Нематеріальна культурна спадщина міста Авдіївки на Донеччині (за архівними документами 1925–1927 років)

Автор

Борисенко Валентина

членкиня-кореспондентка НАН України, докторка історичних наук, професорка, завідувачка відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1342-2363

 Нематеріальна культурна спадщина міста Авдіївки
на Донеччині (за архівними документами 1925–1927 років)

Анотація

Мета розвідки полягає в оприлюдненні рукописного фольклорно-етнографічного матеріалу 1925–1927 років, що стосується населеного пункту Авдіївка (жителі тоді називали його Овдіївка), зібраного кореспондентами за програмою Етнографічної комісії (1920–1934) Всеукраїнської академії наук (далі – ВУАН). Оскільки нині, під час абсурдної жорстокої війни росії проти України, Авдіївка була майже вщент зруйнована, а її населення зменшилося більше як утричі, то цей матеріал з народної творчості, записаний місцевими жителями, становить історичну пам’ятку. Серед записувачів пісень, обрядів, звичаїв, переказів їхні нащадки, можливо, знайдуть своїх рідних та близьких.

Методологія статті побудована на загальних принципах історизму та об’єктивності. Застосовано підхід до рукописних документів як важливого наукового джерела, що дає зрозуміти основу формування ментальності населення степової зони України. Наукова новизна. Ця страшна війна у ХХІ ст. між українським волелюбним народом і так званим братом переломила наш світ надвоє. Українське суспільство переживає перебіг трагічної боротьби за м. Авдіївку Донецької області, де загинуло багато захисників та мирного населення. У тих дощенту зруйнованих будинках у місті й навколишніх селах жили переважно українці, а також певний відсоток росіян. Нелюди не розбиралися, де свої, а де представники «єдіного народа», гатили по них з усіх видів зброї. Не вдалося взяти силою місто, то захопили його руїни. Проте не можна загарбати історичну пам’ять українців, що жили там у минулих століттях. Уперше подаємо оригінальні записи народної творчості населення Авдіївки, яка колись складалася з двох частин. Висновки. В умовах російсько-української війни важливо зберегти історичні пам’ятки нематеріальної культурної спадщини Донеччини, показати прагнення українців до волі та їхнє високе стремління до культурних цінностей, багату співочу душу.

Ключові слова

Етнографічна комісія, Авдіївка, українці, фольклор, колективні збирачі, етнографія, побут, культура, пам’ять.

Джерела та література

1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ). Ф. 1. Од. зб. 657.
2. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 1. Од. зб. 658.
3. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 1. Од. зб. 815.
4. Березовський І. П. Українська радянська фольклористика : етапи розвитку і проблематика / ред. О. І. Дей ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Київ : Наукова думка, 1968. 341 с.
5. Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. / голов. редкол. : Тронько П. Т. (голова) [та ін.]. Донецька область / редкол. тому : Пономарьов П. О. (голова) [та ін.]. Інститут історії Академії наук УРСР. Київ : Головна редакція української радянської енциклопедії Академії наук АН УРСР, 1970. 992 с.
6. Музиченко С. Андрій Лобода (до 100 річчя з дня народження). Народна творчість та етнографія. 1971. № 3. С. 74–77.
7. Музиченко С. До 50-річчя заснування Етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук. Український історичний журнал. 1971. № 6. С. 128–130.
8. Музиченко С. До сорокап’ятиріччя «Етнографічного вісника». Народна творчість та етнографія. 1970. № 6. С. 84–88.