Слобожанський коц: етимологічний контекст

Автор

Павлюк Олена

аспірантка відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-5744-9588

Слобожанський коц: етимологічний контекст

Анотація

Етимологічні розвідки в рамках цього наукового дослідження передбачають вивчення походження термінів «коц» і «слобожанський коц», розкриття їх значення, що тісно пов’язане з історією виникнення та розвитком коцарського промислу на Слобожанщині. У процесі дослідження авторка розглядає зміст термінів у контексті регіональних культурно-побутових реалій.

Термін «коц» набув поширення в Україні з XVI ст. для визначення окремих видів килимів, хоча перша згадка про ворсовий килимовий виріб на сході України з’явилася набагато раніше. Проте в кожному регіоні країни побутувало своє тлумачення назви «коц» і похідних від слова назв, а килимарська продукція відрізнялася своєрідною технікою виконання та етнокультурною специфікою.

Коцарство як один із видів килимарства має свою унікальну історію та традиції. Упродовж ХVIII–XIX ст. цей художній народний промисел був поширений на Слобожанщині й мав попит за межами України. В останній чверті XIX ст. коцарство витіснило фабричне виробництво килимів. Упродовж ста років воно майже не розвивалося, але технологія збереглася до наших часів завдяки вмінню поодиноких майстрів виготовляти ворсовий килим – коц та передавати ці знання своїм нащадкам.

Досить поширений у науковій літературі мистецтвознавчого, історичного, етнографічного й культурологічного спрямувань термін «коц» поглиблено вивчали у своїх працях лише деякі науковці; універсального тлумачення цього терміна вироблено не було.

У статті розглянуто етимологію слова «коц» та похідних від нього назв в етнокультурному аспекті. Охарактеризовано слобожанські коци, зокрема харківські, які вироблялися на вертикальних ткацьких рамах і мали кошлату сторону з довгим ворсом та простим геометричним орнаментом. Авторка проаналізувала зміст терміна «коц», спираючись на праці етнологів, істориків, мовознавців, мистецтвознавців, культурологів, на археологічні знахідки та нормативно-законодавчу базу.

Ключові слова

килимарство, ворсовий килим, коц, килим-коц, Слобожанщина, художній народний промисел, етимологія.

Джерела та література

1. Етимологічно-семантичний словник української мови. Т. 2 (E–Л) Іван Огієнко. Інститут дослідів Волині. Ч. 39 / за ред. Ю. Мулика-Луцика. Канада : Волинь. Т. 2. Е–Л. С. 277.
2. Запаско Я. Українське народне килимарство. Київ : Мистецтво, 1973. 112 с.
3. Ковры. Украинское народное творчество. 1900. Сер. 2. Вып. 1.
4. Крупа Т. Длинноворсовое ткачество (коцарство) Слободской Украины как наследие Великой степи. Вестник МИЦАИ. 2020. Вып. 30. С. 49–60.
5. Матейко К. Етнографічний словник. Український народний одяг / Національна академія наук України ; Інститут народознавства. Київ : Наукова думка, 1996. С. 63.
6. Никорак О. Сучасні художні тканини Українських Карпат. Київ, 1988.
7. Пещанський В. Давні килими України. Львів, 1925. 47 с.
8. Полікарпов І., Пелик Л., Стефанюк Є. Килими та килимові вироби : навч. посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 112 с.
9. Прилипченко Н. Народне килимарство і коцарство Слобожанщини в дорадянську добу (друга половина XIX – початок XX ст.). Культура народов Причерноморья. 2012. № 248. С. 150–153.
10. Риженко Я. Килимарство та килими Полтавщини. До виставки килимів Полтавського державного музею. Полтава : Полтава-Поліграф, 1928.
11. Студенець Н. Килимарство. Історія декоративного мистецтва України : у 5 т. / за ред. Т. Кари-Васильєвої. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. Т. 3. С. 51–59.
12. Харковина Є. Традиції полтавського килимарства у художній культурі України. Innovative Solutions in Modern Science. 2020. № 6 (42). С. 49–50. DOI : https://doi.org/10.26886/2414-634X.6(42)2020.13.
13. Чумаченко М. Слобожанські килимові вироби. Коци. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наукових пр. Харків, 2009. № 3–4. С. 75–79.