Збереження етнонаціональної ідентичності українців у Болгарії: історичний та сучасний контексти

Автор

Якімова Антоніна

фiлолог, викладач французької та англійської мов, перекладач, виконавчий директор Спiлки українських органiзацiй Болгарiї (м. Софiя, Болгарiя)

Збереження етнонаціональної ідентичності українців у Болгарії: історичний та сучасний контексти

Анотація

Мета статті – проаналізувати проблему збереження етнонаціональної ідентичності українців Болгарії в історичному та сучасному контекстах. В історичному контексті ідентичність українців у Болгарії представлена різними документальними пам’ятками, які зберігаються в болгарських архівах, бібліотеках, музеях та монастирях.

Авторка звертає увагу на той факт, що після зруйнування в 1775 році Запорозької Січі Катериною II українські козаки поселилися в Добруджі (1775–1828), організувавши там так звану Задунайську Січ, зберігши при цьому свій побут та звичаї. Зокрема, у 1820-х роках велика група козаків оселилася в приморському селі Бяла (нині – м. Бяла Варненської обл., Болгарія), нащадки яких жили тут до початку XX ст.

Одночасно відомі українські вчені Ю. Венелін, В. Григорович, М. Драгоманов зробили вагомий внесок у розвиток болгарської науки у ХIХ ст.

Особливу увагу звернено на початок ХХ ст., коли в Болгарії починають створюватися перші українські громадські організації. Першою такою відомою організацією було Українсько-болгарське культурне товариство, ініційоване болгарським ученим I. Шишмановим на початку 1918 року. У 1921 році була створена перша українська емігрантська організація «Українська громада», яку очолив В. Филонович. 14 жовтня 1933 року українські емігранти об’єдналися в Союз українських організацій Болгарії.

Пiсля Другої свiтової вiйни дiяльнiсть українських органiзацiй у Болгарії, як i iнших нацiональних меншин, була заборонена. Одночасно з демократичними змінами в Болгарії у 1989 році з’явилася можливiсть об’єднання нацiональних меншин у громадськi органiзацiї. У 90-х роках ХХ ст. в Болгарії почався процес формування і становлення сучасної української діаспори. 1 березня 2013 року українці об’єдналися в Спілку українських органiзацiй Болгарії. Традиційно українці організовують заходи, які мають на меті привернути увагу до своєї ідентичності: дні української культури (Бургас), свято українського Різдва (Пловдив), конференція «Драгоманівські студії» (Софія), беруть активну участь у святкуванні Дня вишиванки, покладання квітів до пам’ятників відомим українцям, вшанування українських національних свят та пам’ятних дат. Щорічно проводиться панахида за вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років у церкві Святої Неділі в Софії.

Російсько-українська війна, яка розпочалася 20 лютого 2014 року зі вторгнення Росії на територію України, спонукала українців Болгарії вийти на різноманітні акції протесту – протести перед Посольством РФ, протестні акції з метою привернути увагу болгарської громадськості до актуальної проблеми своєї Батьківщини. У таких акціях завжди присутні атрибути української державної символіки.

Ключовi слова

етнонаціональна ідентичність українців, Болгарія, історичний та сучасний контексти, українські емігранти, українська діаспора.

Список використаних джерел

1. Научен архив на Българска академия на науките. Ф. 11 к «Иван Шишманов». Оп. 3. А .е. 1928. Л. 35–35 гр.
2. Павлишин О. Діяльність у Болгарії представників Союзу Визволення України та Головної Української Ради. Україна і Болгарія в історії Європи. Київ ; Софія, 2019. 559 с.
3. Тризуб. Париж, 1934. № 40 (446). Рік Х. 4 лист. С. 1–3.
4. Хакова Е., Москаленко В. Проф. Михайло Иванович Парашчук украински скулптор и виден обществен деец (1878–1963). Сборник документи, снимки и публикации. София : ПАРАДИГМА, 2016. 843 с.
5. Хрушевски М. Преглед на украинската история. София, 1914.
6. Шевченко Т. Кобзар (вибір поезій). Відень : Виданє Союза Визволення України, 1915. VII. Вип. 1.
7. Якiмова А. Українці в Болгарії: філософія історичного буття (нариси). Софія, 2011. 103 с.