Повернутись до журналу2020 рiк №2

Культуротворча діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Карась Ганна
Стор.:
23-36
УДК:
78.071.2:78.087.68(=161.2+430.1+436):316.7“1945/1955”
DOI:
https://doi.org/10.15407/nte2020.01.023
Бібліографічний опис:
Карась, Г. (2020) Культуротворча діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді-Пі після Другої світової війни. Народна творчість та етнологія, 1 (383), 23–36.

Автор

Карась Ганна

доктор мистецтвознавства, професор ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». ORCID iD 0000-0003-1440-7461

 

Культуротворча діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни

 

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена кризою національної ідентичності, яка спостерігається в Україні останніми роками, проблемою повернення історичної пам’яті та пришвидшеними темпами еміграційних процесів у нашій країні. У статті здійснено панорамний огляд культуротворчої діяльності відомих українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни – Нестора Городовенка (Німеччина), Лева Туркевича (Австрія), Степана Гумініловича (Італія). У «таборовий період», що був важливим для збереження традицій хорового співу, хори українських емігрантів виконували важливу суспільну місію – гуртували розпорошену національну громаду, виховували в неї сентимент до рідної пісні, яку розглядали як могутній засіб протидії денаціоналізації, асиміляції. Культуротворча місія українських хорів полягала у збереженні вітчизняної хорової літератури і традицій хорового співу, пропагуванні української музичної культури в іншомовному середовищі.

Джерельною основою дослідження є мемуари учасників означеного періоду й збірки документів про табори Ді‑Пі .

У статті використано історичний, аксіологічний, культурологічний підходи та відповідні їм методи, які визначили методологію дослідження. Зокрема, історико-хронологічний метод застосовано для розгляду діяльності українських хорових диригентів періоду після завершення Другої світової війни, аксіологічний – для визначення цінності здобутків українських митців, культурологічні методи сприятимуть різновекторному представленню внеску діячів культури як у світову, так і в українську скарбниці.

Наукову новизну дослідження становить уведення до наукового обігу систематизованої інформації про діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни.

Діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни допомогла українцям зберегти свої національну і культурну ідентичності, а для представників інших народів продемонструвала високі сенси і досягнення українського хорового мистецтва.

 

Ключові слова

культуротворча діяльність, українські хорові диригенти, табори Ді‑Пі, Друга світова війна, хоровий спів.

 

Список використаних джерел

  1. Бенч О. Павло Муравський. Феномен одного життя : монографія. Київ : Дніпро, 2002. 664 с.
  2. Бодревич І. Через пісню до слави. Професор Лев Туркевич, б. директор-диригент опери у Львові, – як мистецький керівник та дириґент української чоловічої капелі – «ВАТРА» (1946–1949). Левицька Л. Лев Туркевич. Життя і творчість. Торонто, Канада : Накладом Любов Левицької, 1965. С. 183–254.
  3. Бурбан М. Українські хори і диригенти : монографія. Дрогобич : Посвіт, 2006. 640 с.
  4. Грабович О. До питання акультуризації української еміграції. Українська еміграція. Історія і сучасність : матеріали Міжнар. наук. конф., присвячених 100‑річчю еміграції українців до Канади / упоряд. Ю. Сливка. Львів : Каменяр, 1992. С. 207–215.
  5. Загачевський Є. Белярія – Ріміні – Англія: репортаж-спогад. Мюнхен : Вид‑во Братства колишніх вояків 1 УД УНА, 1968. 323 с.
  6. Казачков С. Сегодняшний день хоровой культуры. Советская музыка. 1982. № 2. С. 42–45.
  7. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття : монографія. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.
  8. Кедрин-Рудницький І. Пісня на службі громади. Невмируща пісня : ювілейний альманах хору «Думка». 1949–1959. Нью-Йорк, 1960. С. 15–18.
  9. Кейданський К. Табори для переміщених осіб у Німеччині та Австрії. Погляд на структуру й діяльність. Українська діаспора. Київ ; Чикаго, 1994. Ч. 6. С. 108–123.
  10. Крат М. Українська православна громада. Перша Українська дивізія Української національної армії у брітанському полоні в Італії. Ріміні 19451947 : збірник І / упор. Всеволод Б. Будний. Нью-Йорк : Б‑во колишніх вояків І Укр. дивізії Української національної армії. Головна управа. Матеріали до історії дивізії, 1979. С. 243–252.
  11. Левицька Л. Мелодія життя. Левицька Л. Лев Туркевич. Життя і творчість. Торонто, Канада : Накладом Любов Левицької, 1965. С. 8–180.
  12. Маркусь В. Анатомія однієї української громади в США. Українська діаспора. Київ ; Чикаго, 1995. Ч. 7. С. 81–93.
  13. Марунчак М. Історія українців Канади. Вінніпег : УВАН в Канаді, 1991. Т. 1. 464 с.
  14. Марунчак М. Історія українців Канади. Вінніпег : Накладом УВАН в Канаді, 1991. Т. 2. 512 с.
  15. Мединський С. Дивізійними стежками (спогади). Торонто : Beskyd Graphics, 1991. 185 c.
  16. Міттенвальд 1946–1951. З нагоди 50‑ліття таборів українських біженців в Міттенвальді, Німеччина. Воррен, Мічиган, 2001. 753 с.
  17. Паньків Я. Рімінський ансамбль «Бурлака» в моїй пам’яті: Белярія – Ріміні. Італія 1945–1947, Англія 1947–1949 : спомини. Монреаль : Вид‑во Братства кол. вояків 1 Укр. дивізії УНА, 1998. 126 с.
  18. Перша Українська дивізія Української національної армії у Брітанському полоні в Італії. Ріміні 1945–1947. Зб. 1 / упор. Всеволод Б. Будний. Нью-Йорк : Б‑во колишніх вояків І Укр. дивізії Української національної армії. Головна управа. Матеріали до історії дивізії, 1979. 327 с.
  19. Подобєд О. Українська планета Ді‑Пі: культура та повсякдення : монографія. Житомир : Вид. О. О. Євенок, 2018. 396 с.
  20. Регенсбург: статті – спогади – документи: до історії української еміграції в Німеччині після Другої світової війни. Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1985. 684 с.
  21. Самчук У. Плянета Ді‑Пі: нотатки й листи. Вінніпег : накладом Т‑ва «Волинь», 1979. 355 с.
  22. Синкевич Н. Лев Туркевич і Євген-Орест Садовський: порівняльна характеристика творчих силуетів хорових диригентів. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 2016. Вип. 15. С. 137–144.
  23. Соневицька О. Нестор Городовенко у моїх спогадах. Музична культура України у спогадах, матеріалах, листах / упоряд., вступ. ст., ред. та примітки І. Лисенка. Київ : Рада, 2008. С. 346–348.
  24. Українські поселення : довідник / ред. колегія : гол. ред. А. М. Мілянич. Нью-Йорк : Укр. соціологічний ін‑т, 1980. 351 с.
  25. Федик І. Історія хору «Бурлака». Торонто ; Львів : ВВП «Місіонер», 2004. 188 с.
  26. Шибанов Г. Хормейстерська діяльність Нестора Городовенка в Канаді. Студії мистецтвознавчі. Ч. 2 (18). Театр. Музика. Кіно. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2007. С. 16–25.
  27. The Refugee Experience: Ukrainian Displaced Persons after World War II. Edmonton, 1992. 517 р.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ