Глобальна історія як новітній напрям соціогуманітаристики

Автор

Колесник Ірина

доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Глобальна історія як новітній напрям соціогуманітаристики

Анотація

У статті простежено генеалогію поняття «нова глобальна історія». Проаналізовано як співвідноситься цей концепт з категоріями «глобалізація», «історія глобалізації», «глобальний історичний аналіз». Історія конструкта «глобальна історія» висвітлюється в дослідженні «Глобальна історія сучасної історіографії» Георга Іггерса (Georg G. Iggers) та Едварда Вана (Q. Edward Wang), які виокремлюють три фази в становленні глобальної історії історіографії: XVII–XVIII ст, ХІХ ст., кінець ХХ ст.

На  третій стадії відбувається зміна пріоритетів глобального мислення, зумовлена з кризою євроцентризму, визнанням сучасними інтелектуалами рівноцінності інших культур, традицій та стилів історичного письма [4, с. 21–38]. Нові інформаційні технології не лише перетворюють економіку й суспільства, але зв’язують увесь світ в єдине ціле. Тому глобальна історія сприймається сьогодні як соціальний конструкт, ідеологія доби глобалізації. Це і новий напрям в історичній науці, котрий виник наприкінці ХХ ст. і суттєво відрізняється від попередніх історіографічних канонів і традицій.

Глобальна історія як ідеологія має свої особливості. На відміну від попередніх історичних парадигм (гегельянство, перший і другий позитивізм, марксизм), «нова глобальна історія» не визнає загальних законів в історії. Якщо в рамках євроцентризму домінувала думка про метанаратив як наратив прогресу (історія держав, націй, формацій, культур, цивілізацій), то нині вважається, що сучасність сплітається з чисельних історій, а відтак глобальна історія передбачає створення цілком нового світу в множині.

Принциповою відмінністю глобальної історії від попередніх ідеологій є відмова від есенціалістського розуміння історії, у річищі якого такі поняття, як «цивілізація», «формація», «нація», «клас» сприймалися ніби історична даність, існуючі сутності.  Глобальна історія як ідеологія та новий напрям у науці ХХІ ст. має своїм методологічним підґрунтям інтернет-революцію, а філософською основою – планетарне мислення як маркер ери антропогену [див. 11]. У сучасному інтелектуальному просторі виникають міжнаціональні наукові центри з вивчення глобальної історії, журнали (Journal оfWorldHistory, GlobalHistory), сформувалось два типи глобальних історичних досліджень: транснаціональна історія та «перехресна історія». 

Сучасна українська історіографія також стоїть перед викликами «нової глобальної історії». На наш погляд, релевантною для національної української історії є модель перехресної, переплетеної, зв’язаної історії (histoire croisee, entangled history, connected history). Отже, глобальна історія країни (України) – це реконструкція взаємодії людей, культур, традицій, політичних і соціальних рухів, релігійних, етнічних, національних ідентичностей, трансфер технологій, ідей, товарів, опис різних форм модернізації.

Першочерговими завданнями вітчизняних істориків є усвідомлення факту кризи євроцентризму та її наслідків, а також створення українського метанаративу з перспективи глобальних історичних досліджень. Методологічним підґрунтям такого метанаративу слугує принцип міжсистемної і внутрішньосистемної взаємодії (так званий «діалогічний історизм»).

Стрижень історії України ХХ ст. становить хвилеподібне чергування періодів підйому та занепаду її як суб’єкта історичного процесу з різнонаправленими векторами (економічне піднесення часто збігалося з духовним занепадом, а розвиток культурно-інтелектуальної діяльності припадав на кризові часи в економіці, тоді як підйом політичного життя й політичної активності зазвичай збігався з проблемами в економіці та соціальній сфері).

Отже, нова глобальна історія є інструментом модернізації свідомості українських інтелектуалів у світі, що глобалізується.

Ключові слова

глобальна історія, світова історія, глобалізація, історія глобалізації, історія України.

Список використаних джерел

1. Ададуров В. «Вписування» української історії в європейський контекст і його методологічні засади. Львів, 2013.
2. БентлиДж. Образы всемирной истории в научных исследованиях ХХ века. Время мира. Альманах. 1998. Вып. 1. URL : https://nsu.ru/filf/rpha/papers/geoecon/bentley.htm.
3. Вирський Д. Стріла «натягнутого лука»: Україна в Речі Посполитій (1505–1795). Historiansin. ua. URL : http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1898-dmytro-vyrskyi-strila-natiahnutoho-luka-ukraina-v-rechi-pospolytii-1505-1795.
4. Иггерс Г., ВанЭ. (при участии С. Мукерджи). Глобальная история современной историографии / пер. с англ. О. Воробьевой ; науч. ред. М. Кукарцева. Москва, 2012.
5. Ионов И. Н. Глобальная история, универсальная этика и основания для оптимизма. Историческое сознание и историческая ситуация на рубеже ХХ–ХХІ вв. Москва : ИВИ РАН. С. 75–92.
6. ИоновИ. Н. Мировая история в глобальном веке: новое историческое сознание. Москва, 2015.
7. Мазлиш Б. Глобальное и локальное: понятия и проблемы. Социс. 2006. №5. С. 23–31.
8. Потульницький В. А. Україна і світова історія. Історіософія світової та української історії XVII–XXст. Київ, 2002.
9. Тоштендаль Р. Профессионализм историков становится глобальным? Историческое познание и историографическая ситуация на рубеже ХХ–ХХІ вв. Москва, 2012. С. 93–109.
10. Bentley JerryH. Shapes of World History in Twentieth-Century Scholarship. Essays оп Global and Comparative History. Washington, 1996.
11. Domanska E. Historia w epoce antropocenu. BoucheronP., Gradvohl P. Spotkanie ze światem II. Dialog polsko-francuskі / tlumaczenie E. Brzozowska. Warszawa, 2015. S. 177–189.
12. Mazlish B. The New Global History. New York : Routledge, 2006.

13. O’Brien P. Historiographical traditions and modern imperatives for the restoration of global history. Journal of Global History. 2006. № 1. P.3–39.
14. Osterhammel J. The Transformation of the World: A Global History of the Nineteenth Century. Princeton : Princeton University Press, 2014.