Графіка Людмили Бруєвич 90-х років ХХ століття

Автор

Ламонова Оксана

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Графіка Людмили Бруєвич 90-х років ХХ століття

Анотація

Людмила Бруєвич – одна з найбільш відомих та популярних вітчизняних художниць-графіків. Утім, дослідження творчості нового покоління українських митців, яке повністю сформувалося вже після 1991 року, лише розпочинається. Розвідка є фактично першою науковою публікацією про творчість мисткині. У графіці Л. Бруєвич можна простежити вплив традицій народного та наївного мистецтва, українського бароко, хоча водночас – це органічне, природне й цілком сучасне явище. Улюбленою технікою художниці є офорт; вона також звертається до акварелі. Уже в ранніх роботах 1991–1992 років («Ніч», «Дівчинка з цуценям», «Примхлива дама» (обидві – 1991 р.), «Весела пісенька», «Вечірня пісня», «Туга» (усі – 1992 р.)) формується оригінальний авторський стиль мисткині, що поєднує в собі епічність і гротеск, поетичність і символіку. При цьому зображення майже обов’язково доповнюється каліграфічно написаним текстом, іноді досить великого обсягу. Л. Бруєвич часто звертається до біблійних образів, проте зазвичай трактує їх дуже оригінально та несподівано («Святе сімейство» (1991), «І на престолі Був Сидящий», «Сьомий Янгол», «Блудниця Вавилонська» (усі – 1992 р.), «Тварина, подібна до орла» (1993) та ін.). Найбільш довершеним серед ранніх творів художниці є офорт «Ніч» (1992). У середині 1990‑х років художниця почала ілюмінувати свої офорти, використовуючи для цього лише чотири (інколи – дві) акварельні фарби (кольори: червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий). Це додало її творам яскравості та декоративності й посилило їхню символічну насиченість. У 1994 році були створені «Квітка кохання», а також серія «Спокій», яка складається з п’яти аркушів («Коти», «Русалка», «Три риби», «Риба», «Ваза»). Їх можна вважати найхарактернішими роботами Л. Бруєвич. Водночас у наступних офортах художниці («Нічний звір», «Танок вужів, або Нескінченність», «Доісторична тварина, або Дракон» (усі – 1997 р.)) посилювалося тяжіння до геометричності, яка остаточно запанувала в офортах мисткині 2000–2010‑х років.

Ключові слова

Людмила Бруєвич, українська графіка 1990–2010 років, офорт, акварель.

Джерела та література

1. «10 DESYATKA» : каталог виставки. Київ, 2004.
2. Борисова Т. Я сошла в ореховый сад. URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html.
3. Бруєвич Л. Мої дерева з крихітних зернят надії. Київ. 2019. № 1–2. С. 184–188.
4. Бычкова А. Свобода странствий духа. URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html.
5. Іваночка Т. Поєднання зеленого й червоного – показове для темпераменту українців. URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html.
6. Ламонова О. На грани красоты и безобразия. День. 2004. 16 июня.
7. Ламонова О. Подорож простором душі. Культура і життя. 2004. 7 липня.
8. Островський І. Теплий вітер споминів. День. 2002. 30 травня.
9. Панасюк В. Коты в опере. Art Line. 1998. № 1. С. 50–51.
10. Панасюк В. Потому что он сам – Природы узор… URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html.
11. Таран Л. Раювання. URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html. (іn Ukrainian)
12. Таран Л. Праісторичні символи в офортах Людмили Бруєвич. Хрещатик. 2000. 9 червня.
13. Таран Л. Сни про гармонію і час. Робітнича газета. 2001. 24 січня.
14. Таран Л. Тут не з’ясовують, хто «голова», «шия» чи «хвіст». URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html. (іn Ukrainian)
15. Таран Л. «Інопланетянка» Людмила Бруєвич. URL : http://www.ofort.in.ua/LBrTexts/index.html. (іn Ukrainian).
16. Шапіро О. Символи, навіяні дитинством. День. 2012. 2 березня.
17. URL : http://www.ofort.in.ua.