Автор
Володимир Сергійчук
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Історико-правові аспекти підрахунку втрат від Голодомору-геноциду 1932–1933 років
Анотація
У статті розглядаються історико-правові аспекти підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років з огляду на те, що винятково демографічний підхід до цього напрямку наукових досліджень себе не виправдав. Зокрема, спроба взяти за базові матеріали всесоюзних переписів 1926 і 1939 років, оскільки міграційні процеси за цей період досі не реконструйовано, насамперед не вивчено питання про кількість завезеної робочої сили з радянських республік, яка під час перепису 1937 року була врахована в УСРР. Донині не встановлено й кількості померлих голодних українських селян у прикордонних з УСРР районах РСФРР і БСРР, а також тих з них, хто був розстріляний під час втечі на радянському кордоні або втопився в Дністрі й Збручі. Не є переконливими і пропозиції включити в рамки цієї трагедії 1934 рік, коли влада Москви вже не видавала розпоряджень геноцидного характеру щодо українців, а смертність сільського населення УСРР різко знизилася в порівнянні не тільки до трагічних 1932–1933 років, а й до передголодових 1930–1931 років.
За таких обставин реалістичним у підрахунку жертв Голодомору-геноциду виглядає історико-правовий підхід, коли на основі архівних документів є можливість одержати статистичні дані про кількість населення УСРР на 1 січня 1932 і 1 січня 1934 років. Різниця між цими показниками на вказані дати і є мінімальною кількістю втрат в 1932–1933 роках, що становить 7 121,4 тис. осіб.
Реальність названої цифри стверджується й зафіксованими показниками дитячої смертності, що сягала в згідно з аналізом документів в окремих населених пунктах від 38 до 52 відсотків. Крім того, на користь такого підходу в підрахунку втрат промовляє і статистика з наповненістю початкових класів: 1 вересня 1932 року до перших класів Петриківського району Дніпропетровської області влилося 1737 дітей, а через рік до другого класу перейшло, за уточненими даними, лише 867. Така сама тенденція виявилася й щодо другокласників і третьокласників: відповідно 1275 і 695, 1126 і 693.
Особливо підкріплює версію стосовно катастрофічної дитячої смертності в цей період порівняльний аналіз народжених у відповідних населених пунктах з наповненістю перших класів через вісім років у школах Оратівського, Плисківського і Погребищенського районів Вінницької області, Баришівського, Іванківського – Київської, Іркліївського – Полтавської (тепер – Черкащина).
Подальше дослідження первинних документів українських архівів дасть можливість установити більш близькі до реальних втрати української нації від Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
Ключові слова
Голодомор-геноцид 1932–1933 років, підрахунок загальних втрат, дитяча смертність.
Список використаних джерел
- Державний архів Вінницької області.
- Державний архів Дніпропетровської області.
- Державний архів Запорізької області.
- Державний архів Київської області.
- Державний архів Полтавської області.
- Державний архів Харківської області.
- Державний архів Черкаської області.
- Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
- Центральний державний архів громадських об’єднань України.
- Вісник Служби безпеки України. Спеціальний випуск. За матеріалами кримінальної справи про Голодомор-геноцид 1932–1933 років в Україні. Київ, 2010. Ч. 57.
- Воловина О., Плохій С., Левчук Н., Рудницький О., Ковбасюк А., Шевчук П. Регіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні. Український історичний журнал. 2017. № 2. С. 76–116.
- Геноцид в Україні 1932–1933 рр. За матеріалами кримінальної справи № 475. Київ, 2014.
- Левчук Н., Боряк Т., Воловина О., Рудницький О., Ковбасюк А. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр. : нові оцінки. Український історичний журнал. 2015. № 4. С. 84–112.
- Левчук Н. До питання про «старі» та «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. Український історичний журнал. 2018. № 2. С. 179–193.
- Природний рух людности України в 1929 р. Статистика України. Серія I.Демографія. Т. 4. Вип. 10, № 213. Харків : Господарство України, 1932.
- Українські вісті (Новий Ульм). 1950. Ч. 11.
- Цаплин В. Письма в редакцию. Статистика жертв сталинизма в 30-е годы. Вопросы истории. (Москва). 1989. № 4. С. 175–181.
- Часопис. 2020. № 2.