Олександр Довженко: особливості творення національного міфу

Автор

Тримбач Сергій

старший науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтво­знавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9724-4498

Олександр Довженко: особливості творення національного міфу

Анотація

Повномасштабна війна росії проти України, її культури, її цивілізаційного вибору випрозорює питання щодо формування та функціонування національної міфології. Існує безліч визначень міфу, потрактувань його ролі й місця у світовій та національній історії. Зрозуміло одне: будь-яка нація формує міфологічне осердя своєї картини світу. Осердя, яке й слугує одним з основних інструментів її самоідентифікації та самозахисту від дії зовнішніх сил.

У цьому сенсі особливий інтерес становить феномен українського кіно та один із його творчих лідерів – Олександр Довженко. Починаючи від фільму «Звенигора» (1928), митець продукує міфологічні сюжети, у центрі яких – Україна та українці, їхня історична доля. «Звенигора» є першим екранним міфом України. У його основі – чотиричленна структура історико-часових шарів, які й презентують українців від найдавніших епох до майбутнього. Цей міф продовжує вже існуючі міфологічні структури, вироблені в поетиці творів Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. Тим самим ідеться про тривання фундаментальних глибинних структур, які визначають особливу сакральність знаків і символів національної історії.

У часи Другої світової війни Довженків міф України зазнав трагічної трансформації. Національна катастрофа, нищення країни та її народу як такого виглядали чинниками, які унеможливлюють будь-який варіант майбутнього. Апокаліптичні видіння на певний час стають визначальними для художнього мислення Довженка. Одначе прагнення виформувати образ майбутнього повертає в коло Довженкових сюжетів історію Золотого віку як закономірного підсумку історичного життя України та українців.

Довженкові фільми «Звенигора», «Арсенал», «Земля», кіноповісті «Україна в огні», «Повість полум’яних літ» є, по суті, екранним утіленням міфу про фронтирну зону, де постійно відбувається переміщення людських спільнот різної модифікації, формуються різнотипні соціокультурні установки та власне національні характери, основним джерелом формування яких є українське козацтво, далекі пращури, пам’ять про яких і мусить активуватися новим мистецтвом.

Ключові слова

міф, символ, знак, сакральність, автор, історичний сюжет, народ, фронтир.

Джерела та література

1. Гербурт-Йогансен А. Історія постання фільму «Звенигора». Йогансен М. Вибрані твори/ упоряд. Р. Мельників. Київ : Смолоскип, 2009.
2. Грабович Г. Поет як міфотворець. Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. Київ : Критика, 1998.
3. Грицак Я. Подолати минуле: глобальна історія України. Київ : Портал, 2021.
4. Мельників Р. Людина з химерним ім’ям. Йогансен М. Вибрані твори. Київ : Смолоскип, 2001.
5. Поліщук Я. Фронтирна ідентичність: Одеса ХХ століття. Київ : Дух і літера, 2018.
6. Яновський Ю. Твори в п’яти томах. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1959. Т. 5.