Храмове свято в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян (кінець ХІХ – 30 ті роки ХХ століття)

Автор

Дрогобицька Оксана

кандидатка історичних наук, доцентка кафедри етнології і археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. ORCID: 0000-0002-2929-1708

Храмове свято в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян

(кінець ХІХ – 30‑ті роки ХХ століття)

Анотація

У статті розглядається роль Храмових свят в обрядовій культурі та громадському побуті галицьких селян наприкінці ХІХ – упродовж 30‑х років ХХ ст. Основну увагу звернено на процес приготування до свята, традиції гостинності, меню, а також розваги учасників урочистих дійств.

Підготовка до свята здійснювалася як на колективному, так і на індивідуальному рівні. Напередодні церковне братство прибирало храм і його територію. Селяни чистили оселі всередині й ззовні, наводили лад на подвір’ї. Перед Празником готували багато хліба та солодкої випічки. У міжвоєнний період серед святкових страв з’явилися навіть торти. Вони завдячують своєю появою кулінарним курсам, організованим представниками сільської інтелігенції та товариством «Союз українок». До обов’язків господаря також належало придбання чи приготування алкогольних напоїв, насамперед горілки й пива.

Родичів і знайомих запрошували на Празник під час останніх відвідин або за тиждень чи два до свята. Саме свято розпочиналося урочистим богослужінням у церкві, на якому були присутні односельці, гості із сусідніх і віддалених сіл чи міст. Після закінчення урочистої відправи господарі запрошували гостей додому на частування. Найбільш поважних гостей садовили за стіл на покуті – найсвятішому й найпочеснішому місці в хаті. За традицією гостям давали в дорогу шматок пирога чи солодку випічку. Перелік святкових страв відрізнявся залежно від етнографічного регіону, конкретного населеного пункту та матеріальних статків родини. Особливо ретельно готувалася родина місцевого священника.

Цікавий пласт для дослідження сучасних етнографів становлять так звані храмові пісні, які виконували з нагоди свята під час гостини. У піснях звеличували господаря та його дім. Велику популярність мала творчість мандрівних лірників.

Під час Храмових свят активно велася торгівля різним крамом, особливо релігійною атрибутикою (хрестиками, іконами, малими «образками») та молитовниками. Патріотично налаштоване духовенство часто використовувало празники для пропаганди національної ідеї.

На прикладі Храмів найбільш виразно простежується функція обіду як форми соціального спілкування. З нагоди Празника до села навідувалося багато гостей, які привозили новини з усіх околиць краю. Тоді споживання їжі тривало кілька годин; за столом обговорювали побутові, економічні, суспільно-політичні проблеми. Після частування розваги тривали поза межами оселі господарів. Такі свята відігравали важливу роль також у налагодженні добросусідських взаємин між мешканцями різних населених пунктів, розширенні товариських зв’язків та кругозору селян.

Ключові слова

Храмове свято, селянин, святкування, спогади, святково-обрядова культура, громадський побут, Галичина.

Джерела та література

1. Бойко Й. Чому я так люблю парафіяльний празник? Івано-Франківська Архієпархія. 6.06.2016. URL : http: // ugcc.if.ua/blohy/941-chomu-ia-tak-liubliu-parafiialnyi-praznyk.html (дата звернення 10.03.2019).
2. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців. Київ : Унісерв, 2000. 190 с.
3. Василечко Л. Шуткова неділя. Народні звичаї, обряди та повір’я. Львів : Тиса, 2012. 102 с.
4. Галицько-руські народні приповідки. Т. ІІ. Вип. ІІ. (Кравець-Пять) / зібрав, упоряд. і пояснив Іван Франко. Етнографічний збірник. Львів : З друк. Наук. т‑ва ім. Шевченка, 1908. Т. XXІV. 612 с.
5. Галицько-руські народні приповідки. Т. ІІІ. Вип. І. (Рабунок-Час) / зібрав, упоряд. і пояснив Іван Франко. Етнографічний збірник. Львів : З друк. Наук. т‑ва ім. Шевченка, 1909. Т. XXVII. 300 с.
6. Глухівська К., Глухівська Г., Палій О., Кузишин Л. Батьківське світло: (сімейні спогади). Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2002. 228 с. 
7. Гнатюк В. Народня пожива на Бойківщинї. Науковий збірник присьвячений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894–1904). Львів : З друкарні НТШ, 1906. С. 576–594.
8. Голубович І. Народня пожива в Снятинськім повіті (Покутє). Матеріали до української етнольогії. 1918. Т. XVIII. С. 48–70.
9. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (ХІХ – 30‑ті рр. ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1993. 200 с.
10. Календарні звичаї і обряди с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області. Записано Коломийчуком О. Ю., 12 вересня 2013 р., Науковий етнографічний архів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (далі – НЕАПНУ), ф. 1, оп. 6, спр. 147, 5 арк.
11. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Вінніпеґ, 1963. Т. 5 : Осінній цикл. 288 с.
12. Коломийчук О. Народні традиції християнського посту в осінньо-зимовому календарі бойків. Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2014. Вип. 5. С. 202–209.
13. Коненко П. Народня пожива у Скалатськім повіті. Записав у Коршилівці. Матеріали до української етнольогії. 1918. Т. XVIII. С. 70–85.
14. Косіковський О. Село Маркіяна – мої Нестаничі. Записки-спогади з одного життя. Вінніпег, 1972. 126 с.
15. Коцюбинський М. Твори : у 2 т. Київ : Нау­кова думка, 1988. Т. 2. 497 с.
16. Кузеля З. Осінній цикл календарних обрядів. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні/ ред. В. Кубійович, З. Кузеля. Київ, 1994. Т. 1. С. 238.
17. Левицький В. Подільська парафія Плавуча Велика. Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник / ред. В. Лев, В. Стецюк. Нью-Йорк : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. С. 633–652.
18. Логаза М. Таке то в нас життя: Спогади – промови – есеї – коментарі – вибране про охорону здоров’я. Сиракюзи ; Ню-Йорк : Украпринт, 1985, 353 с.
19. Лоза М. Підберізці. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села. Історико-меморіальний збірник/ ред. М. Влох. Чікаго, 1970. С. 320–339.
20. Ломацький М. «Верховино, світку ти наш». Нариси з Гуцульщини. Нью-Йорк : Українське видавництво «Говерля», 1960. 288 с.
21. Маковей О. Твори : у 2 т. Київ : Дніпро, 1990. Т. 2. 537 с.
22. Мартинюк І. Моє рідне село Ценів у Бережанщині. Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1976. 624 с.
23. Мизак Н. Село – душа народу. Додаток до серії «За тебе, свята Україно». Чернівці ; Торонто : Прут, 2011. Кн. 6. 274 с.
24. Медведик П. Моє рідне Опілля: Історико-культурний нарис села Жабиня та його околиць на Зборівщині. Тернопіль : Джура, 2003. 324 с.
25. Музичка І. Нарис про село Пуків (Продов­ження, 6). Визвольний шлях. 1991. Ч. 8. 1003–1011.
26. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини.(Думки і спогади з мого життя). Збаражчина. Збірник споминів, статей і матеріалів/ ред. Д. Корбутяк. Торонто, б. р. С. 181–417.
27. Паньків М. Народна їжа на Покутті. Івано-Франківськ : Облполіграфвидав, 1991. 20 с.
28. Пласконіс В. З рідного села в широкий світ: Спогади. Сент Кетерінс, 1975. 256 с.
29. Пристай О. З Трускавця у світ мародерів. Спомини з минулого й сучасного. Репринтне видання. Дрогобич : Коло, 2010. Т. 1. 252 с.
30. Респондент Білошицька (Качарай) Софія Степанівна, 1921 р. н. Освіта: початкова. Народилася в с. Курів Галицького р‑ну Івано-Франківської обл. Проживає в м. Івано-Франківську, вул. Є. Коновальця, 109/9. Записано в м. Івано-Франківську Дрогобицькою О. Я. 26.02.2017 р.
31. Респондент Кадлуб Марія Дмитрівна, 1927 р. н. Народилася в с. Підпечари Тисменицького р‑ну Івано-Франківської обл. Проживає в с. Підпечари Тисменицького р‑ну Івано-Франківської обл., вул. Б. Хмельницького 46. Записано в с. Підпечари Дрогобицькою О. Я. 26.05.2015 р.
32. Респондент Іваськів (Вітрів) Марія Кузьмівна, 1931 р. н. Освіта: початкова. Народилася в с. Сулятичі Жидачівського р‑ну Львівської обл. Проживала за адресою: с. Старе Село Жидачівського р‑ну Львівської обл. Записано в с. Старе Село Дрогобицькою О. Я. 25.11.2010 р.
33. Святкування храмового празника на парафії святої Софії. Церква святої Софії. URL : http: //sophiaugcc.org.ua/svyatkuvannya-hramovogo-praznyka-na-parafiyi-svyatoyi-sofiyi/ (дата звернення 10.03.2019).
34. Скиба М. Храмове свято в культурному ландшафті подільського села і його трансформації (на прикладі села Зелені Курилівці Хмельницької області). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2004. Вип. 75. С. 104–109.
35. Скуратівський В. Берегиня: Художні оповіді, новели. Київ : Радянський письменник, 1987. 278 с.
36. Стішова Н. Українські календарні свята осіннього циклу : монографія. Київ : Видавництво ІМФЕ, 2017. 240 с.
37. Трачук К. Містечко Чернелиця. Городенщина. Історично-мемуарний збірник/ ред. Михайло Марунчак. Ню-Йорк ; Торонто ; Вінніпег, 1978. С. 469–474.
38. Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. Київ : Наукова думка, 1985. 578 с. 
39. Франківська парафія Зіслання Святого Духа гучно відзначила 10‑річчя. Івано-Франківська Архієпархія. 28.05.2018. URL : http://ugcc.if.ua/novyny/3526-frankivska-parafiia-zislannia-sviatoho-dukha-huchno-vidznachyla-10-richchia.html (дата звернення 10.03.2019).
40. Ханас І. Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних мет­рик хрещення ХІХ–ХХ ст.). Народознавчі зошити. 2012. № 5. С. 852–856.
41. Харчишин О. Календарно-обрядовий фольк­лор Покуття: тяглість та змінність традиції. Народознавчі зошити. 2017. № 1. С. 61–74.
42. Храмове свято на парафії Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Івано-Франківська архієпархія. 20.08.2018. URL : http://ugcc.if.ua/novyny/3823-khramove-sviato-na-parafii-preobrazhennia-hnikh.html (дата звернення 10.03.2019).
43. Чичула А. Народня пожива в Дрогобицькім повіті. Зап. в Вороблевичах… Матеріали до української етнольогії. 1918. Т. XVIII. С. 12–31.
44. Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів: Вибрані твори. Верховина : редакція журналу (в‑во) «Гуцульщина», 2009. 353 с.