Особливості побутування фото- та відеозйомки у традиційному й сучасному весіллі та інноваційно-технологічні формати проведення шлюбних церемоній

Автор

Бех Катерина

молодший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Особливості побутування фото- та відеозйомки у традиційному й сучасному весіллі та інноваційно-технологічні формати проведення шлюбних церемоній

Анотація

Основним джерелом для написання праць шлюбно-обрядової тематики слугує текстова й аудіофіксація інформації від учасників та очевидців весільного дійства. Унаслідок технічного прогресу з’явилися нові засоби збереження та відтворення історичної дійсності – фотографії та відеозаписи. Вони як джерела притягують наукову увагу етнологів, істориків, соціологів, антропологів та культурологів.

З кінця ХІХ ст. технічний розвиток надав можливість етнографам, крім малюнків, креслень та схем, здійснювати фотографування, а ще згодом – відеозйомку. Водночас більший масив візуальної та аудіовізуальної джерельної бази дослідників складають екземпляри із сімейних архівів. Окрім звичайної побутової зйомки портрета і пейзажу, з’явилися перші світлини із документальним та науковим змістом. Стосовно часу появи весільної фотографії, то прийнято вважати, що він збігається із виникненням та поширенням фотографії загалом.

До середини ХХ ст. фотографування наречених здійснювалося у студіях, адже обладнання було громіздким і нетранспортабельним, а процес знімання – тривалим. Світлини мали портретний характер, позування молодих обмежувалося лише однією або двома строгими поставами. Розвиток весільної фотографії перейшов на новий етап після Другої світової війни, коли з’явилася нова концепція зйомки подій усього весільного дня.

У період активного впровадження радянської обрядовості присутність фотографа під час реєстрації шлюбу стала звичним явищем. Із 1990‑х років на весіллі паралельно з репортажним та постановочним фотографуванням стає популярною відеозйомка за допомогою портативної касетної відеокамери. Спочатку фільмування весільного дня здійснювалося фрагментарно, у короткометражному форматі. З розвитком фотозйомки виникли й нові варіації відео. Здебільшого це короткометражний фільм про історію знайомства та взаємини наречених. Сім’ї молодих намагаються відтворити відомі їм традиційні звичаї, характерні їхній місцевості, використовуючи відповідний одяг, атрибути, словесні формули тощо.

Зауважимо, що у час цифрових технологій весільні фото та відео стали доступними для загалу, зокрема, для Інтернет-користувачів. Сучасні наречені є активними користувачами соціальних мереж та спільнот й часто публікують свої весільні світлини й кліпи в галереях на своїх віртуальних сторінках, тематичних сайтах чи блогах. Серед молоді весільні відеостріми набувають все більшої популярності, тому не виключаємо, що з часом такі трансляції природно сформуються у новий звичай сучасного весілля.

Ключові слова

фотографія, відеозйомка, фоторепортаж, фотоальбом, відеотрансляція, онлайн-весілля.

Список використаних джерел

1. Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической производимости. Избранные эссе. Москва, 1996.

2. Борисенко В. К. Сімейна обрядовість українців XX – початку XXI століття : [монографія] / НАН України. Ін‑т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник. Київ, 2016.

3. Буртовая Н. Свадебная фотография : начало развития жанра. 15 лютого 2010 р. URL : http://prophotos.ru/lessons/4432-svadebnaya-fotografiya.

4. Дмитрюк В. В. Весільна фотографія як етнографічне джерело: на прикладі сімейних фотоальбомів мешканців Одеської області. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. 2014. № 1119. Вип. 18. С. 79–86. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhISU_2014_1119_18_14.

5. Касян Л. Г. Фотоальбом як спосіб збереження і презентації інформації, архівний документ, історичне джерело: тематико-типологічний аналіз (за документами ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного). Архіви України. 2016. № 3–4. С. 174–190. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2016_3-4_13.

6. Коляструк О. А. Використання візуальних джерел у відтворенні повсякденності. Науковий вісник УжНУ. Ужгород, 2008. Вип. 21. С. 50–53. URL : http://nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ist/2008_21/028.htm.

7. Коляструк О. А. Візуальні документи як особливі джерела історії повсякденності. Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика : зб. ст. Київ, 2008. Вип. 14. С. 259–264. 

8. Красилюк Я. В. Фотографія як джерело історичного дослідження. Гуржіївські історичні читання. 2014. Вип. 7. С. 101–103. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/gurit_2014_7_38.

9. Магрицька І. В. Весільний обряд на Східній Слобожанщині : навч. посібник. Луганськ : СПД Рєзніков В. С., 2011. 44 с.

10. Маркітан Л. П. Інформаційний потенціал кінофотовідеодокументів як історичного джерела. Український історичний журнал. 2002. № 5. С. 34–49. URL : http://resource.history.org.ua/publ/journal_2002_5_34.

11. Одруження під час карантину. Як у Львові провели перше онлайн-весілля. URL : http://portal.lviv.ua/news/2020/04/24/odruzhennia-pid-chas-karantynu-iak-u-lvovi-provely-pershe-onlajn-vesillia.

12. Особливості весільної відео зйомки. URL : https://mozarfoto.com/articles/2/.

13. Потенціал візуальної антропології: аматорські фотографії в антропологічній перспективі. URL : https://social-anthropology.org.ua/seminars/potentsial-vizualnoyi-antropolohii/.

14. Пригарин А. А. Фотографии как источник для изучения старообрядчества Измаильской епархии. URL : http://www.borovskold.ru/content.php?page=lonuemcd_rus&id=132&sid=83.

15. Фотографія в Україні. URL : http://photo.ukrinform.ua/ukr/phplus/?t=2008/200805_djstory.html.

16. Фотографія. Історія весільної фотографії. URL : https://betar.org.ua/istoriya-vesilnoyi-fotografiyi-4-foto/.

17. Шостак Д. Сучасна весільна обрядовість на Миколаївщині. Етнічна історія народів Європи. 2008. Вип. 24. С. 131–137. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/eine_2008_24_23.