

У статті окреслено специфіку традиційного весілля Сумського Поворскля в середині ХХ ст. на прикладі с. Ямне Великописарівського району. Стаття є логічним продовженням попередньої розвідки, присвяченої підготовчому етапу та весільній суботі. Тому її метою є висвітлення особливостей перебігу недільного весільного дійства у вказаному селі. Адже саме недільні обряди остаточно «узаконювали» новий статус молодят. Дослідження ґрунтується на матеріалах власних фольклорно-етнографічних експедицій авторки, проведених у 2012–2016 роках у с. Ямне Великописарівського району.

Насамперед описано обряд заведення молодої на посад. Дружко – учасник весільної свити нареченої – заводить її на покуть за носову хустину, після чого дружки сідають поряд. Зафіксовано відповідну пісню, що виконувалася саме в цей момент.

Наступним важливим моментом весільного дійства є приїзд молодого кіньми («лінєйкою») або машиною. Типовими представниками свити нареченого були: два старости, старший боярин, свашка, світилка. Назву «поїзд» для позначення весільного гурту, що супроводжував молодого, у с. Ямне не використовували, хоча вона поширена на суміжних територіях.

До ключових складових весільного обрядового дійства належали:

• торгування старостів молодого з родичами та старостами молодої (що завершувалося обміном хлібами);
• обдаровування старостів, свахи, старшого боярина й нареченого матір’ю нареченої;
• вимагання викупу за право «розкрити» молоду та сісти біля неї (торгувалася старша дружка);
• розплітання коси (яке у середині ХХ ст. доручалося старшій дружці, а раніше, очевидно, брату молодої);
• обряд пришивання квітки до шапки молодого, який могли здійснювати старша дружка, свашка або сестра молодої;
• краяння короваю, що доручалося дружку. Під час роздачі обрядового хліба гостям відбувалося «даріння» – кожен мусив піднести молодим подарунок;
• прощання молодої з подругами перед від’їздом у дім нареченого та виганяння дружок;
• благословення батьками молодого подружжя та від’їзд у дім нареченого;

Майже всі вказані дії супроводжувалися відповідними піснями.

Святковий обід та «даріння» в домі нареченого відбувалися подібно до того, як це було й у нареченої. Остаточним переходом молодої у новий статус було перевдягання. Для цього старша дружка, що супроводжувала наречену, вела її до сусідів, де «розбирала з цвітків». На голову молодій пов’язували хустку, до якої пришивали квітку. Цим остаточно засвідчували її статус молодиці. Як підсумок концентрованого недільного дня, в понеділок відбувалася «беседа» – завершальне гуляння родичів з перевдяганням та веселощами.

Як результат дослідження маємо опис обрядодій, що здійснювалися під час святкування весілля в неділю в с. Ямне Великописарівського району Сумської області. Послідовність дій та відповідні пісенні зразки подаються згідно з порядком, що був притаманний традиційному весіллю середини ХХ ст.

Ключові слова

«свайба», молоді, дружки, бояри, «молодячі» пісні, весільний наспів.

Список використаних джерел

1. Обрядові пісні Слобожанщини (Сумський регіон) / фольклор. записи та упоряд. В. В. Дубравіна. Суми: Університетська книга, 2005. 446 с.2005. 446 с.
2. Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. URL : http://enc-dic.com/word/jA/Jamnaja-5650.html.
3. Ямне. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki.