Повернутись до журналу2018 рiк №5

Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ - на початку XXІ століття

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Кожолянко Георгій
Стор.:
36-43
УДК:
323.1+316.42](477.83/.87)
Бібліографічний опис:
Кожолянко, Г. (2018) Громадянсько­політичні та науково­теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття. Народна творчість та етнологія, 4 (374), 36–43.

Автор

КОЖОЛЯНКО ГЕОРГІЙ

доктор історичних наук, професор, голова Буковинського етнографічного товариства

 

Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ - на початку XXІ століття

 

Анотація

У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на Західних українських землях (Буковині, Галичині, Закарпатті) у кінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четвертий) східнослов’янський народ.  Досліджено матеріал про те, що русини (руснаки) це є українці.

Громадянські, політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на Буковині кінця ХІХ – початку XXІ ст. публікуються на сторінках журналів і газет. Автори статей про існування русинів як окремого етносу, не вибираючи слів, невміло користуючись етнічною термінологією, не розуміючи поняття «етнос» та його структури, ведуть дискусію навколо етнічних процесів XX ст. на Буковині, Галичині і Закарпатті. У них переважають пристрасті, політичні симпатії та антипатії, партійно-політичні інтереси різних країн.

Кожен народ (і українці теж) має свою етнічну самосвідомість, у якій проявляються етнічні риси народу, вона захищає народ від асиміляції, етнічна самосвідомість стимулює розвиток етнічних рис культури. Етнічна свідомість проявляється як на суспільному, так і на індивідуальному рівні, фіксуючи членами етнічної спільноти стан і культурну єдність. На Буковині, Галичині етнонім «русини» змінився на «українці» у 20-х роках минулого століття.

 

Ключові слова

громадськість, політика, наука, історія, русини, українці, право, публікації, журнали, газети.

 

Список використаних джерел

  1. Брицький П.Дослідження України вченими Європи у період середньовіччя і новий час. Приятель українців. 150 років від дня народження Р. Ф. Кайндля : зб. наук. праць. Чернівці, 2017.
  2. Буркут И.Историческая судьба галицкого и буковинского русинства. Финал. Русин. 2008. № 3 (17).
  3. 3. Вінтоняк О.Україна в описах західноєвропейських подорожників ХVІІІ століття. Львів ; Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1995.
  4. Кожолянко Г. Етнополітичні процеси в Україні на початку ХХІ ст.: проблема політичного русизму. Збірник наук. праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. Ужгород, 2011. Т. 27.
  5. 5. Кожолянко Г., Кожолянко О. Дослідження етнополітичних процесів: русини, руснаки, українці. Народна творчість та етнологія. 2011. № 1.
  6. Кожолянко Г. К. Науково-теоретичні аспекти «політичного русинства» західноукраїнського регіо­ну на початку ХХІ століття. 20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутнього : матеріали ХІ Науково-практичної конференції. Київ, 2011.
  7. Кожолянко Г. Українці-русини Галичини і Буковини: історія – сучасність. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Свидник, 2011. Т. 26.
  8. Матеріали етнографічної експедиції Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Етнографічний музей ЧНУ. 2009. Т. 2.
  9. Михайлина Л. П. Населення Верхнього Попруття VІІІ–Х ст. Чернівці, 1997.
  10. Мишанич О. В. Карпаторусинство, його джерела й еволюція у ХХ ст. Карпатська Україна. 1992. 19 лист.
  11. Мишанич О. В. Карпати нас не розлучать. Ужгород, 1993.
  12. Німецький вчений Йоганн Коль про Буковину та Галичину в середині ХІХ ст. Чернівці, 2007.
  13. Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956.
  14. Пивоваров С. Християнські старожитності в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Чернівці, 2001.
  15. Тиводар М. Історія русинів. Срібна земля. 1994. 29 січ.
  16. Тимощук Б. О. Північна Буковина – земля слов’янська. Ужгород, 1969.
  17. Тимощук Б. О. Шипинська земля за археологічними даними. Сучасне і минуле Північної Буковини. Київ, 1973.
  18. Турій О. Галицькі русини між москвофільством і українством (до питання про так зване «старо­русинство»). Третій Міжнародний конгрес україністів (Харків, 26–29 серпня 1996 р.). Харків, 1996. Ч. 1.
  19. Шилов Ю. Джерела витоків української етнокультури. Київ, 2002.
  20. Шилов Ю. Край ушедших лет. Киев, 2004.
  21. Шилов Ю. Прародина ариев. Киев, 1995.
  22. Державний архів Чернівецької області, ф. 1, оп. 1, спр. 23.
  23. Delamarre C. Un peuple Еvropéen de quinze millions oublié devant L’histoire. Petition au Senat de L’Empire demandant une réforme dans l’enseignement de L’histoire. Paris, 1869.
  24. Die Oesterreichische-ungaraische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina. Wien, 1898.
  25. Kaindl R. F. Ethnographische Streifzuge in den Ostkarpathen. Beitrage zur Hausbauforschung in Oesterreich. Wien, 1898.
  26. Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Rusnaken. Globus. 1897. № 71.
  27. Kaindl R. F. Der Festkalender der Rusnaken und Huzulen. Czernowitz, 1896.
  28. Kohl J. G. Reisen im Inneren von Russland und Polen. Die Bukowina, Galizien. Drezden ; Leipzig, 1841.
  29. Martinowicz I. Historische Zeugnisse uber dieaaltesten Beherscher und Einwohner der Bukowina in der Moldau. Czernowitz, 1887.
  30. Mušinka M. Rusíni-Ukrajinci – jedna národnost’. Нове життя. 1997.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ