Етнокультурний синтез у традиційному чоловічому одязі грецького населення Приазов’я

Автор

Пономарьова Ірина

доктор історичних наук, професор кафедри мовних та гуманітарних дисциплін Донецького національного медичного університету

Етнокультурний синтез у традиційному чоловічому одязі грецького населення Приазов’я

Анотація

«Маріупольські греки», що мешкають на теренах українського Приазов’я, є вихідцями з Криму. У 1778–1780 роках греки-християни переселилися з Кримського ханства до Маріупольського повіту Катеринославської губернії. Їх очолив митрополит Ігнатій (ініціатор міграції). Сьогодні греки, що проживають у Донецькій області, посідають третє місце за своєю етнічною структурою (1,6 %). За даними перепису населення 1989 року, кількість греків становила 98 тис. осіб; за даними 2001 року, їх кількість зменшилася до 92,6 тис. осіб (через міграції до Греції).

Науковий інтерес полягає в тому, що тривалий час греки зберігали свою культуру, традиції та мову, будучи складовими різних етнічних і соціальних систем, таких як Візантія та Османська імперія. Крім того, інше етнічне середовище майже не вплинуло на трансформацію їхньої самосвідомості. Дослідження етнічних процесів, що відбуваються серед греків Азовського регіону, дає змогу охарактеризувати найскладніші явища в міжнародних взаємодіях та в процесах національної і культурної ідентичності.

Етапи етнічної історії греків Маріуполя було описано в різних оглядах та наукових працях, проте є багато аспектів, які потребують комплексного дослідження. Досі немає єдиної картини етнічної історії. Більшість наукових розвідок спрямована на вивчення етнічних та історичних явищ у Кримський і Азовський періоди. Насправді докримська історія греків Маріуполя й сучасний стан грецької діаспори в Приазов’ї залишаються малодослідженими. Термін «маріупольські греки» об’єднує дві мовні групи. Однією з них є румеї, другою – уруми. Обидві називають себе «греками», але кожна з них відокремила себе від іншої. Вони не підтримували відносин до початку ХХ ст., хоча мали спільну мову для спілкування – татарську; не укладали шлюбів і мали різні етноніми. У статті на основі широкого кола джерел аналізується етнокультурна специфіка чоловічого грецького одягу, здійснюється порівняння його із одягом представників інших народів. Основними питаннями є походження елементів народного костюма, їхня трансформація, відповідно до природно-географічного середовища, господарської та соціальної діяльності.

Ключові слова

греки Приазов’я, етнокультурні зв’язки, уруми, румеї, обрядовість, матеріальна культура, еллінофони, тюркофони, етнонаціональні процеси, традиційна культура, трансформація.

Список використаних джерел

1. Араджиони М. А. К вопросу об этнокультурных особенностях позднесредневекового христианского населения Горного Крыма. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Симферополь : Таврия, 1993. Вып. 3. С. 184–193.
2. Архів Інституту етнології та антропології Російської академії наук. Архів товариства любителів природознавства, антропології та етнографії. Сведения об одежде крестьян Екатеринославской губернии. Ф. 22. Од. зб. 8.
3. Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців. Київ: Унісерв, 2000. 191 с.
4. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології. Київ : Мистецтво, 1995. 336 с.
5. Греки России и Украины / сост., отв. ред. Ю. В. Иванова. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2004. 624 с.
6. ГаркавецьО. Урумський словник. Алма-Ата : Баур, 2000. 631 с.
7. ДержавинН. С. Свадьба у анатолийских греков. Известия Кавказского отдела Русского географического общества. Тифлис, 1904. Т. 17.
8. Иванова Ю. В. Влияние социально-экономических условий на одежду сельских жителей (по материалам исследования греческого населения Донецкой области УССР). Советская этнография. 1976. № 2. С. 43–56.
9. Куфтин Б. А. Южнобережные татары Крыма. Крым. Москва, 1925. № 1. С. 22–30.
10. Марков С. И. Заметки о быте греков г. Мариуполя. Мариуполь и его окрестности. Мариуполь, 1892. С. 406–438.
11. Маріупольський краєзнавчий музей. Фонди.
12. Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине. Киев : Наукова думка, 1975. 276 c.
13. Ніколоєва Т. Історія українського костюма. Київ : Либідь, 1996. 171 с.
14. Пономарьова І. С. Етнічна історія греків Приазов’я (кінець ХVIII – початок ХХІ ст.). Історико-етнографічне дослідження. Київ : Реферат, 2006. 300 с.
15. Пулянос А., Иванова Ю. В. Греки. Народы зарубежной Европы/ под ред С. А. Токарева, Н. Н. Чебоксарова. Москва, 1964. 590 с.
16. Путеводитель по Екатеринославской губернии и Донецкому бассейну. Екатеринослав : Типография «Польза», 1914. 351 с.
17. Російський етнографічний музей. Фонди. Фототека.
18. Рославцева Л. И. Одежда крымских татар конца ХVІІІ – начала ХХ в. Историко-этнографическое исследование. Москва : Наука, 2000. 104 с.
19. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. Київ : Либідь, 1994. 254 c.
20. Харабадот Р. Румейская прядильно-ткацкая термінологія. Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького. Київ, 2003. Вип. ІV. Кн.1. С. 53–69.
21. ХэрольдР. Костюмы народов мира. Иллюстрированная энциклопедия. Москва : Эксмо-Пресс, 2002. 240 с.
22. Papantoniou I. Greek costumes.Nafplion, 1981. 82 p.
23. Ελληνικές Φορεσιές. Σύλλογη Εθνικού Ιστορικού Μουσείου. Αθήνα, 1993. 270 σ.
24. Türk ansiklopedisi / Başedaktör H. Eren. Ankara, 1988–1993. Cilt 16–32.
25. Türkçe sözlük / Еditör İ. Parlatır, N. Gözaydın, H. Zülfikar. Ankara : Türk Tarih Kurumu Basım Evi, 1998. Сilt 1. 1136 s.
26. Ögel B.Türk kültür tarihine giriş. Ankara : Gazi Üniversitesi İletişim Fakültesi Basımevi, 2002. Cilt 3–9.