Ідеї Михайла Драгоманова у вітчизняній інтелектуальній думці на рубежі ХІХ–ХХ століть

Автор

Верменич Ярослава

докторка історичних наук, професорка, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4445-9492

Ідеї Михайла Драгоманова у вітчизняній інтелектуальній думці на рубежі ХІХ–ХХ століть

Анотація

Середина ХІХ ст. стала добою першого етнічного ренесансу українськості після майже двох століть домінування штучно насаджуваних владою Російської імперії інтеграційних, асиміляціоністських за своїм змістом, стереотипів. Пробудження етнічних почуттів було значною мірою заслугою інтелектуалів, які, на відміну від своїх попередників ХVIII ст., переймалися вже не пошуком власних родинних коренів, а інтересами формування суспільної свідомості. Завдяки потужному інтелектуальному потенціалу М. Драгоманова і київської «Старої громади» відбулося визрівання ідеї децентралізації обох імперій, у яких жили українці. Ще кількох десятиліть виявилося досить, щоб ці ідеї, набувши форм масового політичного руху, влилися в потужний потік їх деструкції.

Стаття присвячена дослідженню проблеми осмислення українською інтелектуальною думкою, переважно в особі М. Драгоманова, політичних концепцій європейського лібералізму й соціального демократизму та екстраполяції їх на українські реалії. Розглядається версія політичної програми М. Драгоманова, запропонована громадівцям у кінці 80‑х років ХІХ ст., у якій національна ідея набула вигляду своєрідної федеральної демократії. Під це надто широке поняття підводяться й ідеї припинення протистояння православних і католиків, і мотиви мінімізації етноконфліктності, і завдання створення Всеслов’янської радикальної партії. Доведено, що моделювання привабливого образу українського руху у світі було одним із першочергових завдань М. Драгоманова. Оприлюднення засад народного суверенітету ґрунтувалося на потужній підтримці громадян, а ідея народу як носія найвищої мудрості поступилася ідеї громадянського суспільства. Державна централізація в обох імперіях була представлена як зло, якого належить скоріше позбутися. Сформульований ним принцип федералізму розглядався як шлях поступу від імперського способу правління до демократичних, європейських форм державності.

У результаті діяльності М. Драгоманова та інших представників обстоювання федеративних ідей відбулася декларація ідеалів федерації в державному устрої, нового тлумачення дістали ідеї політичних свобод і реалізації політичних прав, здійснювалися спроби узгодження прав людини і національних інтересів, тривав активний пошук ефективної моделі місцевого самоврядування на основі самоуправи громад і областей.

Ключові слова

М. Драгоманов, федеративна ідея, національна ідея, громадянське суспільство, політична програма.

Джерела та література

1. Драгоманов М. Автобіографія. Самі про себе. Автобіографії видатних українців ХІХ століття. Нью-Йорк : Українська вільна академія наук у США, 1989. 327 с.
2. Драгоманов М. Вибране. Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. Київ : Либідь, 1991. 688 с.
3. Драгоманов М. Вольный Союз – Вільна спілка. Опыт украинской политико-социальной программы: свод и объяснения. Женева : Типография «Громады», 1884. 109 с.
4. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну. Джерела з історії суспільно-політичного руху в Україні 19 – поч. 20 ст. Вип. 1. Грінченко Б. – Драгоманов М. : Діалоги про українську національну справу / упоряд. А. Жуковський. Київ : Інститут української археографії НАН України, 1994. С. 106–189.
5. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці : у 2 т. Київ : Наукова думка, 1970. Т. 1 / [ред. тому О. І. Дей ; упоряд. і прим. І. С. Романченка]. 1970. 531 с.
6. Корольов Г. Український федералізм в історичному дискурсі (ХІХ – початок ХХ століття). Київ : Інститут історії України НАН України, 2010. 150 с.
7. Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. Чернівці : Прут, 2000. 488 с.
8. Круглашов А. М. Політичні ідеї Михайла Драгоманова. Автореф. дис. ... д‑ра політ. наук : 23.00.01. Київ : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2002. 39 с.
9. Куценко Ю. Ю. Постать і спадщина М. Драгоманова в українській історіографії: стереотипи і канони. Український історичний журнал. Київ, 2015. № 4. С. 139–147.
10. Лисяк-Рудницький І. Перша українська політична програма: «Переднє слово» до «Громади» М. Драгоманова. Історичні есе : у 2 т. Київ: Основи, 1994. Т. 1. С. 349–375.
11. Подолинський С. Листи та документи / Центр. держ. іст. архів України ; упоряд. Р. Сербина, Т. Слюдикової. Київ, 2002. 422 с.
12. Політична історія України. ХХ століття : у 6 т. Т. 1. На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.) / Ю. А. Левенець (кер.), Л. П. Нагорна, М. М. Кармазіна. Київ : Генеза, 2002. 424 с.
13. Потульницький В. Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть. Український історичний журнал. 2000. № 4. С. 20–37.
14. Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. Київ ; Кембридж, 1991. 80 с.
15. Світленко С. І. Світ модерної України кінця ХVІІІ – початку ХХ століття. Дніпропетровськ : Герда, 2007. 457 с.
16. Українська ідея. Історичний нарис. Київ : Інститут національних відносин і політології, 1995. 134 с.
17. Франко І. Програма галицьких соціалістів. Франко І. Я.Зібрання творів: у 50 т. / Іван Франко ; [редкол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін.] ; АН УРСР, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. Київ : Наукова думка, 1986. Т. 45. Філософські праці. С. 448–464.