Повернутись до журналу2021 рік №4

Дмитро Туптало – видатний український агеограф, церковний та культурний діяч

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Мех Наталія
Стор.:
58–64
DOI:
https://10.15407/nte2021.03.058
Бібліографічний опис:
Мех, Н. (2021) Дмитро Туптало – видатний український агеограф, церковний та культурний діяч. Народна творчість та етнологія, 3 (391), 58–64.

Автор

Мех Наталія

докторка філологічних наук, професорка, провідна наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. ORCID: http://orcid.org/0000-0002-5846-505X

 

Дмитро Туптало – видатний український агеограф, церковний та культурний діяч

 

Анотація

Цьогоріч виповнюється 370 років з часу народження Данила Савича Туптала – видатного українського агеографа, церковного та культурного діяча. 11 грудня 1651 року в невеликому місті Макарові, що на Київщині, у побожній родині козацького сотника Сави Григоровича та Марії Михайлівни народився майбутній святитель Димитрій.

Важливими для нас були й залишаються історичні та догматико-полемічні твори, тексти проповідей, повчань, які ілюструють світогляд, погляди, систему цінностей, високий інтелектуальний і моральний рівень Дмитра Туптала.

Проте найбільш знаковою працею святителя є його фундаментальна агіографічна енциклопедія – «Житія святих», відома як «Четья-Мінея». Це зведене зібрання житій святих за днями та місяцями року від вересня до серпня, роботу над яким Дмитро Туптало розпочав у 1684 році, коли прийняв пропозицію Печерського архімандрита Варлаама Ясинського й поселився в Києво-Печерській лаврі.

Цілих 20 років (з перервами) тривала робота над «Житіями святих» у чотирьох томах. Кожен том охоп­лював три місяці року.

Переконані, що внесок Дмитра Туптала в українську писемну культуру в цілому та в українську агеографію зокрема, є надзвичайно вагомим. Адже життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих Православною Церквою, без сумніву, важливі для нашої духовної культури. Житійна література завжди збагачувала віруючу людину, була певним зразком благочестя. Ці твори відкривають нові смисли, живлять допитливу думку, подають приклади втілення найвищих чеснот у житті святих, спонукають до самозаглиблення та самовдосконалення.

 

Ключові слова

українська писемна культура, українська агеографія, житійна література, Четья-Мінея, духовні цінності, православний світогляд.

 

Джерела та література

  1. Ієромонах Макарій Симонопетрський. Житія святих, укладені на Святій Горі Афон. Синаксар. Т. 2. Лютий. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. 664 с.
  2. Кагамлик С. Українська православна ієрархія ХVІІ–ХVІІІ ст.: інтелектуальний та духовний вимір. Київ : Корвус-Прінт, 2018. 776 с.
  3. Клос В. Автокефалія Української Церкви: огляд від Хрещення до Синодального Томосу. Київ, 2019. 189 с.
  4. Огієнко І. Історія української літературної мови / упоряд., авт. передмови і коментарів М. С. Тимошик. 2‑ге вид., випр. Київ : Наша культура і наука, 2004, 436 с.
  5. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. Київ : Абрис, 1991. 272 с.
  6. Рева Л. Г. Дмитро Туптало у світлі українського літературного бароко. Сіверщина в історії України : зб. наук. праць. Київ ; Глухів, 2010. Вип. 3. С. 148–151.
  7. Таїрова-Яковлева Т. Г. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Київ : КЛІО, 2013. 403 с.
  8. Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін‑т філософії ім. Г. С. Сковороди. Київ : Абрис, 2002. 742 с.

The texts are available under the terms of the Creative Commons
international license CC BY-NC-ND 4.0
© ІМФЕ