До історії становлення й занепаду радянської ритуалістики

Автор

Курочкін Олександр

доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3365-7266

До історії становлення та занепаду радянської ритуалістики

Анотація

Мета статті – критично проаналізувати практику формування системи радянських свят і обрядів, розкрити їхню антигуманну, тоталітарну сутність і невідповідність цілям та завданням побудови демократичного суспільства. У статті використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу.

Історичний метод допоміг у накопиченні первинних даних, отриманих з першоджерел і літератури з обраної теми. Аксіологічний метод уможливив розгляд ціннісного змісту й соціальної вартості радянської ритуалістики. Наукова новизна статті визначається тим, що вперше у вітчизняній культурології процеси впровадження і трансформації радянських свят і обрядів в Україні висвітлені в контексті формування ідеології тоталітарного режиму. На конкретних фактах продемонстровано, що від початку більшовицька влада здійснювала політику примусової секуляризації населення, витіснення з побуту (насамперед громадського) усіх форм і виявів релігійної і традиційно-народної ритуалістики. У своєму розвитку радянські свята й обряди пройшли кілька етапів, кожний з яких відповідав певному періоду становлення соціально-економічних відносин у Країні Рад, актуальним завданням у сфері перетворення ідеології та культури. Ядром системи святкових дат «червоного календаря» стали річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, День міжнародної солідарності трудящих та День Паризької комуни. Офіційні моделі та сценарії цих урочистостей набули канонічних форм у роки цілковитого панування сталінської тоталітарної диктатури.

Так звані нові соціалістичні звичаї і обряди були переобтяжені надмірною регламентацією, фальшивою патетикою, а також комуністичною пропагандою, тому недаремно їх порівнювали зі штучними квітами.

Однією з головних вад радянської загальносоюзної обрядовості, яка, урешті-решт, призвела до її повного банкрутства, варто визнати цілковите ігнорування самобутності культури окремих народів, що населяли СРСР.

Ключові слова

радянські свята, ритуали, святковий календар, ідеологія, комуністичний тоталітаризм, національна ідентичність, демократія.

Список використаних джерел

1. Желев Желю. Фашизм. Тоталитарное государство. Москва : Агентство печати «Новости», 1991.
2. Жигульский К. Праздник и культура : Праздники старые и новые : Размышления социолога. Москва : Прогресс, 1985.
3. Каганов Ю. Радянські свята та обряди у контексті ідеологічної політики в Україні другої половини ХХ ст. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, 2013. Вип. 36. С. 186–194.
4. Кампарс П. П., Закович Н. М. Советская гражданская обрядность. Москва : Мысль, 1967.
5. Кримський С. Б. Запити філософських смислів. Київ : Парапан, 2003.
6. Курочкін О. В. Святковий рік українців (від давнини до сучасності). Біла Церква : Вид. Пшонківського О. В., 2014.
7. Курочкін О. В. Святково-обрядова культура. Вибрані праці. Київ : Ліра‑К., 2018.
8. Луначарский А. В. О массовых празднествах, эстраде, цирке. Москва : Искусство, 1981.
9. Попов Б. В. (сост.) Советские традиции, праздники и обряды. Словарь-справочник. Киев : Политиздат Украины, 1988.
10. Рекомендації по відзначенню Свята Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Київ, 1981.
11. Різник О., Гриценко О. Обряди і свята. Нариси української популярної культури. Київ : УЦКД, 1998. C. 481–501.
12. Селянська правда. 1922. 12 січ.
13. Ясперс К. Смысл и назначение истории / [пер. с нем.]. Москва : Республика, 1994.