Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи

Автор

Балушок Василь

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Шевчук Тетяна

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Клятви і самозакляття українців у середньовічно–ранньомодерні часи

Анотація

У статті аналізується прагматика й семантика клятв і самозаклять, уживаних при вирішенні різних, особливо правових, колізій людьми різних соціальних верств українського суспільства пізнього середньовіччя – раннього модерну. У теоретико-методологічному сенсі дослідження належить до царини історичної антропології, одним з найважливіших напрямів якої є вивчення історії ментальності. Його особливість полягає в аналізі середньовічних і ранньомодерних текстів, матеріали ХІХ–ХХІ ст. майже не залучаються, оскільки символіка ритуалів клятв у домодерні часи була суттєво іншою, ніж у наш час, як різною є й ментальність людей домодерної і сучасної епох. Тому нинішній польовий досвід ураховується лише незначною мірою: залучаються переважно теоретичні положення, що взагалі стосується клятв і самозаклять. Джерелами є опубліковані актові документи й деякі інші тексти, що відображають українську традицію XIV–XVII ст. Самозакляття містяться в клятвах-присягах при укладанні угод між князями та з іншими достойниками. Присягу давали, вирішуючи спірні колізії, і приватні особи різного статусу й становища, особливо в суді. Хоч джерела в більшості випадків не наводять змісту клятв та описів супутніх ритуальних дій, проте такі тексти все ж трапляються. Становлять інтерес клятви, які включали архаїчні за походженням і змістом самозакляття, зі зазначенням санкції за можливі порушення. За допомогою самозаклять ті, хто клялися, накликали на себе гнів вищих сил та різні напасті в разі порушення клятви, і цим спонукали контрагентів довіряти їм. Самозакляття сприймалися людьми середньовіччя – раннього модерну як такі, що несли реальну загрозу життю і добробуту порушників. Тому люди на судових процесах нерідко намагалися уникати присяг і не провокувати їхнє виголошення іншими, навіть супротивниками. Адже це вважалося смертним гріхом. Отже, клятви в пізньосередньовічно–ранньомодерні часи були вагомою складовою судово-правових колізій і взагалі комунікативних дій. Ставлення до них було надзвичайно серйозним і не вкладалося в рамки раціональних дій. Особливо остерігалися самозаклять, що, як вважалося, мали велику силу над клятводавцями.

Ключові слова

клятви, самозакляття, прокляття, присяга, божба.

Список використаних джерел

1. Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р., 1635 р. / підгот. до вид. В.М. Мойсієнко. Житомир : НАН України, 2004. 253 с.
2. Актова книга Житомирського гродського уряду 1605 р. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVIIст.(Збірник актових документів) / підгот. до вид. В. В. Німчук (та ін.). Київ : Наукова думка, 1981. С. 24–112.
3. Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVIстоліття (1582–1588 рр.) / підгот. до вид. М. К. Бойчук. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1965. 191 с.
4. Архив Юго-Западной России / ред. О. Левицкий. Киев, 1883. Ч. 1. Т. 6: Акты о церковно-религиозныхъ отношенияхъ въ Юго-Западной руси (1322–1648 г.). 1124 с.
5. Балушок В. Ритуал вступу возного на посаду в ранньомодерній Україні (спроба інтерпретації). Іван Огієнко і сучасна наука та освіта : Науковий збірник:Серія історична та філологічна. Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний ун‑т ім. І. Огієнка, 2017. Вип. ХІІІ. С. 135–139.
6. Балушок В. З історії української етнонімії (від «русинів» до «українців»). Український історичний журнал. 2018. Вип.2 (№ 539). С. 163–178.
7. Баранов М. Чи припустима для християнина присяга? URL : http://zazimye.info/index.php/rubryky/vyvchaiemo-bibliiu/item/249-chi-pripustima-dlya-khristiyanina-prisyaga.html (дата звернення 24.03.2019).
8. Виноградова Л. Н. Формулы угроз и проклятий в славянских заговорах. Заговорный текст. Генезис и структура. Москва : Индрик, 2005. С. 425–440.
9. Грамоти XIVст. / упоряд., вступ. ст., комент. і словн.-покажчики М. М. Пещак. Київ : Наукова думка, 1974. 256 с.
10. ГрушевськийМ. Історія української літератури. Київ : Либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
11. ДельєжР. Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії / переклад з франц. Є. Марічева. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 287 с.
12. Кром М. М. Историческая антропология. Пособие к лекционному курсу. Санкт-Петербург : Изд‑во Европейского ун‑та, 2010. 207 с.
13. Лист Жиґимонта Кейстутовича до короля Ягайла в справі залучення великого князя Свитригайла до Ясеницького перемиря, Липники 25 вересня 1433/ підгот. до публ. Б. Бучинський. Записки Наукового товариства імени Шевченка. Львів, 1907. Т. LXXVI. С. 139–142.
14. Луцька замкова книга 1560–1561 рр. / підгот. В.М. Мойсієнко, В. В. Поліщук. Луцьк : НАН України, 2013. 736 с.
15. МакаровМ. Древние и новые божбы, клятвы и присяги Рускія. Труды и летописи Общества истории и древностей Российских. Москва, 1828. Ч. 4. Кн. 1. С. 184–218.
16. Мосс М. Общества, обмен, личность: Труды по социальной антропологии/ составл., перевод с франц., предисл., вступ. ст. и коммент. А. Б. Гофмана. Москва : КДУ, 2011. 416 с.
17. Петров В. П. Заговоры. Из истории русской советской фольклористики. Ленинград: Наука, 1981. С. 77–142.
18. Писаренко Ю. Г. «Лоно традиции» (размышляя над образом-понятием). Актуальні проблеми духовності : збірник наукових праць. Кривий Ріг : КДПУ, 2012. Вип. 13. С. 72–84.
19. Посошков И. Т. Книга о скудоcти и богатстве. Москва : Соцэкгиз, 1937. 350, [2]с.
20. Розов В. Українські грамоти. Т. 1 : XIVв. і перша половина XV в. Київ : УАН, 1928. 267 c.
21. Словник староукраїнської мови XIV–XVст. / ред. кол.: Д. Г. Гринчишин, Л. Л. Гумецька (голова), І. М. Керницький. Київ : Наукова думка, 1977. Т. 1. 632 с.
22. Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. / ред. кол.: Д. Г. Гринчишин, Л. Л. Гумецька (голова), І. М. Керницький. Київ : Наукова думка, 1978. Т. 2. 592 с.

23. СтарченкоН. Возні на Волині в останній третині XVI – на початку XVII ст. : судові урядники чи слуги? Соціум. Альманах соціальної історії. Київ : Ін‑т історії України НАН України, 2008. Вип. 8. С. 134–162.
24. Старченко Н. Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVIст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова). Соціум. Альманах соціальної історії. Київ : Ін‑т історії України НАН України, 2010. Вип. 9. С. 318–360.
25. Статут Вялікага княства Літоўскага 1588: Тэксты, даведнік, каментарыі / І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. Мінск : Беларуская савецкая энцыклапедыя, 1989. 573 с.
26. Сумцов Н. Ф. Пожелания и проклятия (преимущественно малорусские). Харьков, 1896. 26 с.
27. Толстая С. М. Заговоры. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. Москва : Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 239–244.
28. Толстая С. М. Вера и правда: к истории понятий. URL : http://inslav.ru/sites/default/files/tolstajasm_2016_trudy_irja_9_vera_i_pravda.pdf (дата звернення 29.04.2019).
29. Успенский Б. А. Мифологический аспект русской экспрессивной фразеологии. Избранные труды. Язык и культура. Москва : Гнозис, 1994. Т. 2. С. 53–128.
30. Фрис В. Відображення уявлень про гріховні вчинки у покрайніх записах давніх українських кириличних книг. Theatrumhumanaevitae. Студії на пошану Наталії Яковенко. Київ : Laurus, 2012. С. 150–161.
31. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVIIстоліття. Київ : Критика, 2002. 416 с.
32. ЯсинскаяМ. В. «Света белого не видеть» (тема глаз и зрения в формулах южнославянских проклятий). Славяноведение. 2013. № 2. С. 79–89.
33. ClaessenH. J. M. Evolution and evolutionism. TheRoutledgeEncyclopediaofSocialandCulturalAnthropology:Secondedition / edited by Alan Barnard and Jonathan Spencer. London and New York : Routledge, 2002. Р. 325–332.
34. Engelking А. Klątwa. Rzesz o ludowej magii słowa. Warsaw: Oficyna naukowa, 2010. 363 s.
35. Thomas N. History and Anthropology. The Routledge Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology : Second edition / edited by Alan Barnard and Jonathan Spencer. London and New York : Routledge, 2002. Р. 343.