Дослідницький потенціал Центру етнології та антропології сучасності Польської академії наук у Варшаві та перспективи наукової співпраці з фольклористами й етнологами Національної академії наук України

Автор

Кость-Рижко Катажина (Варшава, Польща)

доктор габілітований, етнолог, етнопсихолог, дослідниця сучасної та традиційної культури, науковий співробітник Центру етнології та антропології сучасності Інституту археології та етнології Польської академії наук у Варшаві, видавець серії «Бібліотека польської етнографії

Оюнгерел Тангад (Варшава, Польща) – етнолог, науковий співробітник Центру етнології та антропології сучасності Інституту археології та етнології Польської академії наук у Варшаві

Дослідницький потенціал Центру етнології та антропології сучасності Польської академії наук у Варшаві та перспективи наукової співпраці з фольклористами й етнологами Національної академії наук України

Анотація

Ювілейні заходи з нагоди заснування Національної академії наук України (НАНУ) не лише надали можливість урочисто відзначити 100 річницю, якою пишається український народ, але також стали підґрунтям для узагальнення та посилення міжнародної наукової співпраці. Сторіччя діяльності НАН України – доволі складний період. Багато речей змінилося: державні кордони, політичні устрої і союзи разом з умовами життя і праці пересічних людей, час від часу виникають етнічні конфлікти. Ці зміни (їх ґенеза та наслідки) й викликали трансформації традиційних суспільств і культур, стали предметом зацікавлення численних дослідницьких дисциплін, особливо тих, що зосереджують увагу на діяльності людини та культурній спадщині. Подібні питання належать до царини етнографії / етнології та культурної антропології. Доволі складно чітко роз­межувати ці три терміни, які насправді описують той самий дослідницький предмет і простір (на різних етапах розвитку дисципліни, виробленні її теоретичних підходів та методології). Аналогічно, як спрощення час від часу обмежує дослідницьку проблему до вужчої, точно визначеної галузі та наукового напряму. Відбувається ігнорування ширшого політико­історичного контексту певних культурних явищ і віднесення їх до чітко окреслених позицій, відповідно до заздалегідь обраних критеріїв територіального поділу, обмеження сфери досліджень до однобічної перспективи. Цьому є кілька причин – найочевиднішою з них є та, що кордони не завжди відповідають реальному національному, культурному й етнічному складу. Ці поділи не впливають на міжнаціональні та міжкультурні взаємини між людьми, які мешкають на цій території роками.

Штучна практика звуження дослідницької сфери зазвичай спричинена формальними перешкодами, як­от: необхідність зменшити витрати, труднощі в отриманні достовірної інформації та забезпеченні людськими ресурсами. Дослідники ще іноді не хочуть чи остерігаються займатися складними питаннями ¹, які є політично незручними, або здатними зруйнувати нинішній статус­кво між етнічними групами чи державами [18; 24]. Тому пограничні терени, які хоча і вважаються певними людьми джерелом конфліктів, багатьма дослідниками розглядаються як регіони, що мають надзвичайну наукову цінність [11]. Низка вчених вбачає в пограничних теренах різновид прототипів «соціальних лабораторій», у яких можна спостерігати (нібито через збільшувальне скло) процеси функціонування та їх динаміку, що менш характерні для інших регіонів [34].

Також пограничні терени є надзвичайно привабливими для етнологів і фольклористів, які фіксують та аналізують специфіку менталітету й матеріальної спадщини груп населення з регіонів, де поєдналися різні культурні впливи. Однак проведення польового дослідження на пограниччі є організаційним викликом і вимагає культурної толерантності й широкої обізнаності (включаючи не лише локальну історію, але й взаємини з місцевою владою), що дозволить отримати ґрунтовні та важливі результати дослідження. Варто, щоб у складі експедицій були компетентні науковці міждисциплінарного профілю, представники сусідніх або віддалених країн. Але остання обставина має небезпеку доволі значної культурної відстані, як і браку знань місцевого менталітету й історичного контексту співіснування різних етнічних груп на одній території. Це може завадити розумінню місцевої унікальності чи захопленню genius loci й відповідно унеможливить створення адекватного опису і тлумачення. Хоча обидва випадки не позбавлені труднощів, вважаємо, що перший має більше переваг. 

Ігнорування проблематичних питань співіснування місцевих громад із їхнім ширшим історичним, соціальним і політичним контекстом є також прикладом самоцензури, що її використовують деякі дослідники, котрі не хочуть вступати в полемічні суперечки. Подібне ставлення дає можливість зберегти певну дистанцію. Це асоціюється з різними видами перепон, від яких наука не є вільною (наприклад, історичні події, довготривалі й невирішені конфлікти, складні стосунки між народами). Також доволі часто недоречність певних питань у громадському та медійному дискурсах полягає в заохочуванні культурних антропологів і етнологів, які активно працюють із групами, що переживають маргіналізацію ² [33].

Подібне ставлення не завжди є зрозумілим для уряду, що відображається в сучасній ситуації у Польщі та запланованій реформі початкової, середньої і вищої освіти, у якій етнологію вилучили зі списку наукових дисциплін. Брак спілкування й порозуміння між представниками науки та сучасною польською державою, як і небажання польського уряду осягнути руйнівні наслідки такого кроку, спричинили значний протест у середовищі польських і закордонних гуманітаріїв. Дії з підтримки польських гуманітаріїв, організовані студентами та міжнародними науковими авторитетами ³, разом із численними клопотаннями, адресованими до міністерства, відповідального за новий Закон про науку (так званий Закон 2.0. «Конституція для науки») ⁴, дотепер залишаються без відповіді або просто ігноруються. Це не перше свідчення повторення минулого негативного досвіду і неспроможності зробити правильні висновки, спираючись на попередні досягнення. Залишається лише сподіватися, що етнологія, яка наразі існує в Польщі під назвою «наука про культуру та релігію», збереже свою ідентичність і методологічну виразність, як і незалежність вибору тем і способів їхнього тлумачення, тобто свою інтелектуальну свободу. 

Розробка спільних тем і проектів у співпраці дослідницьких колективів, які складаються з висококваліфікованих фахівців – мета, що її упродовж років успішно реалізують співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України й Центру етнології та антропології сучасності Інституту археології та етнології ПАН. Результати їхньої співпраці – це не лише науковий обмін, зустрічі й дискусії на конференціях, але й публікації та польові дослідження. Упродовж останніх років було реалізовано декілька спільних задумів, серед яких варто згадати два останні: міжакадемічні проекти «Соціально­культурні зміни в суспільствах Польщі та України» (2014–2016) й «Суспільно­культурні зміни в контексті європейської мобільності (Польща та Україна)» (2018–2020).

Важливу роль у документуванні та популяризації матеріальної і нематеріальної національної спадщини зіграли етнологи та фольклористи ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, з якими ми маємо честь співпрацювати. І хоча ми живемо у важкі часи, коли багато народів, спільнот і особистостей насправді занепокоєні своїм майбуттям і самовизначенням, сподіваємося, що науковий поступ і освіта значно покращать умови життя в усіх країнах.

Тому, користуючись нагодою, бажаємо нашим українським колегам з НАН України отримати належну оцінку їхнього дослідного потенціалу та ролі їхньої роботи в цивілізаційно­суспільному розвитку країни. Насамперед бажаємо їм оптимальних умов праці, аби втілити в життя найсміливіші плани та дослідницькі ідеї. Замість висновку варто згадати слова колишнього президента США Барака Обами, оскільки вони і сьогодні актуальні, ба більше – щодня стають доречнішими, як ми бачимо, коли пильно стежимо за даними інформаційних служб. Барак Обама зазначив:  «Сьогодні більше, аніж будь-коли, наука видається ключем до виживання як планети в цілому, так і для нас як нації, нашого добробуту і безпеки. Знову прийшов час ставитися до науки як до однієї з найважливіших складових буття» (Б. Обама, Радіо­інформаційна агенція).

Ключові слова

етнологія, дослідження культури та релігії, фольклористика, міграція, дослідницькі проекти, Польська академія наук, Національна академія наук України, Центр етнології й антропології сучасності, польсько-українські дослідницькі проекти.

Список використаних джерел

1. Baraniecka-Olszewska,K. (2013) Ukrzyżowani. Współczesne misteria męki Pańskiej w Polsce (Seria Monografie FNP). Toruń: Wydawnictwo UMK, 2013.
2. Baraniecka-Olszewska, K. (2016) Управление чувственными формами: оптимизация, максимизация и эффективность. Торжество в Кальварии Пацлавской. Государство, религия, церковь в России и за рубежом, no. 3, vol.34, pp. 148–171.
3. Baraniecka-Olszewska, K. (2017) Stereotypes in the Service of Anthropological Inquiry: Pilgrims from Ukraine in the Kalwaria Pacławska Sanctuary. EthnologiaPolona, vol. 38, pp. 89–106.
4. Baraniecka-Olszewska, K. (2018) Reko-rekonesans: praktyka autentyczności. Antropologiczne studium odtwórstwa drugiej wojny światowej w Polsce. Kęty: Wydawnictwo Derewiecki.
5. Baraniecka-Olszewska, K. (2018) Natura Sanat: On Ecological Aspects of Healing Miracles in Kalwaria Pacіawska, Poland. Journal of Global Catholicism, vol.2, issue 2, pp. 26–55.
6. Baraniecka-Olszewska, K., Kabzińska, I., Oyungerel, T. (eds.) (2018) Lokalne i globalne perspektywy azjanistyczne: księga jubileuszowa dla Profesora Sławoja Szynkiewicza. Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN, Polska Akademia Nauk.
7. Červinkova, H. (2012) Badania w działaniu i zaangażowana antropologia edukacyjna. Teraźniejszość– Człowiek – Edukacja, no 1 (57), pp. 7–18.
8. Červinkova, H., Gołębniak, D. (eds.) (2010) Badania w działaniu: Pedagogika i antropologia zaangażowane (translation of many translators). Wrocław: Wydawnictwo Naukowe DSW.
9. Cisel’ski, T., Čapevs’ki, E., Kušnir, V. (eds.) (2007) Polâki na pivdni Ukraîni ta v Krimu. Odessa: Odes’kij Nacional’nij Universitet im.I. I. Mečnikova; Olsztyn: Polskie Towarzystwo Historyczne – Oddział w Olsztynie; Opole: Wydział Historyczno-Pedagogiczny Uniwersytetu Opolskiego; Wrocław: Dolnośląska Szkoła Wyższa Edukacji Towarzystwa Wiedzy Powszechnej we Wrocławiu.
10. Domagała, B. (2009) Ukraińcy na Warmii i Mazurach: studium procesów asymilacji. Olsztyn: Towarzystwo Naukowe, Ośrodek Badań Naukowych im.Wojciecha Kętrzyńskiego.
11. Fedorovyč, R. (2013) Studiî z ukraînsko-pol’skogo etnokul’turnogo pograniččâ. L’viv: L’viv’skij nacional’nij universitet im. Ivana Franka.
12. Freud, Z. (2013) Kultura jako źródło cierpień [worg. Das Unbehagen in der Kultur, Wien 1930]. Warszawa: Aletheia.
13. Fricker, M. (2006) Powerlessness and Social Interpretation. Episteme: AJournal of Social Epistemology, vol. 3, 1–2, рp. 96–108.
14. Grünberg, K., Sprengler, B. (2005) Trudne sąsiedztwo: stosunki polsko-ukraińskie w X–XXwieku. Warszawa: Książka i Wiedza.
15. Kamocki, J. etal. (2008) Polska – Ukraina: pogranicze kulturowe i etniczne. Wrocław: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze.
16. Konieczny, Z. (2010) Polacy i Ukraińcy na ziemiach obecnej Polski w latach 1918–1947: zarys problematyki. Przemyśl: Archiwum Państwowe, Polskie Towarzystwo Historyczne; Oddział: Przemyskie Towarzystwo Archiwistyczne «Archiwariusz».
17. Kość-Ryżko, K. (2011) Between strangeness and familiarity. The process of acculturation in the psycho-social approach. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії (National Academy of Sciences, Ukraine, Rylsky Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology), Kiev, vol.11, pp. 302–309. URL: http://mdue_2013_12_38 (1).pdf.
18. 18.Kość-Ryżko,  (2013) Etnolog w labiryncie znaczeń kulturowych. Psychologiczne wyzwania badań terenowych. Kuźma, I. (ed.) Tematy trudne. Sytuacje badawcze. Łódź: Wydawnictwo Uniwersytet Łódzki, pp.15–46.
19. Kość-Ryżko, K. (2014) Wykorzenieni. Dylematy samookreślenia polskich repatriantów z Kazachstanu. Studium etno-psychologiczne. (Seria: Biblioteka Etnografii Polskiej, vol.60). Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN.
20. Kość-Ryżko, K. (2015) Identity dilemmas of Polish repatriates from Kazakhstan– between fulfilment, hope and disappointment. EthnologiaPolonіa, no 36, pp. 209–236.
21. Kość-Ryżko, K. (2015) Tożsamość (de-)konstruowana czy (re‑)konstruowana? Enkulturacja małoletnich uchodźców z Czeczenii w Polsce. Etnografia Polska, vol.59, pp. 5–29.
22. Kość-Ryżko, K., Czerniejewska, I. (2012) Uchodźcy w Grupie i Czerwonym Borze– różne miejsca i różne światy? Wpływ warunków osiedlenia na proces adaptacji. Buchowski, M., Schmidt, J. (eds.). Imigranci: między izolacją a integracją. Poznań: Wydawnictwo Nauka i Innowacje, pp. 187–213.
23. Kuźma, I. (2015) Domy bezdomnych. Badania sytuacji kryzysowych. Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego.
24. Kuźma, I. (red.) (2013) Tematy trudne, Sytuacje badawcze. Łódź: Wydawnictwo Uniwersytet Łódzkiego.
25. Lee, E. (1966) ATheory of Migration. Demography, vol. 3, no. 1, pp. 47–57.
26. Obama, B. URL: https://pl.wikiquote.org/wiki/Barack_Obama; https://pl.wikiquote.org/wiki/Nauka (access 22.12.2018).
27. Orszak trzech Króli [A Retinue of Three Kings/ Procession of Three Kings]. URL: http://orszak.org/historia-orszaku-trzech-kroli (access 12.01.2019).
28. Plummer, K. (2001) Documents of Life2: An Invitation to a Critical Humanism. London: Sage.
29. Surmiak, A. (2014) Antropologia kłamstwa? Badania nad kłamstwem w perspektywie antropologii społeczno-kulturowej. Kultura i Społeczeństwo, no4, pp. 201–224.
30. Tangad, O. (2013) Scheda po Czyngis Chanie. Demokracja po mongolsku. Warszawa: Collegium Civitas, Wydawnictwo Trio.
31. Tangad, O. (2017) Spokrewniony przez naukę– o badaczu rodziny mongolskiej. Dla Profesora Sławoja Szynkiewicza w 80. rocznicę urodzin. Etnografia Polska, vol. 61, pp. 241–245. URL: http://rcin.org.pl/dlibra/docmetadata?id=65952 (access 28.12.2018).
32. Tangad, O. (2018) Polskie ekspedycje etnologiczne w Mongolii i refleksje wokół przekładu kulturowego. Doświadczenia «zterenu». Baraniecka-Olszewska, K., Kabzińska, I., Oyungerel, T. (eds.). Lokalne i globalne perspektywy azjanistyczne: księga jubileuszowa dla Profesora Sławoja Szynkiewicza. Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN, Polska Akademia Nauk.
33. Wróblewski, F., Sochacki, Ł., Steblik, J. (eds.) (2010) Antropologia zaangażowana(?). (Seria: Prace Etnograficzne, zeszyt 38). Kraków: WUJ.
34. Zowczak, M. (2011) Antropologia, historia a sprawa ukraińska. Otaktyce pogranicza. Lud, vol. 95, pp. 45–67.
35. Zowczak, M. (ed.) (2010) Na pograniczu «nowej Europy»: polsko-ukraińskie sąsiedztwo. Warszawa: Wydawnictwo DiG.